33.Модерністські теорії міжнародних відносин. Діалог традиціоналістів і модерністів.

Політичний ідеалізм, політичний реалізм та стратегічний ана­ліз - класичні напрями теорії міжнародних відносин - зіткну­лись у 60-ті роки минулого століття з гострою критикою з бо­ку нових, модерністських напрямів у науці, які об'єднувало прагнення будувати загальні теорії міжнародних відносин на меншому рівні узагальнення із застосуванням методів інших наук - математики, кібернетики, психології, соціології.

основоположником модернізму був англійський учений Льюіс РІчардсон 30-ті роки XX аналізуав процеси гонки озброєнь за допомогою "методів математичної статистики і диференціальних рівнянь. Сутність методологічної програми модерністів полякала у пев­ній модифікації біхевіористської парадигми, яка була орієнто­вана на неопозитивізм. Усі положення будь-якої наукової кон­цепції, згідно з методологічною позицією модерністів, мають бе­зумовно задовольняти вимоги верифікації. Усі^чдослідницькі процедури мають бути експліцитними та відтворювальними. Від­повідно будь-які судження, що ґрунтуються на досвіді або ін­туїції, неприпустимі у наукових публікаціях. ^ч

Для модерністів характерним було посилення інтересу до ви­вчення формування зовнішньої політики, порівняльного аналізу зовнішньої політики, до створення багатофакторних теорій між­народних відносин. Набули поширення системний підхід до ана­лізу міжнародних відносин та ситуацій, застосування форма­лізації, моделювання, контент-аналізу, імітацій із залученням теорії ігор, математичних методів для здійснення міжнародно­го прогнозування тощо.

Відмітною рисою праць модерністів є наявність великої кількості формул, графіків, таблиць, схем. і Модерністи прагнули досягти високої точності у розумінні міжнародних процесів та передбаченні поведінки політичних лідерів та еліт, однак поступово дедалі більше усвідомлювалась неможливість досягнення цьогсхі Складнощі із застосуванням ме­тодів точних наук та комп'ютерних технологій були пов'язані насамперед з якісними особливостями сфери міжнародних відносин.

Модерністи критикували традиціоналістів за невизначеність термінів, якими вони оперують, за спроби побудувати загальні теорії на основі умоглядних та інтуїтивістських конструкцій. Зо­крема, модерністи підкреслювали, що спір ідеалістів з реаліста­ми - це дискусія про бажаність чи небажаність тієї чи іншої політики, а не аналіз об'єктивних тенденцій та закономірнос­тей міжнародного життя. У свою чергу, традиціоналісті^ зайня­ли не менш жорстку позицію, підкреслюючиДщо в межах мо­дернізму можуть бути одержані лише другорядні результати і що основні дослідження мають проводиться у класичному на­прямі. При цьому вони не заперечували у принципі нових ме­тодів, що їх активно впроваджували модерністи.

Модерністські напрями міжнародних досліджень представлені такими основними теоріями: загальні теорії зовнішньої політики; теорії міжнародних систем; теорії конфлікту; теорії ігор; теорії прийняття рішень; теорії бюрократичного процесу зовнішньої політики; теорії міжнародної інтеграції; теорії взаємозалежності; теорії світового суспільства; теорія міжнародного еквілібріуму; теорія факторів; теорія зв'язків.