HIV prohp for medicians

ПКП

Рекомендації щодо поведінки медичного працівника, якому призначено ПКП

Медичному працівникові після контакту, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ, необхідно рекомендувати:

статеве утримання або використання презервативів, щоб запобігти можливому подальшому поширенню ВІЛ-інфекції;

використовувати методи контрацепції;

утримання від донорської здачі крові та її похідних, сперми або органів; припинити годівлю грудьми на період хіміопрофілактики.

Оскільки схеми хіміопрофілактики досить складні, і до того ж прийом антиретровірусних препаратів може супроводжуватися розвитком побічних ефектів, потерпілий медичний працівник має перебувати під наглядом фахівця з ВІЛ-інфекції або фахівця з професійних хвороб, ознайомленого з поточними рекомендаціями з ПКП.

Обстеження на ВІЛ (конфіденційне) повинно бути проведене відразу ж після контакту, сполученого з ризиком інфікування ВІЛ, і через 1 місяць, 3 місяці, 6 місяців після контакту, навіть якщо постраждалий медичний працівник відмовився від ПКП. Якщо результат обстеження позитивний, то діагноз ВІЛ-інфекції необхідно підтвердити методом імунного блотингу. Підвищення температури у постраждалого медичного працівника в сполученні з появою інших симптомів гострого інфекційного захворювання (наприклад, висипка, лімфаденопатія, міалгія, біль в горлі) вказує на можливість сероконверсії (появи антитіл до ВІЛ) і є показанням до негайного обстеження на ВІЛ. У цьому разі медичного працівника необхідно спрямувати на консультацію до фахівця з ВІЛ-інфекції для підбору оптимальної тактики діагностичного обстеження і лікування.

Протягом першого місяця після контакту, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ, медичний працівник повинен щотижня відвідувати лікаря. Під час відвідувань оцінюється рівень дотримання режиму ПКП, розвиток побічних ефектів ВААРТ, зміни самопочуття й емоційного стану за період після попереднього обстеження. При виявленні психологічних проблем рекомендується направити медичного працівника на консультацію до психіатра чи психолога.

Побічні ефекти, пов’язані з прийомом якого-небудь антиретровірусного препарату, що входить у схему ПКП, варто лікувати відповідно до існуючих рекомендацій, що обговорюється з лікарем-інфекціоністом Центру СНІД.

31

Висновки

Медичним працівникам варто ставитися до будь-якого контакту з кров’ю та іншими біологічними рідинами як до небезпечного і вживати відповідних заходів захисту, а не покладатися на власний розсуд.

Роботодавець повинен забезпечити своїх працівників індивідуальними засобами захисту й інформувати їх про правила техніки безпеки, але відповідальність за використання захисних засобів і дотримання правил техніки безпеки цілком лежить на самих працівниках.

Враховуючи неможливість виявлення усіх людей, інфікованих збудниками, що передаються через кров, медичним працівникам слід застосовувати в своїй роботі наступний принцип: до

усіх пацієнтів необхідно ставитися як до потенційно інфікованих вірусами, що передаються через кров. Але при цьому слід не допускати дискримінації і засудження осіб, що мають ВІЛ-позитивний статус чи є носіями ВГВ/ВГС. Навпаки, тільки толерантне (терпиме і гуманне) ставлення до ВІЛ-позитивних людей (як і до людей, що є носіями будь-яких інфекцій) буде сприяти створенню довірливих стосунків між лікарем і пацієнтом, буде знімати зайву нервову напругу і додавати впевненості діям медичного працівника. Це також стосується і ставлення медиків до споживачів ін’єкційних наркотиків та жінок секс-бізнесу, які є представниками груп підвищеного ризику ВІЛ-інфікування. Спокійне, розумне толерантне ставлення медиків до пацієнтів – це вже перший крок до безпеки, адже безпека може виникнути тільки в психологічно комфортних умовах, де медичний працівник і пацієнт розуміють один одного. Заходи щодо власної безпеки (застосування ІЗЗ) теж слід проводити делікатно, в жодному разі не засуджуючи пацієнта.

32

Список літератури

1.Костюк О. К. Захист медичних працівників: профілактика ВІЛ/СНІДу на робочому місці. // Посібник. (Під ред. Єлєнєва І. І., Шарко В. П., Барзашвілі Г. В.). К.: LHSI, 2008.

2.Клінічний Протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків. МОЗ України № 551 від 12.07.2010.

3.«Про затвердження інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції». Наказ МОЗ України № 71 від 22.02.2002 р.

4.Профілактика професійного та внутрішньолікарняного зараження ВІЛ-інфекцією медичних працівників. Постконтактна профілактика зараження ВІЛ-інфекцією: матеріали тренінгу для тренерів (Київ, 18–20 листопада 2008 р.) / LHSI «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я».

5.Дж. Бартлетт, Дж. Галлант, П. Фам. Клинические аспекты ВИЧ-инфекции. 2009–2010. М.: Р.Валент, 2010.

6.Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» №2861-VI від 23.12.2010

7.Загальнодержавна програма забезпечення профілактики. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної Програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки».

8.Post-Exposure Prophylaxis. // Клінічний протокол для країн Європейського регіону, 2006

33

34

Місія AFEW

«СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West, AFEW) – голландська неурядова гуманітарна організація, що здійснює свою діяльність в галузі охорони громадського здоров’я, мета якої – знизити вплив ВІЛ-інфекції у Східній Європі і Центральній Азії. AFEW застосовує новаторські та проактивні підходи і активно сприяє обміну знань на міжнародному та регіональному рівнях. Працюючи з державними та недержавними партнерськими організаціями, за участі і для блага людей, які живуть з ВІЛ, і співтовариств, яких торкнулася епідемія, AFEW проводить та підтримує програми, які спрямовані на попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, забезпечення універсального доступу до лікування, догляду та підтримки, а також на привернення уваги до актуальних проблем з метою полегшити тягар епідемії у регіоні.

AFEW Mission Statement

AIDS Foundation East-West (AFEW) is a Dutch, non-governmental, humanitarian, public health organisation working in Eastern Europe and Central Asia (EECA) to reduce the impact of HIV and AIDS using innovative and proactive approaches and by actively seeking international and regional exchanges. Together with and for people living with HIV and affected communities, as well as nongovernmental and governmental partners, AFEW conducts and supports programmes aimed at the prevention of HIV; universal access to treatment, care and support; and advocacy on the most pressing issues to alleviate the burden of the epidemic in the EECA region.

Питання, представлені у даному виданні, можуть призначатися виключно для цільової аудиторії. Згадка в матеріалах видання яких-небудь компаній, лікарських препаратів або способів їх застосування не означає, що AFEW рекомендує або віддає перевагу саме цим компаніям, лікарським засобам або способам їх застосування.

AFEW наполегливо радить читачам і особам, які беруть участь у програмах навчання, ретельно перевіряти будь-яку інформацію і не застосовувати на практиці отримані з даного джерела відомості без попередньої консультації фахівця.

AFEW не несе відповідальності за точність і повноту опублікованих матеріалів, а також за будьякі дії, зроблені внаслідок їх публікації. AFEW не несе юридичної і іншої відповідальності за можливі наслідки використання опублікованої інформації третіми особами.

Відтворення, передача, розповсюдження або дублювання будь-якої частини матеріалів, що містяться у публікації, допускається за умови їх некомерційного використання надалі. Посилання на «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West, AFEW) обов'язкове. Порушення авторських прав переслідуватиметься відповідно до законодавства України і міжнародної правової практики.

35