06-05-2014_00-31-27 / Ответы на 4 вопроса ККР

В - 1 (3)

Герой творів А.Конан Дойля – Шерлок Холмс –застосовував метод дедукції. Дедукція - метод наукового пізнання, пов'язаний з переходом від загального до одиничного. Дедукція використовується: 1) для отримання конкретних висновків наслідків із засновків; 2) як родова назва загальної теорії побудови правильних висновків (умовиводів). Вивчення дедукції є головною задачею логіки (іноді логіку навіть визначають як теорію дедукції).

Дедукцію використовує теорія пізнання, психологія, математика, теоретична механіка, деякі розділи фізики. Як доведення будь-якого висловлювання за допомогою силогізму дедукція фігурує у Аристотеля («Перша аналітика»), але сам термін ввів римський мислитель Боецій. В філософії і логіці Нового Часу існували різні погляди на дедукцію: так, Р.Декарт протиставляв дедукцію інтуїції, яка «безпосередньо вбачає істину»; Ф.Бекон вважав дедукцію «другорядним методом» в порівнянні з індукцією; Г.Лейбніц був впевнений, що дедукція не дає «нових фактів», але саме завдяки їй знання стає істинним. В діалектиці XIX ст. індукція і дедукція розглядалися як єдність протилежностей (Ф.Енгельс).

В системі правил логіки є положення: все, що є істинним у висновку, отриманому завдяки дедуктивному умовиводу, мало місце вже у засновках, з яких зроблений висновок. Про це знав Шерлок Холмс і вдало користувався дедукцією.

В - 2 (3)

З приводу дискусії між студентом А і студентом В можна сказати наступне: правими є обидва, бо діалектика є філософською теорією, методом, методологією наукового пізнання і творчістю взагалі. Діалектику можна розглядати як теорію пізнання і як логіку (діалектичну) тому, що людське мислення і світ підкорюються однаковим законам, тому вони не можуть суперечити одне одному в своїх результатах. Однак єдність буття і мислення не означає їх тотожності.

Метод – це спосіб побудови і обґрунтування системи філософського знання; це спосіб досягнення певних результатів в пізнанні і практиці. Будь-який метод включає в себе пізнання об’єктивних закономірностей. Пізнані закономірності складають об’єктивний бік методу, а прийоми дослідження, що виникають на їх ґрунті, - суб’єктивну сторону методу. Самі по собі об’єктивні закономірності не складають методу; методом стають відпрацьовані на їх основі прийоми і засоби. Якщо абсолютизується суб’єктивний бік методу, то тоді він стає сукупністю процедур, які не враховують рух об’єктивних закономірностей і не ведуть до істини.

Методологія – це вчення про метод, тобто теорія методу. Методологія є вченням про систему принципів, способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності. Діалектика у вузькому смислі виступає як метод теорії пізнання, яка вивчає діалектику відображення об’єктивного змісту світу в свідомості людини, а логіка досліджує загальні форми цього відображення. З цієї точки зору діалектика, логіка і теорія пізнання вивчають одне й теж саме: загальні закони розвитку, які виступають то в онтологічному, то в гносеологічному, то в логічному аспектах єдиної концепції розвитку. Як специфічні частини філософського осягнення світу, діалектика, логіка і теорія пізнання мають відносно самостійне значення.

В широкому смислі діалектика є наукою про загальні закони буття, його пізнання і перетворення. Така діалектика характеризується універсальністю та все загальністю, і є теорією розвитку. Діалектика як методологія конкретизується у вчені про діалектику як цілісну систему принципів, законів, категорій.

В - 6 (3)

Можна припустити, що в образній формі в легенді Х.-Л.Борхеса мова йде про принцип відображення. Відображення – це загальна здатність матеріального світу відтворювати ознаки, властивості та відношення відображувального об’єкта. Здатність до відображення та характер його прояву залежить від рівня організації матерії. В якісно різних формах відображення виступає в 1) неживій природі, 2) в живій природі та 3) в світі людини. Взаємодія різних матеріальних систем має своїм результатом взаємне відображення. Способи відображення: дратівливість, чутливість, сприйняття, психіка, свідомість. Тобто, в оповіданні розповідається про відображення як гносеологічний принцип, який не є тотожним дзеркальному відображенню, бо дзеркало фіксує видимість і не дає можливості пізнавати сутність явища чи істоти.

Описана аргентинським письменником ситуація могла мати місце у прадавньому суспільстві, де людина відображала світ у міфологічній формі. Міфологічний світогляд є цілісним (синкретичним) відображенням, коли світ реальний і світ уявний співпадають, а предмет і його образ ще не розподілені в первісному світовідчутті, що усуває критерій вибору чи оцінювання будь-чого. Тому для мешканців царства світ дзеркальний (віртуальний) був до певного часу таким же живим і важливим, як і їх власний емпіричний світ. Повстання та боротьба з мешканцями дзеркального царства свідчить про розкол міфологічної картини світу, початок розподілу праці в первісній спільноті, що тотожне появі дискурсивного мислення та феномену «образу світа».

В – 4 (3)

Спостереження – це метод пізнання, що припускає цілеспрямоване й планомірне сприйняття явищ, результати якого фіксуються спостерігачем. Найчастіше спостереження є складовою частиною процедури експерименту. Види спостережень: 1) безпосереднє - опосередковане; 2) явне (відкрите) - сховане; 3) включене - не включене; 4) суцільне - вибіркове; 5) довгострокове - короткочасне; 6) зовнішнє - внутрішнє; 7) причинне (каузальне) - епізодичне.

Переваги методу – доступність; дешевина засобів; не спотворює природного протікання дослідницького процесу. Недоліки: великі витрати часу у зв'язку з пасивністю спостерігача; неможливість повторного спостереження тотожних фактів; труднощі встановлення причини явища через невраховані умови й суб'єктивізм в оцінці; труднощі статистичної обробки.

Експеримент – метод пізнання, за допомогою якого явища дійсності досліджуються в контрольованих і керованих умовах. Експеримент, як одна з форм практики, виконує функцію критерію істинності наукового пізнання в цілому. Види експерименту: 1) якісний; 2) вимірювальний; 3) уявний (мисленевий). Експеримент у вузькому сенсі - це метод збору фактів у спеціально створених умовах, що забезпечують активний прояв досліджуваних явищ. Види такого експерименту: 1) лабораторний; 2) природний.

Переваги: 1) можливість створення умов, що викликають даний процес; 2) можливість строгого обліку вимірів дослідження; 3) можливість повторення дослідів; 4) можливість їхньої математичної обробки. Недоліки: 1) можливість перекручування природного ходу процесу дослідження; 2) інформованість випробуваного про хід експерименту.