Контрольні запитання і завдання
Що являє собою капітал з точки зору різних економічних наукових напрямків? Яке визначення, на ваш погляд, є найбільш ґрунтовним?
Назвіть відмінність між марксистським і неокласичним підходами до встановлення джерела зростання капіталу.
Назвіть та проаналізуйте стадії, які проходить капітал в процесі свого кругообороту.
У яких формах виступає капітал на кожній зі стадій? Які функції виконує кожна форма капіталу?
Дайте визначення поняттю “кругооборот капіталу”.
Що ви розумієте під оборотом капіталу? Якими показниками вимірюється оборот?
Назвіть фактори, що впливають на швидкість обороту капіталу.
Який критерій покладено в основу поділу капіталу на основний і оборотний? Дайте визначення цим поняттям.
Що таке амортизація, норма амортизації, амортизаційний фонд?
Чим, на ваш погляд, обумовлено використання прискорених норм амортизації?
Дайте визначення таким поняттям, як “внутрішні” та “зовнішні” витрати.
Охарактеризуйте постійні та змінні витрати. Для якого періоду в діяльності підприємства західні вчені вводять цей поділ?
Проаналізуйте зміни в валових, постійних та змінних витратах, якщо обсяг продукції підприємств збільшився.
Назвіть види собівартості, які розраховуються у вітчизняній господарській практиці.
Що таке собівартість і які основні елементи витрат до неї входять?
Дайте визначення понять “валовий доход”, “середній валовий доход”, “граничний валовий доход”.
Дайте кількісне визначення категорії прибуток.
В чому полягає відмінність між бухгалтерським прибутком та економічним прибутком?
Які види бухгалтерського прибутку ви знаєте?
Тема 9. Заробітна плата План лекції
Заробітна плата – категорія розвинутого товарного виробництва. Теорії заробітної плати. Мінімальна заробітна плата. Номінальна та реальна заробітна плата.
Форми і системи заробітної плати.
1. На певному етапі розвитку товарного виробництва, при наявності двох основних умов – юридичної свободи людини та відсутності у неї засобів виробництва і існування – робоча сила перетворюється в товар, формуються капіталістичні виробничі відносини. При капіталізмі основна маса товаровиробників представлена найманими робітниками, які створюють переважну частину суспільного продукту і в процесі його розподілу отримують частину продукту у вигляді заробітної плати.
Слід розуміти, що питання про сутність заробітної плати завжди привертало увагу економістів, було і залишається дискусійним. Дуже поширеним серед західних економістів і в значній мірі і вітчизняних науковців є визначення заробітної плати як плати за працю, яке вперше запропонував ще У.Петті. Різновидом цього підходу є і інші теорії, наприклад, теорія продуктивності праці. К.Маркс не поділяв цієї точки зору і аргументовано показав в “Капіталі”,що об’єктом купівлі-продажу є не праця, а товар робоча сила. Праця, за його думкою, не може бути товаром, оскільки вона 1) не має вартості, бо вартість будь-якого товару вимірюється саме працею; 2) праця не є товаром, бо на відміну від будь-якого товару не існує моменту його купівлі-продажу; 3) згідно з законом вартості обмін товарів здійснюється відповідно до суспільно-необхідних витрат на їх виготовлення. Це означає, що праця як товар не може стати основою для безеквівалентного отримання вартості. Отже, робітник на ринку праці продає свою робочу силу і вартість цього товару перетворюється в його ціну. Заробітна плата виступає як перетворена форма вартості робочої сили, як ціна специфічного товару. Цей підхід дає змогу відповісти на питання про рівень заробітної плати. Вартість робочої сили зводиться до вартості товарів та послуг, призначених для нормального відтворення робочої сили (а останнє можна визначити через споживчий кошик). Існує в економічній літературі ісоціальна теорія заробітної плати, засновником якої був М.І.Туган-Барановський. За цією концепцією заробітна плата 1) не пов’язана з вартістю робочої сили, є суто розподільчою, є результатом розподілу суспільного продукту (це частина суспільного продукту, яка залишається після відрахування з нього витрат на використані засоби виробництва); 2) рівень заробітної плати визначається двома вирішальними факторами – продуктивністю суспільної праці та соціальною силою робітничого класу. Для останніх, сучасних підходів характерно поєднання існуючих в економічній літературі визначень суті заробітної плати. Так, українські вчені Г.Н.Климко та В.П.Нестеренко вважають, що заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком. Як бачимо, у цьому визначенні вихідною інстанцією при визначенні суті заробітної плати є все ж таки вартість робочої сили, величина якої зумовлена вартістю необхідних робітникові (і його сім’ї) матеріальних і духовних благ (послуг) у даний період, при даних природних і суспільних умовах життя.
