shpory-knf-gia

21.Зміст мотивів та причини суч кнфл у сфері зовнішньо політ. в.-

22.Проблема клас-ції кнф-тів: осн підходи до клас-ції кнф-тів зх кнф-гії- Т. Парсонс, Л. Козер розд. Кнф-ти за типом сус-в, у яких вони відбуваються:- у закритих сус-вах; -у відкритих (демократичних). Р.Даль(англ.псих-г): за рівнем напруженості антагонізму:- з вис рівнем антагонізму;- з низьк рівнем антаг.;-комулятивні (поступово накопич.напруж).за чис-тю учасників:- біполярні;- мультип.;- перехресні.Е. Гіденс: за силою або слабкістю опонентів:- міждержавні;- міжетн.;- сімейні тощо.Дон Гелрігел,Дж. Склокун,Р. Вудмен, Бренінг(ам.кнф-ги):- кнф цілей (несумісність намагань та очікуваних рез-тів);- кнф уявлень (кнф між поглядами та думками);- кнф емоцій (ч/з психологічні відмінності);- кнф процедур (кнф, які виникли через різні підходи до способу розв’яз.проблем).Відсутні чисті типи конфліктів.

23. Вітчизняні дослідж. типів кнф-ту та на теренах СНД- Серед вітчизняних кнф-гів найбільш універс. підходом до типології кнф-тів відзначається Марія Пірен. Справедливо вказує, що типологія може бути здійснена за різними критеріями, однак поряд з суттєвими ознаками, такими, як к-ть сторін кнф-ту, предмет розбіжностей, сфера прояву, способ ведення боротьби, - застосовує і малозрозумілі критерії – «об’єм», «об’єм впливу», «тип».Серед дослідників типів конфліктів на теренах СНД перевагу надають «змішаній» системі типологізації. Так Є. Уткін пише, що у виробничих колективах виділяються такі типи конфліктів:•Функц-ні кнф-ти, викликані протиріччями виробничого хар-ру;•Псих-ні кнф-ти, які виник.на основі несумісності соціально-психологічних характеристик:потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій окремих осіб і груп;•Кнф-ти норм на основі сприйняття поведінки деяких членів колективу як такої, що суперечить прийнятому кодексу норм.Осн ознаки вітчизн.типол-ції соц кнф:-ф-ції кнф-ту(за спрямованістю змін під час кнф: констуктивні/дестр,вплив на гр т.д)- сус-на сфера(де?економ,політ,релігійні)-якість та к-ть сторін(за ф-мою/обсягом впливу),-Динамічні хар-ки кнф (за тривалістю)тощо.

24. Теоретичні основи типологізації конфліктів- Підставою для типол-ції(віднес.даного кнф до того або ін різновиду) можуть бути: його уч-ки; їхнє число; сфери, у яких зустріч. інтереси учасників кнф-ту; хар-р і ф-ми протікання кнф (сховані, відкриті, збройні); а також його тривалість, причини виникнення і т.д.Клас-ція є відносною й умовною. Типологізація –служить засобом упорядк-ня накопичених знань+отримання нових знань,виявл.аспектів кнф, які не помічалися раніше.За соц.складом уч-ків кнф: внутрішньоос.; міжос.; групові; організаційні та міждерж. кнф-ти. Дж. Смелзер виділив такі типи кнф: міжінди-відуальні, міжгрупові, кнф-ти між асоціа-ціями або партіями, внутрішньо-інституційні конфлікти, конфлікти між секторами сус-го розподілу праці, між державними інститут-ціями, між культурами чи типами культур.За предметом кнф-ту розрізняють: ек, політ, нац, етн, сімейні, трудові, психологічні, емоційні, моральні.Залежно від наслідків: констру-ктивні і деструктивні.Зал. від зони поширен-ня: локал, регіон-ні і гл-ні конфлікти.Згідно класиф. К.Левіна:1. Кнф „прагнення-прагн” – 2однаково привабл.алтернативи(де провести відпустку?).2. Кнф „уникнення-уникн”–негативними альтернат.3. Кнф„прагнення-уникн.” –1мета приваблива і ні.4.Подвійне прагн-уникн. –дві мети,позит.і негат. Сторонни).Залежно від ступеня реальності:1. Хибний конфлікт – сит,яка сприйм.суб’єктом як кнф-тна, насправді не є.2. Потенційний кнф – існ реальні підґрунтя для виникн конфлікту, проте жодна із сторін (або1) ще не усвідомлює .3. Справжній кнф –реально існ конф ситуація,проявилася в зіткненні сторін. 4.Емоційні кнф –тримаються лише на мотиві, оскільки предмет фактично відсутній (недовіра) Виходи: роз’єднання оп, під час якого взаємодія між ними неможлива, або повна псих-на перебудова всіх оп. Вертик-ні управлінські кнф виник між представниками різних за статусом осіб – кер і підлегл, викладача та ст.тощо. Гориз.управлінські кнф виникають між індивідами, що займають однакове м.в ієрархії управлінських стосун-ків, – між двома уч.За причинами: кнф ролей, кнф бажань,кнф цінностей і норм поведінки. З точки з.цілей: особисті, гр, сус-ні.

