5. Культ ,традиції, свята та символіка християнства

Хрест -- священний знак християнЗнак хреста був поширений серед різних народів ще з дохристиянських часів. У середині XIX ст. англійські археологи, проводячи розкопки одного з найбільших і найбагатших міст ассирійської держави Кальху, натрапили Християнство на кам'яний стовп із висіченим на ньому рельєфним зображенням ассирійського царя Шамші-Адада. Груди його прикрашав хрест на довгому ланцюгу. Цар-язичник носив точнісінько такий хрест, як віруючі християни. Але жив він задовго до християнства.Наші далекі предки поклонялися хресту як символу вогню. Пристрій з двох перехрещених шматків дерева, за допомогою якого первісні люди добували вогонь, вважали священним, дві перехрещені лінії стали священним знаком. Люди вірили, що знак, який зображає вогонь, володіє надприродною силою. Так хрест став магічним божественним символом. Щоб відгородити себе від «злих духів», цей знак зображали напосуді, одязі, прикрасах. Тому часто на старовинних предметах епохи бронзового віку, починаючи від III тис.до н.е., можна побачити зображення хреста. Є він на предметах трипільської культури (III-- II тис. до н.е.). Навіть тоді, коли було винайдено інші способи добування вогню, багато народів вважали, що робити це слід тільки тертям. Слов'янські племена у день Івана Купала вогонь для святкових вогнищ добували також тертям. Вважалося, що дівчата й хлопці, перестрибуючи через палаюче вогнище, очищаються від «злих духів».Католицькі місіонери, прибувши у XVII ст. на американський континент для проповідування християнської віри серед індіанців Південної та Центральної Америки, побачили кам'яний хрест на одному з місцевих храмів. Йому поклонялися як персоніфікації небесного і земного вогню. Давній мексиканський бог вогню Кецалькоатль теж зображений із хрестами в руках. На островах Полінезії, Нової Зеландії зображували хрест як магічний знак вогню, сили життя. Тубільці Нової Зеландії, наприклад, ставили на могилах хрести, як це робиться за християнською традицією.З найдавніших часів знак хреста вшановували в Китаї та Індії. Зображення хреста зафіксовано й на грудях статуї Будди -- засновника буддизму, який виник за 600 років до християнства. Буддисти ще багато віків тому зображали цей знак на різних предметах, яким приписували чудодійні властивості. Він прикрашає буддійську святиню («відбитки ніг Будди»). Його вшанування в Індії було настільки поширене, що дехто з учених саме цю країну вважає батьківщиною хреста як священного символу.Елементами річного кола богослужінь є християнські свята. В основному річне коло свят склалося у християнстві протягом І–VI ст. н. е. Виділяють кілька груп християнських свят.Дванадесяті свята. Це дванадцять найвизначніших свят. Вони пов'язані, з одного боку, з освяченням дійсних чи легендарних подій християнської історії (головним чином з особами Ісуса Христа та Богородиці). З іншого боку, час святкування та обрядовий комплекс, застосований у цих святах, відобразили особливості річного кола дохристиянських аграрних культів.Серед дванадесятих свят виділяються т. зв. неперехідні свята (з фіксованими датами святкування). Це, зокрема,Різдво Христове – 25 грудня (7 січ. за н. ст.); Хрещення Господнє (Богоявлення, Водохреща) – 6 (19 за н. ст.) січня; Стрітення Господнє – 2 (15 за н. ст.) лютого; Благовіщення – 25 березня (7 квіт, за н. ст.); Преображення Господнє – 6 (19 за н. ст.) серпня; Різдво Пресвятої Богородиці – 15 (28 за н. ст.) серпня; Успіння Богородиці – 15 (28 за н. ст.) серпня; Воздвиження Хреста Господнього – 14 (27 за н. ст.) вересня; Введення в храм Пресвятої Богородиці – 21 листопада (4 груд, за н. ст.).Інша група дванадесятих свят – перехідні, дата яких пов'язана зі святкуванням християнської Пасхи (тому вони ще звуться пасхальними). Це, зокрема: Вхід Господній в Єрусалим – за тиждень до Пасхи;Вознесіння Господнє – 40-й день після Пасхи;П'ятидесятниця (День Св. Трійці) – 50-й день після Пасхи.Пасха – свято Воскресіння Ісуса Христа. Святкується на згадку про події, зображені в Євангеліях. Охоплюєпередпасхальний тиждень (т. зв. «страсний», пов'язаний зі згадкою про останній тиждень земного життя Ісуса);пасхальну неділю (свято Світлого Христового Воскресіння); післяпасхальний тиждень (т. зв. «чистий»). Символіка «пасхи» сягає корінням у давню історію євреїв і пов'язана з умилостивлюючими, спокутними жертвоприношеннями (свято Песах ). Спокутна жертва Христа заміщує старозаповітну пасхальну жертву. Зв'язок християнськоїПасхиз іудейським прообразом виявляється також у визначенні дати святкуванняПасхи.Пасха є перехідним святом, її дата пов'язана із визначенням дати іудейського святаПесах і з зіставленням сонячного та місячного календарів. Схема ця має назву пасхалії і була визначена на Нікейському соборі на початку IV ст. н. є. Згідно з нею християнськуПасхусвяткують у першу неділю після повного місяця, що або збігається з весняним рівноденням, або настає за ним; при цьому не допускається збіг з іудейською пасхою (святоПесах ). Протягом кількох століть І тисячоліття вирішувалося питання про визначення терміну чи дати святкування пасхи. Існували різні схеми обчислення цього періоду. На Заході це було т. зв. Римське обчислення, на Сході – Александрійське. На Сході таблиці-пасхалії укладалися у V–VI ст. Феофілом Александрійським, Кирилом Александрійським; на Заході – Вікторином Аквітанським, Діонісієм Малим. Після багаторічних дискусій Римська церква прийняла систему Діонісія Малого, Східна – продовжувала триматися александрійської системи.До Великих свят річного кола богослужінь належать:Обрізання Господнє– 1 (14 за н. ст.) січня;Покрова Пресвятої Богородиці— 1 (14 за н. ст.) жовтня;Різдво Іоана Хрестителя– 24 червня (7 лип. за н. ст.);Усікновення голови Іоана Хрестителя– 29 серпня (11 верес, за н. ст.). Протягом усього року святкуються дні народження та дні пам'яті святих. Окремі християнські громади святкують т. зв.престольні (або храмові) свята (дні святих, на честь яких були побудовані їхні храми).Християнські пости посідають значне місце у християнському культі. Наприклад, у православному церковному календарі близько 200 днів припадає на пости. Крім щотижневих постів у середу та п'ятницю, це пости на деякі дванадесяті та великі свята, а також чотири багатоденних пости – Великий, Петрів, Успенський і Різдвяний. Великий (передпасхальний) піст – понад 40 днів, передує Пасці. Петрів піст починається у перший понеділок після Духова Дня і закінчується 29 червня; Успенський піст триває з 1 по 15 серпня; Різдвяний (або Пилипів) – з 15 листопада по 25 грудня (за ст. ст.). За християнським віровченням, пости є випробуванням віруючих на стійкість проти спокуси,– на терпіння та смирення. Крім утримування від деяких видів їжі (що найбільш помітно в постах), важливішим є «духовне утримання», духовне очищення, духовне самовдосконалення віруючого і удосконалення ним навколишнього світу.

10