4. Григорій Сковорода – перший український байкар.

Заслугою Г. Сковороди є утвердження жанру байки в українській літературі. Він не лише написа три десятки байок, уклавши їз у збірку «Байки харківські» (1774), а й висловив у передумові свої міркування щодо жанрових особливостей цього ліро-епічного виду. Байку мислитель розглядав, як «мудру іграшку», що «таїть у собі силу», тобто в розважальній формі він убачав серйозний зміст.

Джерелами байок були деякі популярні сюжети давньогрецького байкаря Езопа, а також повсякденна україеська дійсність, усна народна творчість. Сковороді вдалося створити оригінальний різновид байки, яка розробляла теми «сродного труда», моральних та етичних цінностей, натякаючи своїми алегоричними образами на певні суспільні явища, даючи їм критичну оцінку.

Морально-етична проблематика властива більшості байок Сковороди. У творі «Голова і тулуб» розум протиставляється зовнішній ефектності. У байці «Орел і Черепаха» він висловив: «Прагнення насолод і слави збиває у протиприродний стан». У байці «Годинникові колеса» автор наголошує, що «у людей з різними природними нахилами і життєви шляхи різні». Про людську дружбу йдеться у байці «Собака і вовк». У творі «Два коштовні камені- Діамант і Смарагд» Сковорода визначив своєрідний моральний кодекс: «Освіченість, милосердність, великодушність, справедливість, постійність і цнотливість-ось ціна наша і честь!»

Григорій Сковорда створив свій варіант байки, якій притаманна прозова форма викладу, поділ на дві частини (фабула і сила), уведення в текст нових алегоричних персонажів та символів. «Сила» байки часто висловлена містким і лаконічним афоризмом або розгорнута у повчальний міні-трактат на моральну тему. Використав він у байках народні прислівя та приказки, вдався до діалогічної форми викладу фабульної частини байки, змоделював побутові сценки.