25. Кнф-ти з конструктивною ф-цією- Заг конструктивні ф-ції кнф:1 Кнф вик інформац.ф-цію, дає додаткові імпульси до усвідомлення своїх і чужих інтересів.2 Кнф є ф-мою вирішення протиріч. Його розвяз. сприяє усуненню тих недоліків і прорахунків у соц.орг-ції, які призвели до кнф.3 Кнф сприяє зняттю соц. напруженості та ліквідації стресової ситуації, допомагає «випустити пару», розрядити обстановку.4 Кнф може вик.об'єднавчу ф-цію.5 Виріш. кнф-ту призв. до стабілізації соц. системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволеності Сторін кнф,в майб.будуть більш схильні до співпраці - може запобігти більш серйозн. кнф.6 Кнф інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для виріш. поставлених перед суб'єктами завдань. У процесі пошуку шляхів розв'яз. кнф відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, інновац. технології і т.д.7 Кнф може слугувати засобом з'яс.співвіднош. сил соц. груп.8 Кнф може слугувати засобом для виникн.нових норм спілк-ня між людьми. Конструкт. Ф-ції кнф на особистісному р.:1 Саме у критичних сит. і виявляється справжній хар-р, цінності і мотиви поведінки людей.2 Кнф може сприяти самопізнанню і адекватній самооцінці,загартувати хар-р, сприяти появі нових якостей.3 Кнф може доп. зняти психічну напруженість у гр, стрес його учасникам, якщо конфлікт вирішується позитивно для цієї людини.

26. Осн типи кнф: деструктивні кнф-ти- Заг деструкт.ф-ції кнф: 1 Кнф може бути пов'яз. з насильницькими методами його виріш., в результаті можуть бути вел. людські жертви і мат.втрати.,можуть постраждати мирні жителі. 2 Кнф може привести до уповільнення темпів соц, ек, політ і дух розвитку сус-ва(викликати кризу сус-го розвитку, виникн. диктаторських режимів).3. Кнф може сприяти дезінтеграції сус-ва. 4.Може супроводжуватися наростанням настроїв песимізму.5Може сприч. за собою нові, більш деструктивні кнф.5 Кнфл в орг-ції може призвести до зниж. дисципліни та ефективн. діяльності. Деструкт.ф-ції кнф-ту на особистісному р.:1 можуть з'яв. такі психічні стани, як почуття пригніченості, песимізму й тривоги, що призв.особистість у стан стресу.2 Може призвести до розчарув.у своїх можливостях і здібностях.3 Може викликати почуття невпевненості в собі, втрату колишньої мотивації . У гірш.випадку може наступити і розчарування, і втрата віри в колишні ідеали.4 Кнф може призв.до негативної оцінки людиною своїх партнерів по спільній діяльності, розч-ня у своїх колегах і недавніх друзях.5 В якості реакції на кнф людина може «включати» захисні механізми, демонструючи при цьому негативні для спілкування види поведінки.

27. Наукове та практ.знач.типологізації кнф-тів- Для правильного роз-ня й тлумачення кнф-тів, їхньої сутності, особливостей, ф-цій і наслідків важливе знач.має типологізація, тобто вичленовування осн типів кнф-тів на основі вияв-ня подібності та розходження, надійних способів ідентифікації кнф-тів за спільністю істотних ознак і відмінностей.Кожний кнф має певні особливості як щодо причини виник-ня, засобів, складу конфліктуючих сторін, так і за специфікою перебігу подій. Власне тому будь-які типологізаційні схеми, очевидно, є доволі штучними та узагальненими моделями реальних ситуацій. М. Вебер ще в XIX ст. ствердж., що будь-яка типол-ція призводить до створення так званих ідеальних типів явищ, які лише у заг рисах відображають реальність. Справедливість цього твердження, однак, не заперечує необхідність у типологізації яка має важливе знач.для глибокого наук. дослідження. Порівняльна харак-ка кнф-тів, причин, особливостей і рушійних сил дає змогу вивчати їх більш точно та науково аргументовано. Підставою для типол-ції(віднес.даного кнф до того або ін різновиду) можуть бути: його уч-ки; їхнє число; сфери, у яких зустріч. інтереси учасників кнф-ту; хар-р і ф-ми протікання кнф (сховані, відкриті, збройні); а також його тривалість, причини виникнення і т.д.Клас-ція є відносною й умовною. Типологізація –служить засобом упорядк-ня накопичених знань+отримання нових знань,виявл.аспектів кнф, які не помічалися раніше.За соц.складом уч-ків кнф: внутрішньоос.; міжос.; групові; організаційні та міждерж. кнф-ти

