Глава 9

ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів

процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом

процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують

встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають

здійсненню цивільного судочинства.

2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно

після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Стаття 91. Види заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів

процесуального примусу за одне й те саме правопорушення.

Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового

засідання

1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в

судовому засіданні, за порушення порядку під час судового

засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого

застосовується попередження, а у разі повторного вчинення

зазначених дій - видалення із залу судового засідання.

2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині

першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час

для його заміни.

Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом

1. У разі неподання без поважних причин письмових чи речових

доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх

неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих

доказів для дослідження судом.

2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження

судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться

доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження,

назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення

його тимчасового вилучення.

Стаття 94. Привід свідка

1. Належно викликаний свідок, який без поважних причин не

з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки,

може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з

відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

2. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я

фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи

навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа

повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.

3. Ухвала про привід у суд передається для виконання до

органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за

місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

4. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути

допитані відповідно до статті 51 цього Кодексу, а також малолітні

та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої

груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або

дітей-інвалідів.

5. Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її

виконує.

6. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу,

через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду

з письмовим поясненням причин невиконання.

Розділ II

НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу

1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про

стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за

заявою особи, якій належить право такої вимоги.

2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами,

встановленими для виконання судових рішень у порядку,

встановленому законом.

Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у

письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не

виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення

розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів

боржника.

2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках,

встановлених законом.

Стаття 97. Підсудність

1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої

інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим

Кодексом.

Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу

1. Заява про видачу судового наказу подається в суд у

письмовій формі.

2. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я

(найменування) представника заявника, якщо заява подається

представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

5) перелік документів, що додаються до заяви.

3. Заява підписується заявником або його представником і

подається з її копіями та копіями доданих до неї документів

відповідно до кількості боржників.

4. До заяви, яка подається представником заявника, повинно

бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення

статті 121 цього Кодексу.

Стаття 99. Судовий збір за подання заяви про видачу

судового наказу

1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується

судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка

визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у

порядку позовного провадження.

2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового

наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового

збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем

позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума

зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну

заяву.

( Частина друга статті 99 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )

Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу

судового наказу

1. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового

наказу, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

2. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.

Стаття 101. Наслідки повернення заяви або відмови

в її прийнятті

1. Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другою

статті 121 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення

з такою самою заявою після усунення її недоліків.

2. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення

з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися

з тими самими вимогами у позовному порядку.

Стаття 102. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

1. У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового

наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених

вимог.

2. Видача судового наказу проводиться без судового засідання

і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Стаття 103. Зміст судового наказу

1. У судовому наказі зазначаються:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав

судовий наказ;

3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце

проживання або місцезнаходження;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають

задоволенню заявлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також

розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку,

з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий

повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає

стягненню на його користь з боржника.

2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого

документа, встановленим Законом України "Про виконавче

провадження" ( 606-14 ).

3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох

примірниках, один з яких залишається у справі, а другий

скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання

ним законної сили.

Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу

1. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його

копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.

2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається

копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та

роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача

протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву

про його скасування.

Стаття 105. Набрання судовим наказом законної сили та видача

його стягувачеві

1. У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох

днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних

про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає

законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до

виконання.

Стаття 106. Скасування судового наказу

1. Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в

установлений строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня

її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що

постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ.

2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана

після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 104

цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,

яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання

цієї заяви.

3. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно

роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в

позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо

пред'явлення позову.

4. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не

пізніше трьох днів після її постановлення.

Розділ III

ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