1. Причини, особливості та основні етапи Великої Французької буржуазної

революції

9 липня 1789 р. Національні збори проголошують себе Установчими

зборами, тобто органом, який має утвердити нові державно-правові інститути,

розробити та затвердити конституцію держави. Король починає стягувати до

Парижу і до Версалю вірні війська. 12 липня він звільняє міністра Неккера,

який мав репутацію єдиного прихильника реформ в уряді, 13 липня народ

оволодів містом, захопив арсенали. 14 липня повсталі захопили 8 башт

фортеці-в'язниці Басти-лії. Комендант був убитий і гарнізон здався. Падіння

Бастилії стало сигналом для французької провінції - всюди народ виганяв

стару королівську адміністрацію, обирав нові муніципалітети і створював

збройну силу революції - Національну гвардію. По всій країні прокотилися

селянські повстання, селянство практично припинило платити податки.

В Установчих зборах, в Паризьких та провінційних муніципальних урядах,

в командуванні Національною гвардією керівна роль перейшла до великої

буржуазії. Сприяв такому розвитку подій виборчий закон, прийнятий 31 серпня

1789 р., в якому громадяни, в залежності від майнового цензу, поділялися на

активних і пасивних. При населенні у 26 млн чол. право обирати і бути

обраним отримали лише 4 млн 300 тис, тобто 1/6 частина населення. Один з

обраним отримали лише 4 млн 300 тис, тобто 1/6 частина населення. Один з політичних лідерів революції Жан-Поль Марат у своїй газеті «Друг народу»

писав, що ці закони створюють нову аристократію - аристократію багатіїв.

Подібним чином складалася ситуація і у Національній гвардії. Щоб стати

гвардійцем, потрібно було за власні кошти придбати дорогу уніформу, що було

просто не по кишені незаможним верствам населення.

Одним з найавторитетніших лідерів Установчих зборів став граф Оноре

де Мірабо. Маркіз де Лафайєт, багатий і знатний дворянин, що здобув славу

участю у війні за незалежність Північно-Американської республіки, став

керівником Національної гвардії.

Щоправда, і за панування великої' буржуазії Установчі збори не були

слухняним знаряддям в руках короля. Спочатку вони разом з Людовіком XVI

перебираються до Версаля - подалі від бунтівної столиці, але вже в жовтні 1

789 р. повертаються у Париж. На початку ) 790 р. (декрет був прийнятий ще 2

листопада (789 р.) Установчі збори передали усе майно і земельну власність

церкви у розпорядження нації. Продаж церковної власності з торгів дозволив

ліквідувати фінансову кризу і одночасно збагатив фінансових магнатів. У

церкви забрали реєстрацію одружень, народжень і смертей, передавши ці

функції державним органам. Було здійснено адміністративну реформу - 1789-

1790 рр., колишні провінції, женераліте, бальяжі замінили на 83 приблизно

рівні департаменти, поділені в свою чергу на дистрикти, кантони і комуни.

Була введена сдииа система обкладення податками. Скасовано особливо

ненависний податок на сільгабель (громадян примушували щорічно купувати

кілька фунтів солі за монопольно високими цінами, незалежна від достатку).

Було також відмінено становий поділ громадян, усі середньовічні титули та

цехи. В принципі, велич ка буржуазія була готова на цьому зупинитися.

Свідченням її небажання проводити революцію далі став декрет 21 жовтня 1789

р., що дозволяв застосовувати військову силу для придушення народних

виступів. Пізніше, 14 червня 1791 р. Установчі збори прийняли закон, за

яким робітникам заборонялося об'єднуватися у спілки і проводити страйки.