28. Проблеми кл-ції соц.кнф-тів на суч. етапі- Тип-гія соц-них кнф-тів досить складна.Зал. від типу протиріччя соц кнф-ти діляться на внутрішні і зовн, осн і неосновні, головні і другорядні, антагоні-ні і неантагоніст. Зал від предмета кнф-ту, хар-ру інтересів на екологічні, виробничі, ек, політ, дух (естет, наук, реліг і т.п). Зал від суб'єктів, мети і результату на формаційні і цивілізаційні.Зал від суб'єктів, хар-ру протиборства, цілей на цивільні і військові (громад війна, локальна в, світова війна, м.тероризм і т п).Існ різноманітні кл-ції соц кнф:— функціональні та дисфункціональні; — конструктивні та деструктивні; — короткотермінові й довготермінові тощо. Певні особливості соціальних кнф пов'язані з дією 2 гр чинників. 1шу становлять інтереси осн соц груп й особливості політ культури, що виражається у кризі політичної культури. 2га обумовлюється рівнем інституціалізації політ відносин та якостями політ. керівників, що відображається в кризі держ управління. Проміжне становище між ними посідає криза політ участі, що виникає як наслідок нерозвинутої культури та ігнорування вимог рівності у процесі прийняття держ рішень. І хоча соціальний конфлікт є одним з рушіїв соц-го прогресу, нерідко під час його вирішення вдаються до консенсусу (згоди, одностайності співучасті).

30.Динаміка розв-ку кнф-ту: осн періоди та ет. розвитку кнф-ту-3 осн періоди:І. Латентний (прихований). Етапи:1. Виникн. об’єктивної проблемної сит-ції. (виявл. межі об’єкту кнф-ту, але самі протиріччя ще остаточно не усвідомлені і відсутні кроки щодо реальної конфронтації).2.Визначаються суб’єктивні сторони кнф-ту. Сторони усвідомлюють кнф-ну сит-цію,викривлено; перевага власних інтересів; поява підстав для розв’яз. Кнф-ної сит. некнф-ними засобами; сторони фіксують свої позиції:визнач.власну аргументацію)3. Остаточне проявлення кнф ситуації. Сторони сприйм. проблему, як небезпеку; значне напруж. у стосунках у т.ч. і по другорядним питанням; пошук резервів для підсилення своєї позиції; прогнозування дій суперників; підготовка до дій.поява ін.сторін кнф-ту. ІІ. Відкритий(потенційн.кнф перерост.в реальний) Етапи:1. Інцидент. Виникає протидія.Можливе здобуття перемоги при наявн-ті значної сили.2. Ескалація. Збільшення інтенсивності боротьби,розшир.масштабів,у хід йдуть усі засоби; наявність альтернативного виходу:А). баланс (тривалий кнф-т: можливість переговорів)Б). дисбаланс (короткочасність; руйнівні наслідки).3. Розв’яз. кнф-ту:А). вирішення; Б). врегулювання;В). придушення;Г). виключення;Д). переростання.ІІІ. Післяконфліктний: нормалізація відносин:1.часткова (емоції не вгамувалися,а протидія заверш.іде оцінка своїх дій,загроза роздмухування нового кнф-ту)2.повна (конструктивна взаємодія—поч.повної нормалізації взаємов.)Розділення кнф-ту на періоди і знання ознак дають можливість швидко і плідно подолати труднощі.

