Листуватий лишайник

Ксанторія настінна(золотянка)

Ксанторія насстінна- це листуватий лишайник з гетеромерним таломом , що має жовте, або жовто-гаряче забарвлення. Ксантторія росте на корі дерев в добре освітлених та багатих на азот місцях, є епіфітним лишайником. Листувата слань цього лишайника має більш пластинчасту, округлу форму. Край тонкої пластинки цілий, або зарубчастий. Поверхня слані буває гладкою, рівною, чи ямкуватою, покритою горбками, бородавками, різноманітними виростами.

В парку, або біля доріг автострад, на корі дерев ми можемо побачити естетично виразний лишайник, який має назву Ксанторія настінна { Xanthoria Parientina},листуватий лишайник, або золотянка, як його ще називають.

На корі дерев Ксанторія може розміщатися групами, чи поодиноко. Розміри слані даного лишайника з власних досліджень, не перевищують 5 см.

Найбільша зустрічаємість листуватого лишайника спостерігається на таких деревах: Тополь Болле( Р. bolleana Louche) Клен звичайний((Acer platanoides L.) Тополь Пірамідальний (Populus pyramidalis Borkh.) та Вяз звичайний (Ulmus laevis Pall.)

На досліджуваній площадці Тернівського парку, була помічена характерно велика зусттрічаємість Ксанторії на Тополі Болле. Саме на цьому дереві лишайник розмістився майже по всьому стовбурі дерева, зверху дерева до його підніжжя. Це і вказує на ознаку того, що забруднення території помірне. Оскільки, чим вища забрудненість території, тим менше лишайників у цьому регіоні.

Ксанторія настінна є найбільш токсикотолерантною до забруднень. Кращими умовами для проростання цього лишайника є добра освітленість, вологість тих місць, де він зростає. Саме тому в умовах парку Терни цей лишайник зростає практично на кожному Клені, вязі, Тополі Болле.

На тополі Болле лишайник зростає здебільшого групами, що вказує на те, що умови цього дерева його влаштовують, а саме, розташування Тополя Болле в умовах достатньої вологості і освітленості, що і спостерігалось в Тернівському парку. Також розміщення лишайника групами на корі Тополей Более, говорить про помірну забрудненість території. Таким чином, найвища зустрічаємість листуватого лишайника була помічена на Тополі Болле. Поодиноко він зустрічався переважно на Клені, Акації, Вязі, Липі, Тополі Пірамідальному, Грецькій горобині та на Каштані. На березі даний лишайник не зростає зовсім.

Загалом, на Тернівському масиві талом Ксанторії настінної з проведених, власних досліджень не перевищував 5 см.

На площадці автодороги, Ксанторія була помічена на Тополі звичайному, Чорному,на Клені, Іві та на Акації. В селітебній зоні її також можна було помітити на Клені, Тополі, Липі.

Завдяки виразному талому, листуватий лишайник вирізняється з поміж інших, особливо своїм забарвленням, яке може бути від жовтого до жовто-гарячого кольору, що спричинюється лишайниковими кислотами.

Листуваті лишайники прикріплюються до субстрату спеціальними нитковидними виростами, що мають назву Ризоїди.

Взагалі за внутрішньою будовою слані лишайники розподіляють на – гетеромерні та гомеомерні.

Листуватий лишайник Ксанторія настінна відносится до гетеромерної будови слані, тобто має гетеромерний талом.

Слань накипних лишайників буває округлою, або не вираженою, тоді як у листуватих слань характерно виражена та добре помітна. На поперечному зрізі, через слань гетеромерного лишайника, можна побачити, що гонідії розташовані в одній так названій гонідіальній зоні.

