9. НеОкласичні теорії: неореалізм, неоідеалізм, неомарксизм.

Представники цього напряму (Р. Кохейн, Дж. Най, К. Смутс, Ч. Ліпсон, С. Сщрендж) погоджуються з тим, що міжнародна система і досі за­лишається анархічною щодо відносин панування і підкорення, однак вважають її наслідком політики самих держав. Міжнародна анархія - це продукт віри і волі осіб, що приймають рішення, а не іманентний атрибут системи міждержавних відносин.

Сучасні міжнародні відносини дедалі менше можна вважати міждержавними, оскільки у сферу міжнародного життя актив­но втручаються нові, нетрадиційні актори - неурядові органі­зації, транснаціональні корпорації та банки, приватні групи, де­мографічні потоки, кримінальні структури і пересічні індивіди.

Представники неомарксизму (Валлерстайн,С. Амін, Р. Кокс, М. Рогальскі, Ф. Кардозо), світова економіка, міжнародні політичні інституції та відноси­ни мають власну логіку розвитку, структурну динаміку, яку можна змоделювати. Світова система визначає характер розвит­ку та ступінь розвиненості окремих суспільств, що входять до глобальних структур.

Біля витоків провідної неомарксистської теорії світ-систем-ного аналізу представник французької історич­ної школи «Аннали» Ф. Бродель здійснює аналіз «світів-економік», які формують загальну світову економіку і визна­чають динаміку світової системи. «Світ-економіка» розгляда­ється Ф. Броделем як економічно самостійна частина планети, що може бути самодостатньою, чиї внутрішні зв'язки та обміни надають їй певної органічної цілісності.

Згідно з концепцією іншого представника світ-системного ана­лізу Валлерстайна, вже наприкінці XV - на початку XVI ст. визначились основні контури «світової європейської економіки», основою якої було не військово-політичне примушення, а господарчі та культурні взаємозв'язки, що сприяли інтеграції національних держав, появі союзів міст тощо у межах світової системи. Великі наддержавні утворення існували і раніше (Китай, Персія, Рим), проте згодом вони трансформувалися у жорстко централізовані «світи-імперії».

Гегемонія - це не стільки стан, скільки кінцева фаза рухо­мого континууму, який характеризує відносини між великими державами. На початку континууму відбувається гостра конку­рентна боротьба в умовах відносної рівноваги сил. Наслідком встановлення гегемонії в «сучасній світ-системі» є періоди миру між привілейованою групою держав - наддер­жавами, які мають досить великі розміри та кошти, щоб забез­печити міцну фінансову базу для розвитку військового секто­ру. Періоди гегемонії, або миру, нетривалі (25-50 років).

Сучасні неомарксисти вважають, що міжнародне середовище характеризується станом анархії за домінування єдиної наддер­жави. На їхню думку, держава зберігає своє значення у міжна­родних відносинах, але це стосується здебільшого великих дер-жаи. Основною проблемою міжнародних відносин вони вважа­ють несправедливий розподіл ресурсів між центром і пе­риферією світової системи.

7.Конкретно-емпіричні,математичні та прогностичні методи міжнародних відносин (схема)

Конкретно-емніричні методи, нині посідають чільне місце у дослідженнях міжнародних відносин. В основу прикладного аналізу міжнародних відносин покладено такі гіпотетичні методи: Контент-аналіз - це метод систематизованого вивчення змісту письмового або усного тексту, який ґрунтується на зве­денні тексту до обмеженого набору певних елементів, які лег­ко піддаються кількісній обробці. Інвент-аналіз - ца метод дослідження даних побудований на спостереженні за перебігом та інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції ситуації. Застосовується для сприйняття, виділення та реєстрації усіх фактів щодо поведінки об'єкта вивчення, змін його соціального середовища, умов функціонування та розвит­ку. Опитування - це метод збирання даних, який передбачає без­посереднє отримання інформації від представників соціальних груп. Когнітивне картування. Застосування цього методу передбачає виявлення ос­новних понять якими оперує політичний діяч, значущості та інтенсивності зв'язків між ними. Тест - це випробування, що передбачає вико­нання певного завдання, ідентичного для всіх суб'єктів обсліду­вання, із застосуванням точної техніки для оцінки успіху чи не­вдачі або ж для числового запису результатів.

Прогностичні методи міжнародних досліджень. Прогнозування - це спеціальні наукові дослідження процесів, явищ та подій, в результаті яких на основі уже відомих даних про минулий та теперішній стани об'єкта дослідження отримують уявлення про його можливі стани у майбутньому. Міжнародне прогнозування - це теорія і практика отримання та обробки інформації з метою визначення шляхів, тенденцій та перспектив розвитку міжнародних процесів та передбачення можливостей впливу на ці процеси.

Математика та статистика є важливими допоміжними засоба­ми для соціальних наук, що дають можливість виявити помилки, що містяться у деяких загальних висновках чи враженнях, розкрити кількісні характеристики явищ та процесів, що вивчаються, і більш точ­но відобразити відповідні якісні характеристикиМоде­лювання, як відомо, є методом пізнання об'єктивної реальності, який полягає у вивченні моделей, що відображають цю ре­альність та її можливі стани.