31.Життєвий цикл кнф-ту: динамічна хар-ка ескалації-«Життя кнф» поч з інциденту. Інколи кнф може бути вичерпаний інцидентом.Але у більшості випадків інцидент є зав’язкою кнф боротьби, яка має тенденцію до посил. та поглиблення недружніх акцій.Виокремлюють такі фази ескалації:Фаза вальвації – оцінення ризика боротьби,ресурсів,виник механізми самозбереження слабої сторони, означ,що підвищується вартість негативних,моральних оцінок дій і намірів протилежних сторін.Подальш.фаза розшир. кнф-ескалація-розшир.зони кнф-ту,перехід до більш глибоких протиріч,вин.нові мотиви,цілі, залученні до кнф нових уч-ків• За ф-мою протікання ескалація може бути:безперервно зростаючою;хвилеподібною;повільною,в’ялою;швидко зростаючою,періодична.• Образ протилежної сторони набуває ознак образу ворога.Все, що пропонує протилежна сторона.• У процесі ескалації відб.генералізація кнфту —розшир.зони кнф, відб утвор гр конфліктуючих. Якшо це міжос кнф, то він поступово перетвор.у міжгр,розширення засобів кнф боротьби.Найвищу т.розвитку ескалації кнф називають кульмінацією(вирішальне зіткнення,виснаж.ресурсів)-є водночас найвищою точкою ескалації та 1ою т. поч. реескалації— зменшення гостроти і поступового затухання кнф взаємодії. Реескалація може продовжуватися і завершитися затуханням кнф, його розв’язанням або ж набути ф-ми переходу в новий етап ескалації.Знання динаміки кнф,хар-них рис ескалації дає можл.спланувати свої дії і вийти з кнф з найм.втратами.

32. Стиль поведінки ос.в кнф ситуації К. Томаса та Р. Кілмена-1.Суперництво. Максимально орієнтований на перемогу; активне намагання нав’язати оп свій вар. вирішення проблеми (погрози, тиск, демонстрація власних переваг); емоційне віднош.до оп. Реком:А) коли статус надійно підкріплюється силою;Б). коли ріш.має бути прийняте швидко, швидко реалізовано;В). коли стосунки короткотермінові.Не реком:А). коли сторона, що за прогнозами має програти, має можливості до реваншу;Б). коли опонент невідомий; потрібно більше інфор.2. Поступливість. Жертвування власними інтер.на користь інтересам справи; намагання виглядати приємним, добрим, побоювання отрим. несхвальну оцінку; коли є прецедент врахування інтересів ін сторони автоматично; бажання усунути можливу критику, апеляція до солідарності. Реком.:А). коли важливі стосунки, а спірне пит.малозначуще;Б). коли мало шансів виграти.Не реком.:А). коли пит важливе і вимагає прийняття рішення;Б). коли зроблена поступка не буде оцінена вірно;3. Ухилення. Ігнор-ня проблеми, пасивна поведінка; прагн. не втручатися; нейтралітет, як головна стратегія поведінки; демонстрація байдужості. Реком:А). коли недостатньо інфор.; Б). надто вел напруженість у стосунках;В). несприятлива, небезпечна ситуація.Не реком:А). важливе, принципове пит;Б). втрата часу -> ускладнення;В). коли є загроза дод.проблем.4. Співробітництво. Орієнтація на макс-не задоволення учасників. Реком:А). коли сторони мають час для пошуку макс-но вигідних рішень;Б). можлива вигода від співроб-тва; відсутня ворожнеча;Не реком:А). дефіцит часу;Б). відсутність налаштованості на співпрацю.

39.Правила спілкування та тактика аргументації у конфлікті. основні правила переконання: 1. правило Гомера: порядок наведення аргументів впливає на їх переконливість: сильні, середні, найпотужніші. 2. правило Сократа: за допомогою навідних питань вилучати знання, що приховані в людині. Велика вірогідність того, що людина відповість «так» на третє запитання, якщо на перші 2 відповіла також «так». 3. правило паскаля: не заганяти співрозмовника у кут. Ніщо так не роззброює як умови почесної капітуляції. 4. Імідж і походження людини підсилюють аргументи. 5. Не заганяйте себе у кут: долати невпевненість, уникати зайвих вибачень. 6. До аргументів приємного нам опонента ми ставимося прихильно до неприємного – навпаки. 7. Уникайте слів, дій і емоцій, що можуть призвести до конфлікту. Закони аргументації: 1. закон упровадження. Аргументи варто вплітати в розміркування партнера. 2. закон спільності мови мислення. 3. закон мінімізації аргументів (5-7 максимум). 4. закон об’єктивності і доказовості. Не плутати аргументи і думки, говорити не тільки про плюси, а й про мінуси. 5. закон демонстрації рівності і авторитету. 6. закон рефрейнінга: не відкидати аргументи опонента, а визнавати їх правомірність. Треба вірно оцінити силу і важливість аргументів партнера. Не намагатися швидко переконати партнера (тиск, агресія, напад). Налагодити зворотній зв’язок з опонентом. Всі ці кроки допоможуть нам конструктивно вирішити проблему. Спілкування – важливий елемент нашої діяльності. Відсутність навичок безконфліктного спілкування свідчить про професійну непридатність. Вміле використання оптимальних прийомів і дій у дискусіях дає значну користь у вирішенні проблеми.

