Bilet_=+

Збірка Коли Ще звірі говорили Ця збірка призначалася дітям від шести до дванадцяти років. Письменник сподівався, що казки прийдуться їм до смаку, розбудять їхню фантазію, викличуть сміх і роздуми, спонукають пильніше придивлятися до життя, до рідної природи. Точними соковитими фарбами змальовані українські пейзажі. Так дія в казці “Заєць і Їжак”

Збірка казок Івана Франка під назвою „Коли ще звірі говорили” В своїй збірці „Коли ще звірі говорили” Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів

2. Григір Тютюнник Пише твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка», казок «Степова казка».оповідання «В сутінки», «На згарищі», «Дивак», «Сито, сито...» та інших, що увійшли вже до першої збірки «Зав'язь». Є у нього і твори, цілком присвячені дітям: «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу». Так, з великою любов'ю виписаний образ маленького сироти Харитона, який іде від села до села у пошуках батька. Хлопчині віриться, що батько його живий. Різні люди зустрічаються дитині, несуть вони в собі і погане, і добре, але душа хлопчика прихильна тільки до добра. А малий Климко, який іде за багато кілометрів по сіль, щоб допомогти улюбленій вчительці та її малій дитині!

БІЛЕТ 30

1. Поштовхом для розвитку дитячої літератури в Україні було виникнення друкарства.Тут одна по одній виходили «Псалтир» та 23 книги Старого Завіту під загальною назвою «Біблія руська» (1517–1519 рр.). Згодом його зусиллями побачили світ у Вільно «Апостол» (1525) і «Мала Подорожня Книжиця» (без року видання). У XVIII ст. українську літературу для дітей збагатили Іван та Ігнатій Максимовичі, Іван Пашковський. Григорій Сковорода своїми різножанровими творами для дитячого читання ніби вінчав довгий процес зародження дитячої літератури епохи українського Ренесансу й бароко.Г. Квітка-Основ'яненко залишив у харківському часописі «Украинский весник» сторінку для творів, адресованих дітям. їм були призначені «Читанка» (1836, видана 1850) М. Шашкевича, «Книжиця» (1847) О. Духновича, «Буквар» (1861) Т Шевченка та ін.Твори нової і новітньої літератури представлені імена.

2. Прагнення Коцюбинського писати для дітей появилося під впливом педагогічної діяльності.”1. До класики дитячої літератури заслужено відносять три оповідання Коцюбинського: “Харитя”, “Ялинка”, “Маленький грішник”. Прочитавши їх, краще розуміємо справедливість оцінки, даної українському письменникові Горьким: “В світі ідеї краси і добра, - писав Горький у статті “М.М.Коцюбинський”, - він “своя” людина, рідна людина, і з першої зустрічі він будить жадобу бачити його якнайчастіше, говорити з ним більше.Він якось особливо близький до хорошого, і в ньому кипить органічна гидливість до поганого. В нього тонко розвинена естетична чуйність до доброго, він любить добро любов'ю художника, вірить у його переможну силу, і в ньому живе почуття громадянина, якому глибоко і всебічно зрозуміло культурне значення, історична вартість добра”2. У своїх оповіданнях Коцюбинський розглядає дитину не лише в певних життєвих ситуаціях, а й заглиблюється у її внутрішній світ. А тому, що він “якось особливо близький до хорошого”, то бачить там тільки гарне. Навіть Дмитрика він назвав “маленьким грішником”, бо то не зла дитина, просто надто сильними є його пориви до щасливого, веселого дитинства, які ще не вміє гамувати.

Білет 1

1. Малі фольклорні жанри – це прислів’я, приказки, скоромовки та загадки. Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності ,таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради , вчать ,наставляють і виховують людей . Мир та лад- великий клад; правда кривду переважить;

Не місце красить людину ,а людина місце ;

Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Скоромовка - жанр як фольклорного, так і літературного походження: дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, і звуків, що створюють труднощі для швидкої й виразної вимови слів. Зазвичай має форму ритмізованої прози, іноді римованої. Зміст скоромовки найчастіше жартівливий. Мудрою знахідкою педагогічного таланту народу є скоромовки – давнє начало народної логопедії. Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленькими прокопенятами.

Йшов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп - кипить окріп, як при Прокопі, так і при Прокописі і при Прокопенятах.

