3. Декларанти
Відповідно до статті 4 Митного Кодексу України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Згідно зі ст. 265 МК України декларантами мають право виступати:
1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
Декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:
1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383-386, 388, 389, 391, 392 цього Кодексу, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;
3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;
4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;
5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.
Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України.
Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку.
Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
Відповідно до ст. 266 МК України декларант зобов’язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред’явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Висновок
Отже, переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню.
Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України відповідно до Митного кодексу.
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування митниць протягом часу, що його встановлює митниця спільно з заінтересованими державними органами.
Митне оформлення здійснюється митницями, в зоні діяльності яких розташовані власники товарів та інших предметів, якщо інше не передбачено Кодексом та законодавством України.
На прохання підприємств, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, митне оформлення може здійснюватися в зонах митного контролю.
За рішенням Державної митної служби України митне оформлення товарів та інших предметів окремих видів може здійснюватися в окремо визначених для цього митницях.
Представники підприємств а також громадяни, які мають належним чином оформлені повноваження щодо товарів та інших предметів, що підлягають митному оформленню, можуть бути присутніми під час такого оформлення.
У випадках, передбачених статтями 249, 338, 339 Митного Кодексу, присутність представників підприємств, а також громадян при митному оформленні є обов'язковою.
Підприємства, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, складають акти про невідповідність товарів та інших предметів даним, зазначеним у документах, необхідних для митного контролю, про пошкодження товарів та інших предметів чи їх упаковки або маркірування.
З метою митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби та зразки товарів та інших предметів для проведення їх дослідження.
Проби і зразки товарів та інших предметів беруться в мінімальних кількостях, що забезпечують їх дослідження. Взяття проб та зразків, їх дослідження, а також розпорядження ними не повинно необґрунтовано затримувати пропуск товарів та інших предметів.
Підприємство чи громадянин мають право ознайомитися з результатами проведеного дослідження та подальшим розпорядженням взятими у них пробами та зразками.
Порядок взяття проб та зразків, строки і порядок їх дослідження, а також розпорядження ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Список використаної літератури
1. Основи митної справи. Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. - 2-ге вид. - К.: Знання, КОО, 2002. -318с.
2. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні (Конспект курсу лекцій програмних тем): Навч. посібник. -К.:КНЕУ, 2001.-248 с.
3. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - К.: Знання, КОО, 2000.-461 с.
4. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: Учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак. - К.: Вентури, 2000.-208 с.
5. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. - X.: Нац. юрид. акад. України. - 2001. - 114 с.
6. Митна справа: Навч. посібник / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк -К.:КНЕУ, 2002. -310с.
7. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України: Підручник. - Одеса. Юрид. літ., 2001.-256 с.
8. Шишка Р.Б., Митне право України : Навчальний посібник : / Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. - 3-є вид., доп. й перероб.. - X. : Еспада, 2004 . - 352 с.
9. Шостак М.Ф. Митне право : Навч. посібник для вузів : / М.Ф. Шостак. - К. : ТП Прес, 2003 . - 224 с.
10 Дубініна А. А., Сорокіна С. В. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. - К.: ВД « Професіонал», 2004, - 360 с.
11. Митне право України: Навч. Посібник/ За аг. Ред. В. В. Ченцова. - К.: Істина, 2007.-328 с.
12. Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно - тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 9.- C.7-15.
13. Виноградова О. Наближення України до світових митних стандартів // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2004.- № 2.- C.32-34.
14. Мельник Т.М. Напрями вдосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2005.- № 11.- C.110-118.
15. Митний кодекс України від 13.03.2012