Щоб забезпечити мінімальні умови для відтворення робочої сили держава встановлює мінімальну заробітну плату. В кожній країні існує своє власне законодавство стосовно мінімуму заробітної плати. В Україні мінімальна заробітна плата регулюється Законом України “Про оплату праці” (24.03.1995 р.), де вказано, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладання генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.
Для посилення якості економічного аналізу розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Під номінальною розуміють суму грошей, отриману робітником за певний термін (годину, день, місяць тощо). Реальна заробітна плата являє собою сукупність товарів та послуг, які можна придбати при існуючих цінах на номінальну заробітну плату. Між номінальною та реальною заробітною платою існує залежність, яка при певних умовах (наприклад, при незмінних цінах) полягає у збільшенні реальної заробітної плати при зростанні номінальної. Але в умовах дії інших чинників (наприклад, зростання цін) їх взаємодія буде призводити до інших результатів.
Рух реальної заробітної плати визначають за формулою:
2. Заробітна плата виступає у двох основних формах: у вигляді почасової та відрядної плати.Почасова заробітна плата– це заробітна плата, яку отримує працівник за певний робочій час. Вона виникає в процесі становлення капіталістичних відносин і переважає на перших етапах становлення розвитку капіталізму. В подальшому на перше місце виходитьвідрядна форма заробітної плати, яка передбачає залежність заробітної плати від обсягу виробленої за певний час продукції. Ця форма широко застосовувалася тоді, коли рівень механізації був такий, що результат діяльності значною мірою залежав від інтенсивності праці робітників. Проте з розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в організації виробництва відбулися певні зміни у співвідношенні почасової та відрядної оплати праці. Сьогодні в найбільш розвинених країнах, таких, наприклад, як США, переважає почасова заробітна плата.
Названі форми певним чином комбінуються і у поєднанні із формами організації праці утворюють системи заробітної плати. Серед них можна виділити декілька найпоширеніших систем, а саме тарифні, преміальні, колективні.При тарифній системівеличина заробітної плати визначається тарифними ставками, які диференційовані в залежності від розрядів і тарифних коефіцієнтів.Преміальні системинайчастіше застосовуються у тих випадках, коли характер роботи дозволяє чітко визначити внесок конкретного працівника. Одним із різновидів такої системи є відрядно-преміальна, яка передбачає сплату певної надбавки за виготовлену зверх норми продукцію. Ця система націлена на посилення інтенсифікації праці і найчастіше застосовується у тих випадках, коли підприємцю необхідно збільшити кількість виробленої продукції. Досить часто підприємство має складне устаткування і зацікавлено в його збереженні і сумлінному використанні, за цих умов використовується погодинно-преміальна система, премії встановлюються за дотримання технологічної дисципліни, його дбайливе обслуговування тощо. Особливе місце за сучасних умов займаютьколективні системи заробітної плати. Їх розповсюдження пов’язано з розвитком відносин власності, посиленням усуспільнення виробництва. Найпоширенішою формою колективного преміювання стали системи “участі у прибутках”. Вони націлені на зацікавлення працівників в кінцевій меті функціонування підприємства – одержанні прибутку. З цією метою його частка виділяється для створення преміального фонду, з якого працівники отримують винагороду за підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, внесення раціоналізаторських пропозицій. Премії можуть видаватися у вигляді акцій даного підприємства. Це в певній мірі залучає його не тільки до участі в розподілі частини продукту, але й в управлінні підприємством.