Савченко - Читанка_Підручник для 4 кл

Сестра нарвала ягід шипшини та горобини, сіла на пеньочку й давай собі намисто низати. А тоді як наділа три разки доброго намиста — чим не мавка лісова! І очі світяться — чи то від радості, чи від того яскравого намиста. Показує тобі сестра на горобину, а на ній такі гарні пташки сидять, ягоди клюють.

—Омелюхи,— каже сестра.

Ато ходив ти в поле. Став і прислухався. Жайвора вже не чути. Хіба що якийсь обізветься та й затихне.

Ійому в дорогу пора. Зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. Але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. Ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. І так стрімко кружляють, вирують, шугають*. Ото базар!

Аяк посідають вони на берези, то білі берези стають тоді чорні. Ти часто тепер у березовий гай ходиш. Горіхи збирати. Так, так, у березняк по горіхи. Хтось ще подумає: це все одно, що на вербу по груші лізти. А воно й ні. Он діти з чистого поля, з пасовиська, повні кишені горіхів приносять. їх там граки гублять. А во­ ни до горіхів ласі. Ото затиснуть лапкою горішок і ви­ кльовують з серединки зернятко. А, гляди, чогось там сполохалися граки, злетіли — горіхи зосталися долі.

Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, не­ мов улітку. Засновигали* метелики, зашерхотіли про­ зорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літа­

ють, верхи на павутинні. Простяглися срібні ниті в повітрі, поснувалися між деревами, кущами... А не­ бо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток. Радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Це останнє тепло...

Роз’єднай слова і прочитай.

ХочуДеньіприпікаєласкавосонце, тавечорамизалягаютьудолинахтумани, насилаютьназемлюхолод. Мовби літощевипросиловосенітрохиднівнадолужитипрогаяне.

Дмитро Чередниченко

50