Цікавий і своєрідний світ являють собою дитячі лічилки. Деякі з них просто дивовижні за лексичним складом і ритмікою. Крім своїх прямих функцій, лічилки і скоромовки, завдяки своєму несподіваному алогізму, виховували почуття гумору, були джерелом дитячого сміху та веселощів.

2.Микола Петрович Трублаїні1907-1941Першу книжку написав у 1931р «До Арктики через тропіки». Потім з’явилися книги «Курсом норд-ост», «"Літке" — переможець криги», «Вовки женуться за оленями», «Лахтак». 1941 остання книжка «Життя за Батьківщину».Всього було надруковано більше 30 книжок. Про його творчість говорять — це ціла епоха в літературі для дітей. Майже всі персонажі творів письменника виписані з натури. У книжках про Північ правдиво змальовано побут та звичаї корінних північних народів: чукчів, ескімосів, якутів. Багато героїв оповідань та повістей письменника — підлітки. Також у Миколи Петровича є багато оповідань для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, таких, як «Крила рожевої чайки», «Мандри Закомарика», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку» тощо.

Твори для дітей М.Трублаїні.

«Волохан» У цьому оповіданні розповідається про хлопчика Тико та його друга - Волохана.Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці.Три роки було маленькому Тико.Різні пригоди траплялися з ними, та чотириногий друг ніколи не залишав хлопчика в біді.

« Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку». Цю казку автор написав для маленьких читачів дошкільнят. У ній розпо-відається про сріблясту рибку, яку хотів з'їсти лебідь, та про маленьку дівчинку, яка зарадила цій біді.

«Мандри Закомарика». У казці розповідається про хороброго відважного хлопчика Закомарика, який вирішив стати приборкувачем диких звірів. Мандруючи, він не лише наловив "страшних і небезпечних" звірів, а й створив власний театр. А ще наш малий герой потоваришував з чоловіком на ім'я Завждишукай, тіткою Усезагуби та дівчинкою Закомашкою.

Збірка «Пустуни на пароплаві» Веселі оповідання про двох руденьких мавпочок, які з'явилися на пароплаві біля берегів Африки. Моряки назвали їх Яшкою та Машкою. Ці жваві звірятка упродовж усього плавання розважали команду.

"Лахтак" - це пригодницька повість про сповнені героїзму будні пароплава "Лахтак". Потрапивши з поламаним стерном у крижаний "полон", пароплав не зміг звідти вибратися. Штурман Кар, який приймає командування кораблем, вирішує зимувати на вмерзлому в кригу пароплаві, чекаючи весняного танення льоду.

«Крила рожевої чайки». Дівчина Мамаюк убила розкішну рожеву чайку- рідкісного і жаданого птаха Півночі. Старий ілавірник заповів, що крила рожевої чайки принесуть загибель острову, але Анка, дівчина з моря, розбиває ці старі забобони шаманів.

Білет 2

1Дитячі книги повинні мати певне зовнішнє оформлення, відповідати необхідним параметрам. Найперше, що привертає дитини в новій книжці – це її обкладинка. Тому оформлення книги повинно бути яскравим і красивим, містити ілюстрації, які повністю відповідають тематиці конкретного твору. Як правило, в дитячих книгах йдеться про тварин, рослини, інших дітей, яких дітлахи хочуть бачити. У той же час надто «перевантажена» зображеннями і візуальною інформацією обкладинка не дасть концентруватися на тому, про що малюк зможе прочитати в книзі. В книзі повинно бути дотримано певне співвідношення тексту та ілюстрацій. Для малих шрифт повинен бути великим.

2 Українська дитяча література поділяється на такі розділи : казки, вірші, оповідання.

Білет 3

1. Веснянки - це пісні на честь приходу весни. Веснянки - пісні молодості й краси; в них звучить оптимізм і світлі ліричні мотиви.

А вже весна, а вже красна,

Із стріх вода капле. (3)

Молодому козаченьку

Мандрівочка пахне. (3)

Помандрував козаченько

З Лубен у Прилуки, (3)

За ним іде дівчинонька,

Здіймаючи руки. (3)

Помандрував козаченько

У чистеє поле, (3)

За ним іде дівчинонька:

-Вернися, соколе.(3)

- Не вернуся, забарюся,

Гордуєш ти мною, (3)

Буде твоє гордування

Все перед тобою... (3)

Щедрівка - українська обрядова пісня. Співається на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров’я і достатку на майбутній рік. Щедрівки співали окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині.

