К.Р.Теорія.причинності / 46_Ekonomichni_poglyadi_K_Marxa_ta_F_Engelsa
.docx46. Економічні погляди К. Маркса та Ф. Енгельса.
Економічні погляди К. Маркса знайшли найповніше відображення в його праці “Капітал”, виданої в IV томах. Ключовою проблемою І тому “Капіталу” із підзаголовком (Процес виробництва капіталу) є теорія додаткової вартості як основа розвитку і вираження відносин найманої праці і капіталу.
Центральним елементом економічної теорії К. Маркса є вчення про вартість і додаткову вартість. Розвиваючи теорію трудової вартості класичної політичної економії К. Маркс: По-перше, вважав, що єдиним джерелом вартості є праця, а точніше соціально визначена людська діяльність. Величина ж вартості товару вимірюється суспільно необхідним часом, затраченим на його виробництво. По-друге, розкрив відмінності між категоріями “вартість” і “ціна” (ціна як грошовий вираз вартості товару відхиляється від останньої під впливом коливань попиту і пропозиції). По-третє, вказав, що в процесі реалізації товару відбувається роздвоєння вартості на споживну вартість і мінову вартість, в основі якого лежить двоїстий характер праці. По-четверте, зазначив, що вартість товару визначається не кількістю робочого часу, затраченого на його виробництво, а часом на його відтворення. При обґрунтуванні теорії додаткової вартості К. Маркс вводить поняття товар “робоча сила”, (сукупність фізичних і духовних здібностей людини).
У праці Енгельса "Начерки до критики політичної економії" важливою є думка про перехід монополії в конкуренцію, яка, у свою чергу, породжує монополію. Сама конкуренція є історичною формою зв'язку між продуктивною і споживчою силами суспільства, яка в майбутньому допоможе визначити, що виробляти за допомогою тих засобів, які є в його розпорядженні (продуктивної сили), залежно від маси споживачів (споживчої сили). У спільній з К. Марксом праці "Німецька ідеологія" Енгельс досліджує існування індивідів, зайнятих виробництвом необхідних засобів і самого життя. При цьому індивіди створюють нові потреби, а виробництво життя (власного шляхом праці і чужого шляхом дітонародження) постає як двояке відношення: природного і суспільного. Як основу історичного розвитку Маркс і Енгельс уперше розглядають суперечність між продуктивними силами і відносинами (або формою) спілкування, тлумачачи останні як синонім виробничих відносин. Отже, у цій праці закладено фундамент майбутньої марксистської теорії про суспільний спосіб виробництва, про наявність в ньому відносин між людиною і природою в процесі праці, між людиною і речами, з одного боку, і відносинами між самими людьми (але в тісній єдності з першими) — з іншого.
Заслуговує на увагу економічна характеристика Енгельсом нових сторін людини економічної, зокрема найманого робітника. Так, у відносинах з домовласником робітник виступає як імуща людина, а не як продавець робочої сили. Якщо робітник стає власником будинку, це не означає його перетворення на капіталіста, а будинку — в капітал, оскільки "капітал є панування над неоплаченою працею інших". Водночас значне методологічне значення має характеристика Енгельсом робітника — власника будинку вже не як пролетаря, оскільки це дає змогу з'ясувати сутність проміжних ланок у соціальній структурі капіталістичного суспільства. У наведеному випадку такою проміжною ланкою між пролетаріатом і класом капіталістів є середній клас (це поняття наповнюється новим змістом з розвитком капіталізму).
У праці "Закон вартості і норма прибутку" (1895) Енгельс вказував, що за простого товарного виробництва товари обмінюються відповідно до їх вартості, навколо якої відбувається коливання цін. Вихідним пунктом утворення загальної норми прибуткує не конкуренція між промисловими капіталами, а перетворення купецького капіталу в промисловий.