52.Типи воєнних конфліктів-Воєнний конфлікт – це форма розв’язання міждержавних або внутрідержавних протиріч із застосуванням воєнної сили. Особливості воєнної обстановки, що впливають на воєнні конфлікти: 1.неможливість ведення воєнних дій без дотримання міжнародного праваУкраїна ратифікувала всі конвенції щодо права ведення війни.Це дає Україні морально-псих. Переваги перед агресором у майбутній війні.2.підвищена агресивність молодих держав, що виникли внаслідок розпаду федеративних, регіональних, полі етнічних і полі конфесійних держав

3.політичні лідери цих держав вдаються до застосування зброї, з метою видати власні інтереси за національні.4.збройна боротьба, воєнний конфлікт ведеться із застосуванням ін. засобів впливу: психологічних, інформаційних.Воєнні конфлікти проходять у вигляді агресії.Ген.Асаблея дала точне визнач. поняттю агресія. Агресія – це застосування збройних сил державою проти суверенітету територіальної недоторканості або політичної незалежності ін. держав. У воєнних конфліктах неможливо виявити агресора.Типи воєнних конфліктів:-за хар-тером політичної мети:1. війни за домінуванням2. війна за територію3. змішана війна-за масштабами застосування військ:1. воєнний конфлікт зі стратегічною метою2. воєнні конфлікти із застосуванням оперативних обєднань(від 30 до 100 тис. чол.)3. воєнні конфлікти із застосуванням тактичних частин і підрозділів-за хар-тером:1. оборонні2. наступальніКласифікація воєнних конфліктів:1. правові та культурні показники2. соціально-політичні3. стратегічні4. якісніЗа правовими показниками:1.воєнні конфлікти, що не суперечать між народ. Праву( конвенційні, усі справедливі війни)2.миротворчі( операції з підтримання миру, з відновлення миру, примушення до миру, демілітаризація територій, гуманітарна інтервенція)За стратегічними показниками:- за масштабами:1. світові 2. регіональні 3. локальні 4. прикордонні зіткнення 5. збройні інциденти 6. воєнні акції- за тривалістю:Затяжні та швидкоплинні- за фізич.середовищем: повітряні(космічні), наземні, морські, змішані-за розташ-ням р-ну конфлікту: прикордонні, віддалені від держави-за напруженістю:високої напруженості, середньої, малої та незавершені-за засобами застосування зброї:з масовим або обмеженим застосуванням зброї- за способом розв’язання :раптові, через ескалацію, з приводом, без приводуЗа якісними показниками:1.ступінь підтримки світовою спільнотою(безумовна, часткова, несхвальна, осуджена)- за рівнем соц-екон. розвитку сторін:1.між розвиненими державами,2.державами, що розвиваються3.середнього та малого розвитку-за керуванням:чітке керування, збройний хаос, збройні казуси-за законністю формувань:застосуванням регулярних військ, нерегулярних, партизанських-за хар-тером участі сторін:пряма участь і опосередкована

42.Правила раціоональної поведінки у конфліктній взаємодії. Для ефективного спілкування треба застосовувати технології еективного спілкування-способи, прийоми, що повною мірою відповідають забезпеченню взаємопорозуміння партнерів по спілкуванню. Треба виділити 3 головні аспекти раціонального спілкування: -Комунікативний-бажання партнерів обмінюватися інфою -Інтерактивний-потяг до активного впливу на співрозмовника -Перцентивний-потреба суб’єктів у прихильному ставленні до об’єкта і суб’єкта спілкування Нормами спілкування є 1)концентрування уваги на тому, що говорить вам опонент та уважно його слухати 2)Доречно уточнювати і загальний зміст і деталі обговорення 3)Недоцільно перебивати-критикою, порадою, підсумками 4)Намагайтесь щоб почули 5)Підтримувати атмосферу поваги і довіри 6)наблюдати за невербальними засобами спілкування Невід”мною частиною раціонального спілкування є також самоконтроль емоцій-темп речі, візуалізація.

