30.Методика вивчення рівнів вихованості учнів

Сьогодні у педагогічній практиці все ще є розповсюдженим формальний підхід до вивчення учнів та учнівського колективу. Тобто вивчаються переважно особливості окремих психічних процесів та станів (мислення, пам’ять, інтелект), ставлення до навчання тощо. Насправді не слід забувати про основну мету роботи класного керівника – виховання особистості, отже й необхідним та важливим є вивчення саме рівня вихованості учня.

Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і ступенем сформованості у неї соціальної цінних якостей і властивостей, що відображають усебічність її розвитку [2].

Кожна наука, що має справу з вимірюванням, виробляє свої критерії. Є вони й в педагогічній науці, але застосовувана форма вимірювань та методика збору та обробки вихідних та кінцевих даних, що характеризує просунення учнів у вихованні та розвитку, досі недосконалі. Критерії – це мірило, ознака, на підставі якої оцінюється певна якість. Критерії оцінювання вихованості – ознаки, на підставі яких можна дійти висновку про рівень вихованості людини, оцінити результати виховного впливу. А показником є якісна або кількісна характеристика окремих властивостей особистості.

Під рівнем вихованості школяра слід розуміти ступінь сформованості в нього відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості [2].

Як можна його виявити? Рівень вихованості учнів проявляється перш за все у стійких навичках поведінки, у вчинках та діях учнів, в їх життєвій позиції. Тому при оцінці результатів виховної роботи важливо виявити наявність у школярів вмінь, навичок та звичок поведінки. Звичайно, слід виявляти і знання в галузі етики. Але головне не в цьому. Учень може добре знати правила поведінки в суспільстві, але не виконувати їх. Нерідко можна зустріти учнів зовні ввічливих, але іноді це служить лише зовнішньою оболонкою, за якою криються егоїзм, індивідуалізм, моральна порожнина. Тому дуже важливо зрозуміти внутрішній світ учнів – їх устремління та бажання, мотиви їх поведінки.

Про рівень вихованості школяра слід судити не за його словами та зовнішніми проявами, а за результатами його діяльності, за ставленням до інших людей. Звичайно, дуже важко проникнути у внутрішній світ учнів, дізнатись, що відбувається в їх розумі та серцях, в свідомості та почуттях. Вчинок учня, його поведінка, ставлення до старших, товаришів характеризують рівень його вихованості. Правильно оцінити рівень вихованості учнів – це означає дати об'єктивну оцінку його поведінки в різноманітних життєвих умовах: на уроці, в позаурочний час, в процесі суспільно корисної діяльності, у спілкуванні, тоді, коли відсутній догляд вихователів і наслідки поведінки не можуть бути оцінені.

Виявлення рівня вихованості учнів, зрозуміло, не може бути одноактним, одномиттєвим. Воно потребує багато часу та використання різноманітних методів та прийомів.

Важливо знайти такі критерії рівня вихованості, які б дозволили правильно оцінити не тільки вчинки учня, але й їх мотиви. Один учень, наприклад, веде себе дисципліновано тому, що це ввійшло у нього в звичку. Другий же робить це з метою заслужити похвалу вчителів, батьків, отримати винагороду. Якщо в першому випадку рівень вихованості учня можна високо оцінити, то у другому випадку учень заслуговує негативну оцінку. Об'єктивну оцінку поведінки школяра можна дати лише за умови вияву мотивів, в силу яких він чинить так, а не інакше.

Досвід показує, що результати виховання проявляються не відразу ж після проведення того чи іншого виховного заходу. Звичайно для цього потрібен певний час.

Перевірити та оцінити результати виховання набагато важче, ніж результати навчання. Щоб виявити та оцінити рівень знань учнів, достатньо опитати їх, запропонувати вирішити контрольні завдання, написати диктант, твір і т. п. Що ж стосується рівня вихованості учнів, то його таким шляхом виявити неможливо.

У психолого-педагогічній літературі є чимало методик і програм діагностики вихованості, які звертаються до різних критеріїв. За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на 2 групи:

1) критерії, що пов'язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі – судженнях, оцінках, вчинках, діях особистості (провідні якості особистості, основні установки, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та інше) і

2) критерії, що пов'язані з явищами, прихованими від очей вихователя – мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями особистості.

Головний критерій оцінки вихованості людини – це її справи, вчинки; не слова та обіцянки, а вміння поєднувати слово і діло.

Критерієм виховності кожної особистості є не лише знання законів правил, норм поведінки, а й особливості конкретних дій відповідно до визнаних у даному суспільстві норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і рівень визнання виховності людини. Тут треба вважати на вік, рівень соціального досвіду учнів та інше.

Таким чином, можна виділити критерії вихованості особистості у такий спосіб:

I. Співвіднесення поведінки, ставлень, установок людини до моральних вимог суспільства.

II. Гармонійне сполучення всіх видів виховання (розумового, естетичного, фізичного, трудового тощо) у поведінці, ставленнях, діяльності.

III. Ступень практичного прояву в особистості відчуттів боргу, відповідальності, якості активності, самостійності, надійності.

IV. Співвідношення в установках, спрямованості, поведінці людини колективізму/індивідуалізму, альтруїзму/егоїзму.

V. Співвідношення у людині діяльнісної активності/інерції, пасивності.

VI. Співвідношення внутрішнього гуманізму та зовнішньої вихованості.

VII. Особливості поведінки в ситуаціях, коли відсутній догляд та можлива безвідповідальність за вчинки.

VIII. Поведінка в ситуаціях емоціонального напруження, стресових, екстремальних, ступень самовладання, орієнтації, ясності розуму, свідомості.

IX. Здатність творчо змінювати поведінку у нестандартних умовах.

На основі критеріїв можна виділити відповідно до рівнів певні якості (риси), що притаманні вихованій (невихованій) людині. А потім і рівні вихованості. Традиційно визначають три рівня вихованості: високий, середній і низький. До учнів з високим рівнем вихованості відносяться ті, хто успішно виконують основні виконують вимоги до їх поведінки. Учні середнього рівня вихованості не завжди і не всі вимоги виконують. А учні з низьким рівнем вихованості часто порушують ці вимоги, систематично не виконують свої обов'язки, схильні до протиправної поведінки.

Вкажемо на ознаки прояву в діяльності певних фізичних і соціально педагогічних якостей, характерних для різного рівня виховності.

Високий рівень виховності сформованість наукового світогляду, прагнення до удосконалення навколишнього середовища; розуміння власного Я з погляду	почуття обов’язку; національна гідність; високий професіоналізм; прояв доброти, чуйності, гуманізму, милосердя;
фізичного і духовного розвитку; розумова активність; сформованість високих ідеалів; вміння в галузі інтелектуальної праці;	великодушність і справедливість; почуття відповідальності; висока етична культура; совісність.

Середній рівень виховності спостережливість. розсудливість. вразливість. людяність. енергійність. працьовитість. Низький рівень виховності пасивність. сварливість. лінощі. чванливість. підступність. жадібність. непостійність. ревнощі. запальність. нерішучість. замкнутість самолюбство. грубість. егоїзм. нахабство. пияцтво. наркозалежність. паління. забіякуватість. підступність

відвертість. ентузіазм. наполегливість. сміливість. сором’язливість щедрість. скромність. замкнутість самолюбство. грубість. егоїзм. нахабство. пияцтво. наркозалежність. паління. забіякуватість. підступність.

Аналіз вихованості учнів часто проводиться за допомогою анкетування