К.Р.Теорія.причинності / 48

48. Соціально-психологічний напрям в економічному детермінізмі (Т.веблен)

Соціально-психологічний напрям Торстейн Веблен (1857 – 1929) – автор значної кількості праць в галузі економіки і соціології, у яких він виходив із теорії еволюції природи Ч. Дарвіна, принципу взаємозв'язку і взаємозумовленості усіх суспільних відносин, у тому числі економічних і соціально-психологічних . Його теоретична спадщина отримала найбільшу популярність і застосування в ряді наступних творчих пошуків у руслі соціально-інсти-туціонального напряму економічної думки у всіх його трьох течіях. За визначенням Т. Веблена, "інститути – це результат процесів, що відбувалися у минулому; вони пристосовані до обставин минулого, і тому не перебувають у повній гармонії з вимогами нинішнього часу". Звідси, на його думку, випливає необхідність їх оновлення відповідно до законів еволюції і "вимог нинішнього часу", тобто традиційних способів міркування і загальноприйнятої поведінки. Завдяки таким своїм міркуванням багатьма ідеологами того часу він сприймався як американський Маркс. І причиною цього було не тільки і не стільки те, що Т. Веблен (у минулому студент самого Дж.-Б. Кларка) став противником економічної теорії свого вчителя, який дотримувався "чистої економічної науки", а гостра критична оцінка наслідків того, до чого привели національні економіки різних країн проповідники абсолютизації смітіанських ідей економічного лібералізму, саморегулювання і безкризовості народного господарства, "природної" збіжності в умовах вільного підприємництва індивідуальних інтересів "економічної людини" із суспільними. Ось чому у своїх міркуваннях про "теологію" та "апологію" він "рішуче заперечував центральну тезу неокласичної теорії добробуту, згідно з якою конкуренція при певному обмеженні веде до оптимальних результатів". І тому еволюційна наука для нього – це "дослідження походження і розвитку економічних інститутів, а також погляд на економічну систему як на "кумулятивний процес", а не "саморегульований механізм".

  Своє бачення проблем соціально-економічного розвитку суспільства Т. Веблен підкреслював навіть у назвах виданих ним праць: "Теорія бездіяльного класу" (1899), "Інстинкт майстерності" (1914), "Інтереси і система цін" (1921), "Власність відсутнього"(1923) та ін. Свою переконаність в еволюційному перетворенні суспільства Т. Веблен застосовував на своєрідному переломі теорії еволюції природи Ч. Дарвіна. Відштовхуючись від її постулатів, він зокрема намагався аргументувати положення про неминучість у людському суспільстві "боротьби за існування". Т. Веблен пише: "Життя людини в суспільстві точнісінько таке ж саме, як життя інших видів – це боротьба за виживання, а отже, це процес відбору і пристосування. Еволюція суспільного упорядкування є процесом природного відбору соціальних інститутів". При цьому він використовує історичну оцінку розвитку інститутів суспільства, у якій заперечуються марксистські положення про "класову експлуатацію" та "історичну місію" робочого класу. На його думку, економічними мотивами людей є насамперед батьківські почуття, інстинктивне прагнення до знань і високої якості виконаної роботи.

  У теорії «бездіяльного класу», виходячи із змісту однойменної книги Т. Веблена, ставлення цього «маєтного невиробничого» класу до економічного процесу характеризується як «відношення користолюбства, а не виробництва, експлуатації, а не корисності». Цей клас, на думку Веблена, віддає перевагу «законам світу бізнесу», утвореним «скеровуючою і вибірковою дією законів хижацтва або паразитизму». Так, для представників саме цього класу можуть, очевидно, існувати особливі ціни на товари, які є показником їх «престижності», а не дійсним виявленням закону попиту, що тепер прийнято називати «ефектом Веблена». Останній характеризує ситуацію, за якої зниження ціни на товар сприймається покупцем як погіршення якості або втрата товаром «актуальності» чи «престижності» серед населення. І тому цей товар перестає користуватися попитом у покупців, а в протилежній ситуації, навпаки, обсяг купівлі із ростом ціни може зростати. Так-от, «фінансові шари, – закінчує Т. Веблен,– мають певну зацікавленість у пристосуванні фінансових інститутів… Звідси – більш або менш послідовне прагнення бездіяльного класу спрямовувати розвиток інститутів по тому шляху, який би відповідав грошовим цілям, що визначають його».

  Отже, еволюція суспільної структури – це, говорячи словами Т. Веблена, «процес природного добору інститутів» у «боротьбі за виживання». Про те, якою мірою це положення можна вважати небезпідставним, П. Семюелсон пише так: «Мій учитель Йозеф Шумпетер якось вдало зауважив, що здатність людини діяти як «мисляча тварина», систематично застосовувати емпіріоіндуктивний метод, сама по собі є прямим наслідком дарвінівської боротьби за виживання».

  Немарксистська позиція Т. Веблена найбільш помітна в його концепції реформи. Так, критикуючи «паразитичний» спосіб життя зайнятих виключно фінансовою діяльністю рантьє – власників особливої (абсентеїст-ської) форми приватної власності, а також осмислюючи підкорення сфери «індустрії» світом «бізнесу», фінансистами і великими підприємцями, орієнтованими лише «на можливо більші прибутки», вчений обстоював не революційне усунення «класового антагонізму» і перемогу «диктатури пролетаріату», а подальшу еволюцію суспільства, з його наступним реформуванням. Як зауважив М. Блауг, «йдеться про класову боротьбу, яка в умовах капіталізму ведеться, на думку Веблена, не між капіталістами і пролетарями, а між бізнесменами та інженерами. Грошовий спосіб мислення об'єднує банкірів, брокерів, юристів і менеджерів, які відстоюють центральний принцип ділового підприємництва – принцип привласнення».

  Сценарій реформ Т. Веблена складається з неухильного прискорення НТП та зростання ролі інженерно-технічної інтелігенції. На його переконання, інтелігенція, робітники, техніки та інші учасники виробництва представляють сферу "індустрії" і мають за мету оптимізацію і зростання ефективності процесу виробництва. Вони підкреслюють зростаючу залежність "бізнесу" від індустріальної системи, неминучість "паралічу старого порядку" і переходу влади до представників інженерно-технічної інтелігенції.

  У результаті реформ Т. Веблен передбачає встановлення "нового порядку", при якому керівництво промисловим виробництвом країни буде передано спеціальній "раді техніків", а "індустріальна система" перестане служити інтересам "абсентеїстських власників'' (монополістів), оскільки мотивом технократії та індустріалів є не "грошова вигода", а служіння iнтересам усього суспільства.