Зверху слань листуватого лишайника вкрта щільним коровим шаром, який утворений грибним компонентом лишайника( мікобіонтом). Далі -серцевинний шар, складений з пухко розміщених гіфів, між коровим і серцевинним шарами присутні клітини гонідіїв. Верхній коровий шар забарвлений лишайниковими кислотами. Маючи яскраво виражені апотеції ( плодові тіла) в центрі талома, які виходять на поверхню кори дерева, Ксанторія не може залишитися не помітною, оскільки її естетична краса і виразність чіпляють око. Гонідіальний шар, який знаходится під коровим, в ньому розміщені зелені одноклітинні водорості до яких підходять гіфи міцелію гриба.

Епіфітні, листуваті лишайники Тернівського масиву на вигляд, тобто візуальну оцінку, були такими: Поверхня слані була ямкуватою, вкритою горбками та дуже часто сильно, середньо, легко пошкодженою.

На території пробних площадок, а саме: Автодороги, селітебної зони, паркової зони та Тернівського масиву загалом проводилась характеристика пошкодження таломів лишайників з використанням шкали вітальності за класами епіфітних лишайників. Отже, за класом вітальності лишайники Тернівського масиву були сильно, середньо, зрідка злегка пошкодженими, або нормальними.

Метод лінійних пересічень

Метод лінійних пересічень використовується при ліхенологічних дослідженнях. Заклечається даний метод в накладенні гнучкої стрічки з мілкими поділками на поверхню стовбуру і фіксуванні всіх пересічень з таломами лишайника.

Проективне покриття листуватого лишайника на стовбурі даного дерева виміряне методом лінійних пересічень є сума довготи частин горизонтального січення бокової поверхні дерева на висоті 1.5 м, які належать таломам лишайників даного виду, поділена на довготу всього горизонтального січення.

Найбільш часто зустрічаємими на вулицях міста є види:

Phaeophyscia orbicularis, Xanthoria parietina и Scoliciosporum chlorococcum, які є толерантними до атмосферних забруднень. Така особливість цих видів неодноразово була помічена різними дослідниками(Инсарова, Инсаров, 1989).

Xanthoria parietina (l.) Th. Fr., наприклад, росте під прямим со-нячним промінням, при цьому слань набуває яскраво-жовтогарячого кольору, а в затіненому місцезростанні її колір блідіший.

Видовий склад ліхенофлори досліджених парків дещо різниться, для кожного характерний свій видовий склад, а наявність маркерів забруднення повітря (наприклад, Xanthoria parietina) пояснюється тим, що у всіх парках є ділянки, які зазнають сильного антропогенного навантаження, зокрема у вигляді забруднення промисловими полютантами.

Формування ліхенофлори відбувається під впливом комплексу екологічних факторів, серед яких визначаючим є антропогенна трансформація міської території, як в результаті її освоєння так і в результаті збільшення комплексного атмосферного забруднення. Характер розвитку епіфітного лишайникового покрову визначається особливостями функціонального використання території.

Сттан епіфітного лишайникового покрову автомагістралей міста має ярко виражений взаємозв’язок з рівнем атмосферного забруднення, яке надходить від пересувних джерел. Підходи і методи, апробовані в роботі, можуть використовуватись для індикації екологічного стану навколишнього середовища в великих містах.

1.1 Загальна характеристика індикаторного комплексу епіфітних лишайників

Епіфітну складову ліхенобіоти традиційно використовують для індикації стану атмосферного повітря як урбанізованих так природних територій. На видовий склад лишайників епіфітів переважно впливають такі кліматичні і ландшафтні фактори, як вологість повітря, освітленість, висота над рівнем моря, рельеф місцевості і структура лісового масиву, де росте форо фіт, характер кори самого форо фіту, тощо. Епіфітні лишайники чутливі до змін хімічного складу атмосферного повітря а також клімату( температури і вологості повітря в приземному шарі атмосфери) умов лісового ценозу та деяких інших факторів, що найбільше зазнають антропогенного впливу. Ця обставина дозволяє використовувати епіфітні лишайники для індикації стану атмосферної змінності середовища.