На щастя, на здоров'я, на нове літо!

Роди, Боже, жито й пшеницю й всяку пашницю.

Та будьте здорові і з Новим Роком і з Василем!

Колядки - це обрядові, величально обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, зокрема на Різдво. Як тільки на небі являється перша зоря - розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртомі йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!

Небо і земля, Небо і земля,

Нині торжествують.

Ангели й люди, Ангели й люди

Весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився

Ангели співають, Царіє вітають,

Поклін віддають, Пастиріє грають,

Чудо, чудо повідають.

Закли́чки — музично-поетичні твори, в основі яких — віру­вання в магічну силу слова.

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику У новому горщику, Винесу на дуба, Покличу голуба. Голуб буде пити, Дощик буде лити. Поки голуб прилетить, То голубка відлетить. Тобі каша, а нам борщ, Щоб ішов густенький дощ!

2. Оксана Іваненко пише для дітей казки, вірші, оповідання, п'єси. 1933 року з’явилася перша казка О. Іваненко „Сандалики, повна скорість, казка „Великі очі” потім написані „Лісові казки”. Вона стала засновником сучасної української літературної природознавчої казки.Пишучи казку, я перевтілювалась абсолютно, жила мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не могла думати про щось інше”.У казках «Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання», «Чарівні зерна» письменниця створює образ лікаря-чарівника, який лікує «брехунів, боягузів, базік, ледарів, заздрих і тому подібних хворих, що заважають жити собі й іншим», лікує швидко й без болю.«Чудесна квітка» дівчинка Галя, «яка всього боялася», піднімається в повітря, опускається на дно моря, долає високі гори, щоб добути квітку і стати хороброю; дівчинка Зіна, яка «хворіла» на заздрість, завдяки чарівному камінцю пробує свої сили в музиці, у вирощуванні квітів, у спорті, і лише конкретна допомога хворому вилікувала її («Три бажання»). «Лісових казок» герої тварини, рослини. Письменниця показує що погано а що добре. («Школа»). («Пошта прийшла»), «Подарунок».

Білет 4

1. П.Г.Тичина (1891—1967) створив для дітей ліричні вірші, поетичні мініатюри, віршовані оповідання, казки, поеми. У збірці «Сонячні кларнети» вміщено такі дитячі твори: «Хор лісових дзвіночків», «Гаї шумлять», «А я у гай ходила». Вони наділені мелодійністю, співзвучністю. Автор намагається прищепити любов до природи. В поезії для дітей Тичини живуть глибокі почуття. Це і радість, і смуток, почуття любові до краси природи.

2. Величезну роль у подальшому розвитку української літератури зіграв Іван Котляревський. Він першим заклав в основі української літературної мови розмовну мову. До цих пір користуються успіхом його твори. Найбільш яскраві з них: «Вергилиева Енеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-Чарівник».Досить обширній і різноманітною була тематика творів І.С.Нечуя-Левицького. Крізь гумор він передає атмосферу відсталою селянського життя в оповіданнях «Баба Палажка та баба Параска».Новим явищем в українській літературі стають байки Петра Гулака-Артемовського. У розвитку віршування і літературної мови значну роль відіграли «Пан і собака», «Твардовський», «Рибалка» та інші його роботи.Іван Франко одним з перших береться за переклад творів світової літератури. Вражає його творчий потенціал, який дозволив йому написати більше п'ятдесяти томів.Свій вплив на українську літературу надав європейський модернізм, який позначився на творчості Михайла Коцюбинського та Лесі Українки. Поетичне сприйняття життя не завадило їхнім творам достовірно відобразити життя простого народу.Під назвою «Малороссийские приказки» видаються твори Євгена Гребінка. Барвиста мова його байок підкреслює їх реалістичність. У його творах висміюється соціальна несправедливість, хабарництво, кріпацтво, бюрократизм.Зачинателем прози по праву вважається Григорій Квітка-Основ'яненко. Його перші твори були написані російською мовою. Тільки останнє десятиліття свого життя він починає писати українською мовою. Його повісті носять сентиментальний характер.Романтичне течія в українській поезії зароджується в 30-ті роки паралельно з посиленням інтересу до фольклору та історії України. Серед поетів-романтиків особливе місце займають Метлинський Амвросій, Костомаров Микола і Забіла Віктор. Вони зробили деякий вплив на період ранньої творчості Т.Г.Шевченка. З його ранніх творів особливо виділяються збірку віршів «Кобзар», ліро-епічна поема «Гайдамаки», поема «Катерина».

