Семинар9Диалектика

Семiнарське заняття № 3. ДIАЛЕКТИКА I ЇЇ ЗАКОНОМIРНОСТI

1.Поняття дiалектики, її основнi принципи. Категорiя закону та специфiка законiв дiалектики.

2.Закон взаємного переходу кiлькiсних та якiсних змiн. Дiалектичнi стрибки, їх роль в розвитку.

3.Суперечливiсть розвитку. Закон єдностi та боротьби протилежностей. Особливостi соцiальних протирiч.

4.Закон заперечення заперечення. Циклiчнiсть та поступальність розвитку. Сучаснi дискусiї з проблем розвитку та прогресу.

1. Поняття дiалектики, її основнi принципи. Категорiя закону та специфiка законiв дiалектики.

Діалектика — вчення про розвиток, взаємозв’язок та взаємодію всіх явищ.

Антична діалектика. Геракліт: світ знаходиться у постійному русі, “усе тече і все змінюється”. Джерелом змін є боротьба протилежностей. Софісти, Сократ, Платон: діалектика — мистецтво полеміки, міркування, вміння знаходити істину шляхом постановки питань та узгодження суперечливих позицій учасників діалогу.

Середньовіччя. Діалектика — навчальна дисципліна, що мала на меті виробити навички ведення полеміки, постановки питань, класифікації та узагальнення понять.

Відродження. Н. Кузанський, Дж. Бруно — діалектика єдиного, співпадіння максимуму і мінімуму.

НКФ. Кант: діалектика розуму — можливість розуму впадати в антиномії. Фіхте: діалектика суб’єкту. Шелінг: перенесення діалектики на розуміння природи. Гегель: ідеалістична діалектика — сформував основні закони, принципи та категорії.

Марксизм: матеріалістична діалектика — всезагальна теорія розвитку світу на основі єдності та боротьби протилежностей.

Принципи діалектики

Принцип — це фундаментальне підгрунтя концепції, на основі якого досліджувані об’єкти поєднуються в схему. Принципи діалектики виступають методологічною основою діалектичного дослідження.

Онтологічні принципи матеріалістичної діалектики

1.Принцип всезагального взаємозв’язку і взаємозумовленості всіх речей і явищ світу. Відкидання цього принципу характерне для так званого метафізичного дослідження, при якому об’єкт розглядається як самостійний і незалежний від інших.

2.Принцип руху і розвитку всіх сфер дійсності (природи, суспільства, мислення). Відкидання цього принципу приводить до догматизму — впевненості у існуванні вічних, незмінних істин, раз і назавжди даних.

3.Принцип системності — кожен об’єкт світу виступає як система взаємопов’язаних частин та елементів, володіє певною структурою і постає як єдине ціле.

Абсолютизація системності як онтологічно самостійної структури характерна для

структуралізму.

4. Принцип матеріальної єдності світу — всі процеси та явища світу є проявами властивостей матерії.

Відкидання цього принципу характерне для ідеалістичних, онтологічно дуалістичних та плюралістичних філософських напрямків.

Гносеологічні принципи діалектики

1.Принцип конкретного і всебічного розгляду речей. Конкретно — такими, якими речі об’єктивно постають перед дослідником. Всебічно — у всіх зв’язках та взаємодіях з іншими речами.

Ігнорування цього принципу в дослідженні приводить до отримання однобічних оцінок і помилок.

2.Принцип історизму: дослідження об’єкту з точки зору його виникнення та розвитку на всіх етапах.

Неприйняття цього принципу характеризує релігійну точку зору на світ (Бог створив все таким, як воно є) та для крайнього суб’єктивного ідеалізму (світ є таким, як його сприймає людина).

3.Принцип системності: дослідження об’єкта як системи з урахуванням його структури і способу організації та дослідження об’єкту як компонента структури більш високо рівня з урахуванням його місця та функцій.

Відкидання цього принципу характерне для еклектики — механічного змішання різнорідних об’єктів, безсистемне виокремлення відірваних від контексту функцій чи явищ.

4.Принцип об’єктивності: дослідження об’єкта має здійснюватися без привнесення суб’єктивних характеристик дослідника.

Відкидання цього принципу характерне для софістики, що спирається на людину як міру всіх речей, єдиний критерій істини та блага.

Категорiя закону та специфiка законiв дiалектики.

Закон — це суттєвий, стійкий, повторюваний та необхідний спосіб зв’язку між явищами. Закони діалектики претендують на вираження об’єктивних процесів реальної дійсності. Закони відображають загальні зв'язки і відношення об'єктивної дійсності, не стосуючись властивостей конкретних об’єктів.