50. Загальна характеристика зооконфліктів. Досить рідко у класифікації конфліктів включають зооконфлікти бо сучасна психологія відкрила правомірність порівняння психологічної діяльності людини і психічних проявів тварин. Схожі риси: - наявність у поведінці свідомого і підсвідомого; - схожа фізіологічна побудова; - у формуванні поведінки людини приймає участь уся ЦНС; - людина не завжди усвідомлює або маскує біологічні мотиви своєї поведінки; - наявність у сучасному суспільстві антропоцентризму. Причини включання зооконфліктів в об’єкт конфліктології: 1. наявність принципу розвитку і історизму. 2. елементи схожості у соціальній поведінці. 3. складність раціонального пояснення конфліктної поведінки людини и виключних випадках. 4. поява нової науки – етології. 5. зародження соціобіології (соціальна взаємодія живих організмів, вивчає агресивну поведінку тварин. Значення агресії: 1. виживання. 2. забезпечення збереження виду. 3. утримати ієрархію. Закон тваринного світу: чим більше озброєна тварина, тим значніше генетичні обмеження на застосування цієї зброї проти сородичів. Розрізняють конфлікти: - за середовище заселення - за відновлення роду - за життєві ресурси - за ієрархічне положення - за збереження альянсу - міжвидові.

55. Типи конфліктних осіб та їх характерні ознаки-Выделяют 5 типов конфликтной личности: 1.Демонстративный. Хочет быть в центре внимания. Любит хорошо выглядеть в глазах других. Его отношение к людям определяется тем, как они к нему относятся. Ему легко даются поверхностные конфликты, любуется своими страданиями и стойкостью. Хорошо приспосабливается к различным ситуациям. Рациональное поведение выражено слабо. Налицо поведение эмоциональное. Планирование своей деятельности осуществляется ситуативно и слабо воплощается в жизнь. Кропотливой, систематической работы избегает. Не уходит от конфликтов, в ситуации конфликтного взаимодействия чувствует себя неплохо.2.Ригидный. Подозрителен. Обладает завышенной самооценкой. Недостаточное движение мышления.Постоянно требует подтверждения собственной значимости. Часто не учитывает изменения ситуации и обстоятельств Прямолинеен и не гибок. С большим трудом принимает точку зрения окружающих, не очень считается с их мнением. Почтение со стороны окружающих воспринимается как должное. Выражение недоброжелательства со стороны окружающих воспринимает как обиду. Мало критичен по отношению к своим поступкам. Болезненно обидчив, повышенно чувствителен по отношению к мнимым или действительным несправедливостям.3. Неуправляемый. Импульсивен, недостаточно контролирует себя. Поведение такого человека плохо предсказуемо. Ведет себя вызывающе, агрессивно. Часто в запале не обращает внимания на общепринятые нормы общения. Характерен высокий уровень притязаний. Несамокритичен. Во многих неудачах, неприятностях склонен обвинять других. Не может грамотно планировать свою деятельность или последовательно претворять планы в жизнь. Недостаточно развита способность соотносить свои поступки с целями и обстоятельствами. Из прошлого опыта (даже горького) извлекает мало уроков.4.Сверхточный. Скрупулезно относится к работе. Предъявляет повышенные требования к себе. Предъявляет повышенные требования к окружающим, причем делает это так, что людям, с которыми он работает, кажется, что он придирается. Обладает повышенной тревожностью. Чрезмерно чувствителен к деталям. Склонен придавать излишнее значение замечаниям окружающих. Иногда вдруг разрывает отношения с друзьями, знакомыми потому, что ему кажется, что его обидели. Страдает от себя сам, переживает свои просчеты, неудачи, подчас расплачивается за них даже болезнями (бессонницей, головными болями и т.п.). Сдержан во внешних, особенно эмоциональных, проявлениях. Слабо чувствует реальные взаимоотношения в группе.5.«Бесконфликтный» Неустойчив в оценках и мнениях. Обладает легкой внушаемостью. Внутренне противоречив. Характерна некоторая непоследовательность поведения. Ориентируется на сиюминутный успех в ситуациях. Недостаточно хорошо видит перспективу. Зависит от мнения окружающих. Излишне стремится к компромиссу. Не обладает достаточной силой воли. Не задумывается глубоко над последствиями своих поступков и причинами поступков окружающих. Для эффективного общения с разными типами конфл. Зичностей надо применять технологи эффективного общения