Білет 5

1.Тарас Шевченко не писав прозу, поетичні твори й живопис вони мають безперечне виховне значення. їм властива глибока народність, гуманізм, любов до батьківщини, образність. У своїх творах Тарас Шевченко порушував морально-етичні теми, розмірковував про важливість родинного виховання, освіти й освіченості в житті людини, про роль народних традицій і фольклору в становленні особистості.

Проблеми виховання й освіти Тарас Шевченко пов'язував з тяжкою долею поневоленого українського народу. Власне сирітське дитинство залишило глибокий слід у душі поета. Він бачив, що така доля судилася багатьом дітям кріпаків. . Виховання, на його думку, має бути позитивним, відповідати інтересам суспільства.

Шевченко мріяв мати своїх власних дітей, але їх у нього не було.Тому він багато писав про дітей. Любов до дітей, на переконання Тараса Шевченка, притаманна всім хорошим людям.У дитячому колі він відпочивав. Навзаєм діти платили йому щирою любов'ю і приязню.

Тарас Шевченко прагнув поширення письменності серед народних мас, вбачав в освіті «перший вільний промінь світла, що може проникати в здавлену колами невільничу голову». Він підкреслював, що загальна письменність народу — «величезне добро». Кобзар палко схвалював ідею створення недільних шкіл.

Він був упевнений, що навчання та виховання дітей має спиратись на рідну материнську мову, народні традиції, фольклор, на досягнення прогресивної демократичної педагогіки.У своїй творчості Шевченко змальовує образ дитини-сироти, гірке життя якої, сповнене образ, несправедливості, тяжкої праці, викликає щире співчуття поета. Він сам страждав від несправедливості з боку дорослих. Керуючись особистим досвідом, Шевченко наділяє створювані ним дитячі образи нещасними долями, співчуває їм сам, і через художні засоби та прийоми викликає співчуття читачів. У дитяче читання увійшли всі твори Шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про Т.Г.Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості Т.Шевченко з темою жінки-матері і трудівниці.

2. Розказати чарівну казку (на вибір).

БІЛЕТ 6

1. . Колиско́ві пісні́- жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Більшість колискових пісень присипляють дитину, готують її до сну. Колискові пісні лагідні, спокійні під них дитина швидко засинає.

Ой, ходить Сон

Коло вікон.

А Дрімота -

Коло плота.

Питається Сон Дрімоти:

- Де ми будем ночувати?

- Де хатонька теплесенька,

Де дитина малесенька,

Там ми будем ночувати,

І дитинку колисати.

Ой на кота, та й воркота,

На дитину дрімота.

Котик буде воркотати,

А дитинка - засинати.

Жартівливі пісні діти знали з раннього дитинства. Це пісні небилиці , гумористичні твори в яких все переплутано, змішано. Вони відзначаються незвичайним поєдн анням образів. Прості за змістом, розгортаються досить об’ємний вірш чи пісню.

ДВА ПІВНИКИ

Два півники, два півники

Горох молотили,

Дві курочки-чубарочки

До млина носили.

Цап меле, цап меле,

Коза насипає,

А маленьке козенятко

На скрипочку грає.

Танцюй, танцюй, козуленько,

Ніжками туп-туп,

Татусенько з матусею

Принесуть нам круп, круп.

А вовчок-сірячок

З лісу виглядає

Та на біле козенятко

Скоса поглядає.

