- •1.Світогляд
- •4.Передфілософія Китаю
- •5.Антична філософія.Її основні ідеї
- •6. Антична філософія. До сократівський період
- •7.Антична класика.Сократ,платон,арістотеть
- •8.Філософія європейського середньовічча
- •9.Філософія епохи Відродження
- •10.Філософія Нового часу
- •11.Філософія епохи Просвітництва
- •12.Гносеологія та етика канта
- •13.Гегель
- •14.Фейербах
- •15.Погляди маркса
- •16.Філософія позитивізму
- •17.Філософія життя
- •20.Герменевтика
- •21.Розвиток філософської думки в Україні
- •22.Традиції Києво-Могилянської Академії
- •23. Погляди Сковороди
- •26. Форми буття: природне, соціальне, духовне, їх специфіка та взаємозв’язок.
- •27 Питання
- •28 Питання
- •29 Питання
- •30 Питання
- •31 Питання
- •32 Питання
- •33 Питання
- •34 Питання
- •35. Емпіричний рівень знання
- •36. Теоретичний рівень
- •37.Проблема істини
- •38. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства.
- •39. Людина як предмет філософії.
- •40. Природничі та соціальні-історичні засади свідомості. Сучасна наука про ознаки свідомості.
- •41. Структура свідомості.
- •42. Мислення і мова.Проблема ідеального
- •43. Суспільство і природа. Екологічні проблеми сучасності (філософський аспект)
- •44. Матеріальні основи розвитку суспільства.
- •45. Суспільство як об*єкт філософського аналізу. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •46. Соціальна структура суспільства
- •50. Поняття культура. Типологія культур. Культура і цивілізація.
- •51. Цінності як ядро духовного світу людини. Структура цінностей.
41. Структура свідомості.
Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом,самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття.
Свідомість є своєрідним поєднанням усіх простіших форм відображення дійсності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), узагальнюючою формою відображення дійсності, у якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.
Властивості свідомості:
Ідеальність відображення
Універсальність відображення
Об'єктивність відображення
Предметність відображення
Цілеспрямованість
Активність свідомості
Суспільність свідомості
Знарядність свідомості
Функції свідомості
пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу, суспільстві і самій людині.
творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати їх), проте це не доцільно.
регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності людини, його взаємини із зовнішнім світом.
Сфера свідомості:
когнітивна
мотиваційна
нормативно-проективна сфера.
42. Мислення і мова.Проблема ідеального
Свідомість нерозривно пов’язана з мовою, як своєю артикуляцією, тобто мислить людина за допомогою мови, а мова – це дім буття (Гайдеггер). За його вченням не людина мислить через мову, а мова мислить через людину. У нього мова має онтологічний характер.
Існує також внутрішня мова, яка може мати редукований характер і часто формулюється на рівні підсвідомого.
Мова – це є тілесна оболонка думки.
Розрізняють 2 типи мови:
природна мова (мова народу, міміка, жестикуляція);
штучна мова, яка пов’язана із знаково-символічними системами в науці, мистецтві…
Мова є носієм свідомості і культури, це її першоджерело, фундамент. Звичайно, для формування національної свідомості і культури треба знати мову.
Природні мови – це мови, які сформувалися в результаті історичних подій на основі існуючих здавна мов і діалектів. Штучні ж мови придумані людьми. Однак, як би не була велика різниця між ними, все-таки досить чіткого розмежування не існує, і досить важко годиною визначити до якої групи належить тієї або інша мова: до природних або до штучних мов. Штучні мови люди створюють спеціально, для якихось цілей: для міжнародного спілкування (есперанто, інтерлінгва, ідо, ложбан), для запису необхідної інформації з певних галузей науки.
Приміром, якщо розглядати штучні мови есперанто й воляпюке, ті до складу першого входять запозичення із природних мов: зі слов'янських, німецьких мов, а також з романської язикової групи. А слова мови воляпюке є по своїй суті повністю вигаданими.
Природні мови функціонують на різних рівнях і в різних формах, як то: мова буденна і наукова, народно-розмовна і літературна, мова засобів масової інформації і професійна і т.д. Усі природні мови історично розвиваються, тобто, в історичному часі змінюються лексика і структура побудови речень.
Штучні (формалізовані) мови – це особливі системи знаків і символів, які створюються людьми з певною метою: для скорочення запису текстів, здійснення математичних та логічних операцій із знаками, уникнення багатозначності (полісемії) природної мови.
До штучних або формалізованих мов належать різноманітні системи знаків-сигналів (наприклад, знаки дорожнього руху), кодових систем (наприклад, азбука Морзе), мова формул або наукова мова, яка створюється в різних науках вченими (формули у математиці, логіці, фізиці, хімії та ін.), мова програмування (Алгол, Фортран, Кобол та ін.) Основна особливість штучних мов – їх допоміжна роль у відношенні до природних мов, вузькофункціональний характер використання, більша умовність виразу.