34. Упр-ня поведінкою в конф.сит Управління конфліктами є дуже складним процесом, який включає в себе такі види діяльності: - профілактика та запобігання виникненню конфлікту та конфліктної ситуації;- діагностика та регулювання конфлікту;- прогнозування розвитку конфлікту;- встановлення основних правил поведінки учасників конфлікту для успішного його подолання; - оцінка функціональної спрямованості конфлікту;- розв’язання конфлікту та ін.- Керування конф передбачає: - переведення його в сферу раціональної діяльності і взаємодій людей;- продуманість впливу на конфліктну поведінку суб'єктів з ме¬тою досягнення бажаного результату;- обмеження протиборства рамками конструктивного залучення в суспільний процес.До суб'єктивних моментів адекватного вирішення конфліктів соціальні психологи відносять дотримання кодексу поведінки. Вони радять:1) дати партнеру «випустити пару», допомогти знизити йому внутрішню напругу;2) вимагати, щоб ваш опонент міг спокійно обгрунтувати претензії фактами та доказами;3) збивати агресію несподіваними прийомами; наприклад попросити поради, як діяти, зробити комплімент;4) не давати негативних оцінок щодо поведінки опонента, а казати про свої відчуття; 5) попросити сформулювати кінцевий результат та визначити «ядро» проблеми;6) розкрити свої варіанти вирішення проблеми;7) у будь-якому випадку надати можливість партнеру «зберегти гідність»;8) вигравати час, віддзеркалюючи смисл його претензій і вимог реченнями, в яких ви повторюєте запитання чи зміст його міркувань; 9) дотримуватися позиції рівних та золотої середини між агресією і поступливістю;10) не боятися вибачитися, якщо ви явно відчули свою провину;11) нічого не доводити у пікових фазах ескалації кнф;12) намагатися мовчати першим у певних межах;13) не характеризувати псих-гічний стан опонента;14) «не грюкати дверима» по завершенню цього моменту у спілкуванні;

46. Характерні психологічні ознаки деструктивної поведінки у конфлікті. Деструктивна модель поведінки властива такому суб’єкту, який схильний до розв’язання конфлікту і його поглиблення аж до фізичного знищення чи повного подолання противника. В побуті це егоїсти, ініціатори скандалів, на підприємстві – кляузники, в натовпі – ініціатори безпорядків і руйнівних дій. Велика кількість конфліктів могли б вирішитися мирним шляхом, якщо б не підігрівалися такими людьми. Яскраво це видно на прикладах міжнаціональних та міжнародних конфліктів (С. Хусейн, Бен Ладен). До таких осіб можна віднести і людей, що посідають великі державні посади, і мають авторитарний стиль керівництва, вони прагнуть домінувати над іншими, підкорювати всіх своїм інтересам. Такі особи схильні порушувати чужі цінності, чинити перепони для волевиявлення інших, що часто слугує причиною конфліктів і навіть війн. Така їхня конфліктна поведінка зумовлена недоліками в самоконтролі. Люди, схильні до конфліктів, як правило імпульсивні, жорсткі, грубі, схильні до ризику і гострих відчуттів, недалекоглядні. На сьогоднішній день науковцями ще не встановлено причини стійкої схильності до конфліктів. Деякі дослідники вважають, що схильність до конфліктів є вродженою. Існує досить міцний зв’язок між схильністю дорослої людини до конфліктів і навіть злочинів і такими факторами як безпритульність в дитинстві, низьким коефіцієнтом інтелекту, схильність до правопорушень у батьків. Такі люди турбуються лише про власні інтереси і в ім’я їхньої реалізації готові йти на конфлікт. Таким чином, для осіб із деструктивною моделлю поведінки властиво постійне прагнення до розширення і загострення конфлікту, вони постійно принижують партнера, негативно оцінюють його особистість, проявляють підозри і недовіру до опонента, порушують етику спілкування.