Актуальним є моніторинг природних масивів, які тривалий час потерпають від значних антропогенних змін. Таким масивом є Тернівський масив. Для Тернівського масиву характерний вологіший клімат. Кількість опадів приблизно 500-560 мм на рік. Територія Тернівського масиву, площадки селітебних зон, паркової зони та автодороги зазнали значного антропогенного впливу. Індикаторний комплекс епіфітних лишайників складався з присутності у Тернівському масиві загалом на корі таких дерев як, Тополь Чорний, Пірамідальний, Тополь звичайний, Клен звичайний, Вяз, Каштан, накипних лишайників, та особливо часто зустрічались листуваті лишайники ,виду Ксанторія . Різноманітність епіфітних лишайників засвідчує різноманітність умов їх росту та специфічність мікроклімату. Оцінюючи екологічний стан Тернівського масиву варто зазначити помірну забрудненість атмосферного повітря. Серед епіфітних видів лишайник Ксанторія настінна відома як індикатор стану атмосферного повітря.

Грибна основа лишайників формується сумчастими грибами, дуже рідко базидіальними. Водорослевий компонент складається з видів, які відносяться у більшості випадків до родів відділів Зелені( переважно з порядків Протококові-рід Protococcus та плеурококові –Pleurococcus) або Синьозелені ( роди носток- Nostoc, ривулярия- Rivularia)

Ксанторія настінна, як біоіндикатор атмосферного повітря, найбільше зустрічалась на корі дерев автострад Тернівського масиву, що свідчить про надмірне забруднення повітря.

Лишайники є індикаторами чистоти повітря: чим вища забрудненість повітря, тим менше лишайників у цьому регіоні. При цьому відмічається послідовне зникнення лишайників: спочатку вимирають кущисті, потім листяні, а останніми — накипні лишайники.

Листуватий лишайник Ксанторія настінна має дуже велику стійкість до несприятливих умов, завдяки чому він витримує зони помірного та надмірного забруднення і не зникає. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря. В нашій країні та поза нею накопичився великий досвід використання лишайників в якості біомоніторів забруднення атмосфери полютантами в містах, в біосферних заповідниках, навколо джерел шкідливих викидів, хімічних і металургічних заводів, теплових електростанцій, в зонах радіоактивних аварій. Ліхеноіндикація дозволяє у короткий срок без використання дорогих приборів оцінити багатолітній середній стан повітряного середовища. Екологічні дослідження за вивченням лишайників і використання їх як індикаторів забруднення навколишнього середовища на території Тернівського масиву були проведені, в результаті чого було встановлено, що в переважаючій більшості досліджуваний лишайник Ксанторія настінна зростає на корі дерев розташованих біля автострад.

Актуальність: В сучасний час у зв’язку з посиленням антропогенного впливу на навколишнє середовище та погіршенням екологічної обстановки актуальною задачею є розробка таких методів контролю стану навколишнього середовища, які б максимально точно локалізували несприятливі ситуації й давали можливість оптимізувати природоохоронні затрати. В останній час зріс інтерес до епіфітних лишайників як до біологічних індикаторів якості повітря, оскільки ці рослинні організми отримують все необхідне для своєї життєдіяльності з повітря. Ідея використання лишайників в якості біомоніторів антропогенного забруднення не нова. Ще в 19 сторіччі фінський ліхеноолог В.Найландер (Nylander, J866) при описові флори лишайників Парижа вперше звернув увагу на чутливість цих рослин до забруднення повітря. Зараз епіфітні лишайники являються традиційним обьектом екологічного моніторингу та біоіндикації хімічного забруднення атмосферного повітря. Лишайники чутливі до цілого комплексу забруднюючих речовин. Як показали дослідження на лишайники згубно діють речовини, які збільшують кислотність середовища, такі як діоксид сірки, фториди, хлориди, оксиди азоту і озон. Зовнішнім виявленням чутливості лишайників до забруднення є: деградація таломів, зміна видового складу, зменшення проективного покриття. Маючи високу сорбціонну здатність, лишайники дозволяють визначити присутність навіть самих не великих рівнів активності і кількості радіонуклідів та інших полютантів в атмосферних опадах