45. Суспільство як об*єкт філософського аналізу. Основні підходи до розуміння суспільства.

Якщо предметом філософія є відношення «людина-світ», то предметом соціальної – «людина - суспільсво». Отже, суспільство – це ключове поняття всього розділу філософії.

Не існує одного єдиного визначення «суспільства», яку б задовольнило усіх мислителів. В самому широкому розумінні суспільство визнач., як відокремлена від природи частина матеріального світу, що є формою життєд. Людей. Синонімом до слова «суспільство» є «соціум» (об*єднувати)

Суспільство – флсф категорія, що позначає групу людей, яка виникла завдяки доцільній та розумно-організованій сумісній діяльності.

Члени цієї групи гне мають в своєму об*єднані такої глибокої основи, як наприклад у спільності (сім*я, народ). Суспільство базується на конвенції, договорі, однаковій спрямованості інтересів. Але окрема індивід. Під впливом сус-ва змінюється менше ніж під впливом спільності.

Часто сус-вом називають сферу, що знаходиться між індивідом і державою. Тільки завдяки творчості Т.Гобса, Дж. Локка, Гегеля, Маркса, О.Конта сус-во стало юридично-політично-філософською проблемою.

В суч. Літературі усе розмаїття поглядів, щодо розуміння сутності сус-го життя прийнято поділяти на 3 моделі (підходи) :

1. ідеалістичний – такі концепції об*єднає те, що вирішальним в них визначається розвиток ідей, міфів, інших духовних чинників у згуртування людей певного сус-ва. До цієї моделі відносяться теолегоічна або релігійна концепція

2. натуралістичний – сус-во розуміється як природнє продовження розвитку космосу. Такі погляди виникли в античності. В середині 20 ст. – глобальний еволюціонізм, а на початку 21 ст. – універсальна історія.

3. матеріалістичний - базується на матер. розум. Маркса та має багато послідовників. За Марксом основою сус-ва складало матеріальне вир-ва засобів життя і способів виробництва матеріальних благ обумовлює життєдіяльність усіх інших сфер.

Висновок. В сучасній літературі привілеюють плюралістичні концепції і підходи.

46. Соціальна структура суспільства

Суспільство як система різноманітних соціальних відносин між індивідами має певну структуру. У залежності від мети дослідження структурування суспільства здійснюють за певним критерієм, ознакою. Зокрема, різновиди соціальної структури є демографічна (чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіонери), етнічна (сім*я, рід, плем*я, народність, праця, етнос), територіальна (мешканці міста і села).

Деякі автори для аналізу соціальної структури сус-ва використовують поняття соціальної групи.

За радянських часів теорія будувалась навколо поняття «клас». Були наявні такі класи як : робочі, християни, інтелігенція.

В той час як теорія соц. стратифікації замовчувалась. Цю теорію розробив наприкінці 20 ст. рос-америк. Вчений Петерін-Сорокін.

Страта (лат. – шар, прошарок ) – це група людей, що вирізняється своїм положенням у соц. ієрархії, це поняття передбачає соц. нерівність. Основа і сутність – у нерівномірному розподілі прав. привілеїв, міри відповідальності та обов*язків, влади та впливу.

Сорокін виділив 3 основні стратифікації структури:

1. економічна

2. політична

3. професійна

На думку Сорокіна соц. стратифікація – це постійна хар-ка будь-якого організ. Сус-ва. Сус-во без прошарків – не існує.

Форми та пропорції розшарування можуть бути різними, але суть – постійна.

Соціальна мобільність – переміщення груп чи індив. В сус-ві, зміна їх статусу.

Може бути горизонтальною та вертикальною (зміна місця у соц. ієрархії)

Соціальний ліфт – це ті соц. інститути, які упорядковують систему соц. стратифікації:освіти, шлюбу, власності, успадкування тощо.