2. Закон взаємного переходу кiлькiсних та якiсних змiн. Дiалектичнi стрибки, їх роль в розвитку.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін виражає механізм усякого руху як саморуху, усякого розвитку як саморозвитку. Кількісні зміни, що поступово накопичуються в предметі, явищі, процесі, досягнувши певного – критичного стану, викликають, породжують, спричиняють «стрибок», який призводить до якісних зрушень, перетворень в самому предметі, явищі, процесі.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін опирається на категорії: властивість, якість, кількість, міра та пов’язані з ними.

Властивість — своєрідний прояв об’єкта або системи у взаємодії з іншими об’єктами.

Якість — цілісна сукупність властивостей об’єкта, що визначає його специфіку як окремого об’єкта. (Солодке, холодне, швидке тощо)

Якісні зміни — це зміни, внаслідок яких наступає порушення визначеності об’єкту і фактично виникає інший об’єкт. (Лід перетворюється на воду).

Кількість — чисельно виражена ступінь інтенсивності прояву якісних характеристик об’єкта. (5 дерев, швидкість 45 км/год, t = 0° C).

Кількісні зміни — це зміни інтенсивності характеристик об’єкту, в певних межах вони не порушують якісної визначеності об’єкту. (При змінах від’ємної температури (до 0° C) лід залишається твердим).

Міра — інтервал кількісних змін, в межах якого зберігається певна якість об’єкту. (від -50° C, до 0° C лід залишається льодом, 0° C — лід перетворюється на воду, від 0° C до 100° C вода залишається водою тощо). Міра є діалектичним поєднанням якості та кількості.

Якщо тілу надати швидкість 1000, 2000, 7000, 7910 метрів на секунду, то воно впаде на Землю. Якщо ж швидкість тіла збільшити лише на одну одиницю і довести її до 7911 метрів на секунду, то тіло відірветься від Землі і стане її супутником.

Процес розвитку, взятий у достатньо тривалому часовому інтервалі, складається з двох протилежних фаз: еволюції — процесу поступового накопичення кількісних змін, при перевищенні міри яких настає криза — переломний момент, коли система вичерпує свій ресурс розвитку на основі наявних факторів; революції — різкого переходу від одного якісно визначеного стану до іншого.

У живій природі прикладом може служити еволюційна теорія Дарвіна про походження видів шляхом природного відбору. У суспільному житті — зміна формацій в результаті зростання продуктивних сил і зміни виробничих відносин.

Дiалектичнi стрибки, їх роль в розвитку.

Стрибок — це перехід від старої якості до нової. Стрибок показує дискретність розвитку: кількісна поступовість переривається якісною зміною, після якої знову починаються кількісні зміни.

Категорія стрибка дає уявлення про момент або період переходу до нової якості. Момент — коли стара якість перетворюється на нову відразу, раптово, цілком.

Період — коли стара якість змінюється не відразу, не раптово, не одноактно, а поступово.

Стрибки здійснюються по-різному в різних сферах буття. Розглядають дві найбільш узагальнені форми стрибків:

а) стрибки у формі разових, одноактних змін: політичний переворот у суспільному житті, природний катаклізм, анігіляція частинок тощо ; б) стрибки у формі поступових якісних перетворень: виникнення нових видів тварин і

рослин, дорослішання і становлення людини, розвиток культури.

Форми якісних змін залежать від характеру внутрішніх суперечностей, які зумовлюють зміни, та умов перебігу даного процесу. Той самий процес, маючи в основі однакові суперечності, може відбуватися у різних формах — і разово, і поступово.

3. Суперечливiсть розвитку. Закон єдностi та боротьби протилежностей. Особливостi соцiальних протирiч.

Ядром діалектики, який виражає собою джерело усякого руху як саморуху, усякого розвитку як саморозвитку, є закон єдності і боротьби протилежностей. Можна навести приклад дії цього закону: плюс і мінус, сили тяжіння і відштовхування, асоціація і дисоціація, асиміляція і дисиміляція, чоловіче й жіноче, продуктивні сили й виробничі відносини – все це – протилежності.

Кожний предмет – це єдність протилежних сторін, властивостей, тенденцій. У кожному предметі, явищі є позитивні й негативні сторони, те, що росте, розвивається, і те, що відживає. З точки зору діалектики, рух і розвиток виникає як саморух, що спричиняється боротьбою протилежностей, що призводить до виникнення нового явища, у якому знову починається боротьба протилежностей.

