2. Поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні

Права й свободи людини та громадянина захищаються Конституцією.

Конституційні права, свободи й обов'язки мають юридичні особливості:

• вони виникають на основі не загальних правовідносин, а із безпосередніх правовідносин, передбачених Конституцією;

• вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та обов’язки громадянина й держави;

• вони не припиняються й не виникають раз по раз, а діють постійно;

• їх зміст і обсяг для всіх громадян однакові;

• їх реальність забезпечується не стільки індивідуальними зусиллями окремого громадянина, скільки держаним і суспільним ладом.

Конституція закріплює гарантованість реалізації прав і свобод особи. Обов'язок гарантувати забезпечення реалізацію прав і свобод покладається перш за все на державу (ст. 3, 15, ЗО, 34, 46 та ін.). Таке гаран­тування здійснюється всією системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

Важливою гарантією захисту конституційних прав і свобод особи є запровадження інституту Уповноваженого з прав людини, на якого покладається здійснення парламентського контролю за додержанням конституцій­них прав і свобод.

Певні функції у створенні умов для забезпечення реалізації прав і свобод людини виконують органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян.

Конституція надає право самій людині (особі) ак­тивно захищати свої права; вона посилює можливості судового захисту кожною особою своїх прав і свобод, структурним елементом правового статусу особи - стійкий політико-правовий зв'язок людини з державою у відповідності до якого на неї розповсюджується суверенна державна влада як у межах держави, так і поза ними.

Громадянство створює взаємні права та обов'язки для людини і держави. Саме з ним пов'язані найсуттєвіші наслідки - обсяг прав, обов'язків і відповідальності держави та громадянина.

Основні характеристики громадянства:

• це правовий стан, який виражається, з одного боку, у його загальному, правовому нормуванні, з іншого — в індивідуальному документальному юридичному оформ­ленні громадянства кожної людини (паспорті громадяни­на, свідоцтві про народження, іншому документі, який свідчить про громадянство). Громадянином держави осо­ба є не в силу того, що проживає на її території, а внас­лідок існування між нею й державою певних правових зв'язків;

• стійкий характер відносин громадянства, які існують по­стійно (зазвичай від народження до смерті громадя­нина) і мають загальний порядок припинення, що не припускає розриву громадянства в односторонньому по­рядку;

• двосторонній зв'язок людини з державою, який вияв­ляється в сукупності взаємних прав, обов'язків і відпо­відальності та ґрунтується на визнанні й повазі гідності, основних прав і свобод людини;

• розповсюдження на громадянина суверенної влади дер­жави як всередині країни, так і поза її межами.

Конституційні права й свободи громадян закріп­лені й гарантовані Конституцією . Відповідно до прин­ципу повної рівноправності їх надано всім громадянам неза­лежно від їхньої статі, національності, раси тощо. Вони забезпе­чуються суспільством і закріплюються Конституцією юридичними, матеріальними, політичними й організаційними гарантіями. Конституційні гарантії прав і свобод громадян — це передбачені Конституцією умови й засоби, що забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод громадян держави.

До них належать такі права: на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканність житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; визначен­ня національності; користування рідною мовою, а також сво­бода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті (статті 27, 29-35).

Гарантування прав і свобод людини - це свого роду зов­нішній механізм обмеження влади, яка завжди намагається до саморозширення й посилення своєї присутності в усіх сферах людського життя.

Гарантії конституційних прав і свобод людини закріплені Конституцією (статті 55—57, 59, 64). До них належать права на судовий захист, відшкодування матеріальної та мо­ральної шкоди, знання кожним своїх прав і обов'язків, пра­вову допомогу, а також неприпустимість обмеження консти­туційних прав і свобод людини та громадянина.

Основним засобом захисту прав людини в правовій державі повинен бути суд. Однак його діяльність сприяє додержанню законності й забезпечує охорону прав і свобод громадян лише тоді, коли він діє на основі принципів гуманізму, демократиз­му й законності.

Гарантії чинного в Україні правосуддя закріплені Конституцією (статті 58, 60-63). До них належать принци з якими закони та інші нормативно-правові акти зворотної дії; ніхто не зобов'язаний виконувати злочинні розпорядження чи накази; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; принцип презумпції невинності, а також загальні принципи, пов’язані з визначенням статусу людини в процесі правосуддя.

Конституція поряд із найважливішими правами та свободами людини та громадянина встановлює й конституційні обов'язки, як громадян, так і кожного, хто постійно проживає чи перебуває на території країни. Вони закріплюють статтями 65-68. Стаття 65 встановлює обов'язок громадян країни захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи, а також обов'язок відбувати військову службу відповідно закону. Стаття 66 зобов'язує громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані йому збитки, стаття 67 — сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом.

Дуже важливою є стаття 68 Конституції, яка встановлює, що кожен громадянин зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє нікого від юридичної відповідальності. Здійснення прав і свобод людини та громадянина, зафіксованих у Конституції України, потребує реформування всієї системи права.