44. Основні фактори нормалізації стресової ситуації-У найзагальнішому вигляді стрес (напруга) можна визначити як природну пристосовну реакцію живого організму на будь-яке обурення в навколишньому середовищі. У розвитку стресу істотну роль грає соціальна складова людської поведінки. У структурі стресової реакції зазвичай виділяють три основні елементи: 1) оцінку стресогенної події; 2) фізіологічні і біохімічні зрушення в організмі; 3) зміна поведінки людини. Перре і Райхертс сформулювали правила подолання стресу: 1. здібність до релаксації: можливість розслаблятися, суб'єктивно і психологічно впливати на м'язовий тонус є найважливішою умовою зняття збудження, викликаного страхом і гнівом. 2. уникати стресоров, обходити їх (змінити місце роботи або не думати про події, на які вплинути неможливо). Для ситуації, в яких нерегульовані стрессори неможливо обійти, адекватним способом подолання є їх переоцінка, додання ним нового сенсу. 3. скорочення адаптивної реакції за допомогою пошуку інформації (коли інформація може бути корисна для вирішення проблеми). Процес подолання стресу: 1 аналіз проблеми (діагностична фаза). 2.обдумиваніє засобів і шляхів вирішення проблеми. 3. здійснення втручання. 4. безперервних зусиль по оптимізації втручання.Особ місце в забезпеченні самоконтролю над емоціями займають аутотренінги. Серед технологій раціональної поведінки в конфлікті чільне місце посідають такі, які дозволяють позбавитися від гніву: 1. проектування (випромінюєте свій гнів і проектуєте його на деякий видуманий вами екран). 2. очищення енергетичного поля або аури біля себе. 3. Дуже важливо не допускати негативних емоційних реакцій, тобто володіти емоційною витримкою. Спокійна реакція на емоційні дії партнера – 1ше правило самоконтролю емоцій. 4. Позитивний ефект дає обмін емоційних переживань в процесі спілкування. Повідомляючи про свої образи, переживання партнери отримують розрядку 5 Необхідно підтримувати високий рівень самооцінки в себе і в свого оп.

40. Значення невербальних засобів спілкування Люди можуть обмінюватись різними типами інформації на різних рівнях. Відомо, що спілкування не вичерпується усними або письмовими повідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції, манери партнерів, жести. Психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80% комунікацій здійснюється за рахунок невбальних засобів вираження і лише 20-40% інформації передається за допомогою вербальних. Ці дані заставляють нас замислитись над значенням невербального спілкування для взаємопорозуміння людей, звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини, а також породжують бажання оволодіти мистецтвом тлумачення цієї особливої мови, якою ми усі розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього.Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналу спілкування.Успіх будь-якого контакту в значній мірі залежить від уміння встановлювати довірливий контакт зі співбесідником, а такий контакт залежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як ви тримаєтесь. Саме тому особливу увагу слід звертати на манеру, позу і міміку співбесідника, а також на те, як він жестикулює.Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію співбесідника. Читаючи жести, ви здійснюєте зворотну дію, котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого зв’язку.

54. Причини сучасних смертоносних конфліктів та шляхи їх врегулювання. Причини сучасних смертоносних конфліктів: 1. слабкі корумповані некеровані держави 2. нелегітимні, регресивні режими 3. дискримінація етнічних, соціальних груп4. неузгодження релігійних, культурних, етнічних відмінностей 5. наявність політично активних агресивних релігійних пільнот(ісламський фундаменталізм, протестанти Півн.Ірландії)6. соціально-економічні рецидиви7. недостатність ресурсів 8. надмірні запаси зброї 9. несприятливі стосунки між державами на регіональному рівні Основні шляхи врегулювання: (Для країн Центральної та Схід. Європи) 1.вплив внутрішніх чинників: - зловживання під час приватизації - наявність брудних капіталів - дефіцит бюджету - соціальні проблеми і повільне реформування економіки - слабкість політ.інститутів 2. відмова від застарілих, негнучких стратегій і інструментів ХВ 3. потрібен розвиток внутрішніх політичних структур 4. врахування суб’єктивного фактору

38.Способи та прийоми спілкування в конфліктній ситуації.До суб’єктивних моментів адекватного вирішення конфліктів соціальні психологи відносять дотримання кодексу поведінки. Вони радять:1) дати партнеру «випустити пару», допомогти знизити йому внутрішню напругу;2) вимагати, щоб ваш опонент міг спокійно обґрунтувати претензії фактами та доказами; 3) збивати агресію несподіваними прийомами; наприклад попросити поради, як діяти, зробити комплімент; 4) не давати негативних оцінок щодо поведінки опонента, а казати про свої відчуття;5) попросити сформулювати кінцевий результат та визначити «ядро» проблеми;6) розкрити свої варіанти вирішення проблеми;7) у будь-якому випадку надати можливість партнеру «зберегти гідність»;8)вигравати час, віддзеркалюючи смисл його претензій і вимог реченнями, в яких ви повторюєте запитання чи зміст його міркувань; 9) дотримуватися позиції рівних та золотої середини між агресією і поступливістю;10) не боятися вибачитися, якщо ви явно відчули свою провину;11) нічого не доводити у пікових фазах ескалації конфлікту; 12) намагатися мовчати першим у певних межах;13) не характеризувати психологічний стан опонента; 14) «не грюкати дверима» по завершенню цього моменту у спілкуванні; 15) говорити лише тоді, коли партнер «охолонув»;16) незалежно від результату вирішення конфлікту не руйнувати ділові і особистісні відносини.