Єдність протилежностей полягає у тому, що 1) вони взаємозумовлюють і доповнюють одна одну (старе і нове, вчитель і учень тощо) і 2) вони переходять одна в одну (нове старіє, старе оновлюється; вчитель стає учнем в іншій сфері, учень стає вчителем у тому, що він знає).

Єдність протилежностей тимчасова — кожен предмет чи явище може бути сталим тільки певний проміжок часу, а боротьба протилежностей — абсолютна.

ТЕМА 9. ДIАЛЕКТИКА ЯК СИСТЕМА КАТЕГОРIЙ

1.Поняття категорiй дiалектики, їх специфiка та iсторiя розвитку. Спiввiдноснi категорiї, їх класифiкацiя.

2.Категорiї детермiнацiї: сутнiсть та явище, причина та наслiдок, необхiднiсть та випадковiсть, можливiсть та дiйснiсть. Принципи причинностi та детермiнiзму.

3.Категорiї, що виражають структурнi зв’язки упорядкованостi буття: одиничне та загальне, форма i змiст, частина та цiле, елемент-структура-система. Принципи цiлiсностi та системностi.

Категорії — найбільш загальні поняття, що відбивають зв'язки та властивості об'єктивної дійсності. Парні категорії — категорії, що співвідносяться зі своєю протилежністю і не існують без неї.

2. Категорiї детермiнацiї: сутнiсть та явище, причина та наслiдок, необхiднiсть та випадковiсть, можливiсть та дiйснiсть. Принципи причинностi та детермiнiзму.

Явище – зовнішні зміни предмета, характеристики того чи іншого предмета. Сутність – внутрішня, відносно постійна сукупність властивостей предмету, зумовлена його будовою. Причина – явище, що викликає інше явище. Наслідок – явище, викликане іншим явищем. Необхідність – однозначний зв’язок явищ, при якому виникнення події-причини обов’язково веде за собою цілком визначене явище – наслідок. Випадковість – зв’язок явищ, реалізація якого можлива як один із альтернативних варіантів. Можливість – передумова виникнення того чи іншого явища, процесу, його потенційне існування. Дійсність – втілення можливості.

3. Категорiї, що виражають структурнi зв’язки упорядкованостi буття: одиничне та загальне, форма i змiст, частина та цiле, елемент-структура-система. Принципи цiлiсностi та системностi.

Одиничне — характеристика окремого предмета, що відрізняється від подібних йому. Загальне — характеристика всіх подібних предметів. Особливе — одиничне, що володіє унікальною якістю. Форма – упорядкованість предмета, явища, процесу; спосіб існування того чи іншого змісту. Зміст – сукупність суттєвих ознак, що визначає способи прояву

предмета, явища, процесу. Ціле – єдність частин в багатоманітності їх зв’язків. Частина – те, що входить до складу цілого. Елемент – мінімальна складова частина системи. Система – упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, яка має певну структуру і організацію. Структура – сталий спосіб зв’язку елементів того чи іншого складного цілого, що залишається незмінним при зміні його окремих елементів.

Альтернативи діалектики

Методологічні альтернативи (заперечують деякі аспекти діалектики як методу пізнання) МЕТАФІЗИКА: розглядає об’єкт дослідження сам по собі, поза зв’язком з іншими об’єктами; відкидає схему “теза-антитеза-синтез”, натомість передбачає варіативність: “абоабо”, заперечує здатність матерії до саморуху; допускає можливість досягнення абсолютної істини.

МЕТОД СПРОБ І ПОМИЛОК: постійне висування гіпотез та спроби їх спростувати за допомогою фактів, відкидає схему “теза-антитеза-синтез”, заперечує принцип історизму.

СОФІСТИКА: визнання істини повністю відносною і залежною лише від людської волі, оперування порожніми термінами, використання прихованих помилок у доведеннях. ДОГМАТИКА: визнання наявності абсолютної істини, напередзаданих догм, на які спирається будь-яке розуміння світу.

ЕКЛЕКТИКА: безсистемне змішання різнорідних об’єктів.

Онтологічні альтернативи (заперечують діалектичне розуміння світу і його процесів) НЕГАТИВНА ДІАЛЕКТИКА: розглядає світ як структуру, якій притаманні протиріччя, заперечує можливість повного зняття заперечення.

СИНЕРГЕТИКА: досліджує системи, здатні до саморозвитку, але зосереджуючись на якісних змінах; розглядає не бінарні протилежності, а багатогранні; відкидає принцип жорсткого детермінізму — при тих самих умовах можна отримати інший результат (точка біфуркації).