2. Іван Андріанович Багмут 7 червня 1903 року

І. Багмут написав багато творів для дітей як: «Шматок пирога» «Злидні», «Гарячі джерела» «Наш загін» «Смерть фашистам!», «Щасливий день суворовця Криничного», «Голубе плесо» . Оповідання його невеликі за обсягом, лаконічні, але мають реалістичні і, водночас, захоплюючі сюжети. Під час зустрічі з дітьми Іван Андріанович пообіцяв написати жартівливу книжку. Нею стала повість «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим». Письменник написав кілька п’єс, це такі твори: «Одного разу в колгоспі», «Ясне питання», «Степи цвітуть». З ім’ям Івана Андріановича Багмута пов’язана велика цікава сторінка української дитячої літератури. Книги “Щасливий день суворовця Криничного” (1948) та “Шматок пирога” (1957) неодноразово друкувалися не тільки в Україні, а й за кордоном – в Польщі, Болгарії, Чехословаччині, Китаї. Ці та багато інших творів увійшли в коло дитячого читання й стали хрестоматійними. Його твори відкривають світ Далекого Сходу і Карелії, Алтаю і Середньої Азії, в них чується відлуння вибухів на фронтах громадянської та Вітчизняної воєн, запах хліба, вирощеного трудівниками колгоспних ланів, зринають постаті жителів Далекої Півночі, відважних розвідників, юних суворовців, школярів, їхніх батьків та учителів.

Білет 7

1. «Садок вишневий коло хати». У вірші відтворено ідилічну картину весняного вечора в українському селі. Поет малює картину рідного краю, з вишневими садками, облитими білим цвітом, з молодими дівчатами, дружною сім'єю. Автор милується природним ладом трудового життя з чергуванням праці й відпочинку, родинним щастям, духовною красою українського народу - всім тим, що є, на його думку, найвищими людськими цінностями Зміст і тональність вірша - світлий, життєствердний опис весняного вечора в українському селі, мрія про красу людських стосунків, про родинне щастя в гармонії з розкішною природою... Навіяна спогадами, імовірно, часів власного раннього дитинства, ідилія має явний підтекст, відтворюючи образ райського саду, Едему, що ним є в уявленні Шевченка одвічна глибинна сутність України. Про особливе місце вірша "Садок вишневий коло хати..." у тематичному русі циклу свідчить його розташування - поет ставить твір у точку золотого перерізу - на центральну за значенням позицію».Теплу картину весняного вечора автор створює за допомогою зорових і слухових образів: садок вишневий, хрущі над вишнями гудуть, співають ідучи дівчата, зіронька встає, соловейко не затих. У цьому вірші явно відчувається фольклорний вплив: використання слів із суфіксами пестливості (зіронька, маленьких, діточок), об-разів-символів (зоря, соловейко, вишня) та ін. Саме така ідилічна картина, як у вірші «Садок вишневий коло хати...», для Т. Шевченка була омріяним зразком

2. Леге́нда— жанр літератури і фольклору. Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Перекази — усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов´язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого

Бувальщини —коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика билиць переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками тощо.

БІЛЕТ 8

1. Давня українська література - література українського народу ХІ-ХУІІІ ст. Належить до особливого типу літератур, так званих середньовічних. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, обумовлену характером середньовічного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки давній українській літературі властиві жанри: житія, літописи, повчання, слова, хожденія, трактати, послання, містерії, міраклі, мораліте, інтермедія та ін. Переважна частина творів ХІ-ХУІІІ ст.. анонімна. Вони, як правило, побутували у рукописній формі. При переписуванні допускались зміни, скорочення, збільшення тексту. Тому відомо багато редакцій відомих творів („Києво-Печерський патерик”, „Повість минулих літ” та ін). Порівняно небагато письменників зазначували своє авторство: Іларіон Київський, Кирило Туровський, Серапіон Володимирський, Г.Смотрицький, М.Смотрицький, І.Вишенський, Л.Баранович, Д.Братковський, І.Величковський, К.Зіновієв, Ф.Пропокович, І.Некрасевич, Г.Сковорода.

