Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mova.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
42.94 Кб
Скачать

Дійове каяття

1.Етимологія с слова. Походження невідоме

2.Значення терміна. Дійове каяття – активна поведінка особи , яка вчинила злочин, що полягає у щирому каятті, активному сприянні розкритту злочину і повному відшкодуванні завданих нею збитків або усуненню заподіяної шкоди . Дійове каяття є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з дійовим каяттям.До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених у цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсудний проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині першій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріалами справи та роз'яснити їх права, передбачені Кримінальним Кодексом..

3.Сфера застосування. Спеціально юридичний термін. Галузевий

4.Приклади уживання. Під дійовим каяттям слід розуміти дії особи, що свідчать про щире засудження нею вчиненого злочину та про прагнення мінімізувати розмір завданої шкоди. Об'єктивною ознакою дійового каяття є певна активна поведінка особи, котра вчинила злочин, а суб'єктивною ознакою - засудження нею своїх дій. Дійове каяття регулюється ст.45 Кримінального кодексу України.

Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. Режим доступу: http//cyclop.com.ua.content/view966-58-1-13-35039

5.Правописні норми.Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а)Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини);

б)Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням –ей).

Дезертирство

1.Етимологія слова. Слово запозичене з французької мови deserteur, від латинської desertor — втікач, зрадник.

2.Значення терміна.Дезертирство - військовий злочин, що належить до категорії тяжких. Вчинюється з метою ухилення від військової служби. Д. є триваючим злочином, який починається з моменту самовільного залишення частини або нез'явлення у частину при переведенні, відрядженні, поверненні з лік. закладу тощо. Д. закінчується затриманням дезертира чи його явкою з повинною. Для закінчення складу злочину тривалість незакон, відсутності військовослужбовця у військовій частині або на місці служби значення не має.

Об'єктом злочину є порядок проходження військ, служби, який зобов'язує кожного військовослужбовця нести службу протягом встановленого законом строку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та метою ухилитися від військ, служби. Ця мета може з'явитися у військовослужбовця перед залишенням частини або в процесі вчинення самовільної відлучки, самовільного залишення частини, під час повернення у частину з відрядження тощо. Наявність такої мети відрізняє Д. від самовільної відлучки та самовільного залишення частини. Мотиви, які спонукають військовослужбовця ухилитися від військ, служби, можуть бути різними: небажання зносити тягар військ, служби, побоювання відповідальності за вчинення правопорушення тощо. Суб'єктами злочину можуть бути військовослужбовці строкової служби, офіцер, складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрок. служби. Як Д. кваліфікуються дії військовослужбовців, котрі відбувають покарання у дисциплін, батальйоні, коли вони вчиняють втечу з метою ухилення від військ, служби.

До Д. не належать: порушення статутних правил караульної служби; правил несення при корд, служби і бойового чергування або порушення статутних правил внутр. служби. Розкрадання вогнеп. зброї, бойових припасів або вибухових речовин обтяжує вину дезертира. Д., пов'язане із втечею військовослужбовця за кордон, за наявності ознак державної зради кваліфікується як держ. зрада. Кримінальний кодекс України передбачає за Д. позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Д., вчинене у воєнний час, карається смертною карою або позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

3. Сфера застосування. Спеціально юридичний термін. Галузевий

4. Приклади уживання. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

5. Правописні норми.Написання іншомовних слів з сумнівним «е».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]