Останнім часом літературознавцями запропоновано нову періодизацію давнього письменства, що базується на схемі Д.Чижевського, поданій в „Історії української літератури”:

І період - доба монументального стилю, що охоплює ХІ-ХІІ ст.. Традиційно у підручниках ця епоха називається періодом Київської Русі. Вона принесла українській літературі такі визначні пам’ятки, як „Повість минулих літ”, „Київський літопис”, „житія Бориса та Гліба, житія Феодосія Печерського”;

ІІ період - ХІІІ-сер.ХУ ст. Літературна творчість побутувала в жанрах, зафіксованих ще в попередню епоху, проте відбувалося їх олітературнення. Продовжує побутувати літописання (Галицько-Волинський, Західно-Руський), агіографія, ораторська проза. Це був час також рукописних збірників, які вбирали в себе пам’ятки Київської Русі-України, зберігаючи їх від знищення. Особливо був поширений на українських землях „Ізмарагд”, що вміщав понад 150 проповідей. Здійснювалися також нові переклади Євангельських текстів, укладалися нові „Чьтьї-Мінеї”;

ІІІ період - український ренесанс (сер.ХУ - к.ХУІ ст..). Впроваджується латино мовна та польсько мовна література, виходять перші друковані книжки. Представниками були Ю.Дрогобич, П.Русин, Г.Чуй, І.Туробінський Рутенець, С.Оріховський та ін. Їх творчість визначала культурну переорієнтацію України на Європу і сприяла її виходові з консервативної ізольованості. Більшість літературознавців відносять до цього періоду і деякі зразки полемічної прози;

ІУ період - українське бароко (кін.ХУІ - ХУІІІ ст.). У цей час спостерігається культурний спалах, який приніс в українську літературу багато нового, наприклад, шкільну драму, україномовні вірші, модифікуються традиційні жанри - ораторська проза та літописання. Невід’ємною сторінкою українського бароко була творчість Г.Сковороди.

2. Пише М. Познанська для дітей. Перша книга «Мій квітник» («Мій Квітник») вийшла в 1946, за нею послідували «Буду піонером» 1948), «Де сонце і квіти» 1950), «Що я знаю про метро» 1961), поеми «Наш колгосп" Перемога "» (1949), відзначена першою премією Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей («На рідній землі», 1950) і ін П. малює життя дітей у сім'ї та школі, трудові справи дорослих, подвиги радянських людей в боротьбі з фашизмом. Вона прагне прищепити дітям почуття колективізму, працьовитість, допитливість. „Чим пахне коровай”, „Про золоті руки”, „Сонячна сопілка”, „Всьому свій час”, „Щоб ти був щасливий”, „У садочку”, „Колосочку”, „Про білий халат та наших малят”М.Познанська написала багато книг для дітей. Особливо полюбилися дітям такі книги: „Чим пахне коровай”, „Про золоті руки”, „Сонячна сопілка”, „Всьому свій час”, „Щоб ти був щасливий”, „У садочку”, „Колосочку”, „Про білий халат та наших малят” та багато інших збірок. М.Познанська написала цілий ряд віршів про робітничі професії. Багато з них увійшло до збірки „Про золоті руки”. Багато цікавого можна дізнатися про різних майстрів своєї справи. Ось, наприклад, вірш „Кравець”. Тут і мудре правило „сім разів відміряй, один раз відріж”, і маленький непосида, який ненароком може зіпсувати працю кравця. Багато професій оспівує поетеса - муляра, двірника, мебляра, токаря, ткалі, склодува, кухаря та інші. Але серед усіх золотих рук М.Познанська з особливим теплом пише про хліборобів (вірш „Хлібороби”).

Білет 9

1. Більшість ліричних творів Лесі Українки описують красу природи, любов до неї, любов батьків до дітей. Поетеса написала поезії для дітей, які об'єднала в цикл "В дитячому крузі". Починається він невеликими пейзажними творами. У циклі "В дитячому крузі" більшість поезій пов’язана з природою. Для дітей молодшого віку це вірші: « На зеленому горбочку», «Вишеньки», «"Як дитиною, бувало». Головні теми ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю.Колискова.. Для ліричного героя творів поетеси характерні такі риси: полум'яна любов до батьківщини і знедоленого люду, революційна мужність і відвага, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра в творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали. Вміння не коритися долі, боротися за своє щастя ми знаходимо в поезії «Без надії сподіваюсь» Ліричний герой поетеси - це тип нової людини, готової до подвигу, до найважчих випробувань.Взаголі ліричні герої схожі на поетесу, у дітей такі ж допитливі, розумні, що прагнуть до справедливості, правди.

2.Гончар. Тематика творів гончара широка та різноманітна, письменник змальовує ВВв, працю людей(Людина в степу),

1 Творчий шлях О. Гончара:

1) Дитинство

2) 30-і роки - період формування його як громадянина й митця