1.3 Особливості поширення циклонів на земній кулі

Циклони зароджуються в штилевій зоні над океанами (переважно між широтами 5° та 20°) як в північній, так і в південній півкулях та рухаються

вздовж ізобар зі сходу на захід. В північній півкулі циклони найбільш часто виникають в районі Маршаллових островів та Філіппін, проте нерідко

зустрічаються в східній частині Тихого океану. Поширення циклонів охоплює також Індокитай та Тихоокеанське узбережжя Китаю, на півдні Японських островів, а в окремих випадках на Далекому Сході. Нерідко циклони з'являються на Атлантичному узбережжі Північної Америки (район Мексиканської затоки) та на півночі Індійського океану. У Південній півкулі циклони виникають в екваторіальних зонах Індійського океану (острів Мадагаскар), Тихого океану, на півночі Австралії, а в екваторіальній зоні південної Атлантики циклони дуже рідкісним явищем. Найбільш частіші центри зародження циклонів їх кількість та середня тривалість зазначена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Райони зародження циклонів

Райони зародження циклонів	Місцева назва	Середня кількість (за рік)	Середня тривалість циклону
Атлантичний океан
Острова Зеленого мису, Антильські острови, Карибське море	Вест-Індські урагани	9-10	9
Індійський океан
Бенгальська затока, менше Аравійське море	Циклон або шторм	3-4	4-5
Маскареньскі острови, пн.- сх. район від острову Мадагаскар	Аркани	9	9-10
Пн., пн.-зх. узбережжя Австралії	Вілі-Вілі	2-3	9
Тихий океан
Філіппінські острова, райони океану, розташовані на схід від них, Південно-Китайське море	В Японії, Китаї та В'єтнамі - тайфун, на Філіппінах- бегвізи	28	10
На захід від узбережжя від Каліфорнії та Мексики	Ураган	9-10	7
Район Гебридських островів та острову Самоа	Ураган	6-7	7

У розповсюдженні циклонів, як в північній, так і в південній півкулях простежуються деякі закономірності. У північній півкулі над Тихим океаном, переміщуючись в західному напрямку, циклони в залежності від структури термобаричного поля підходять до берегів Азії, або переміщуючись на континент, де швидко заповнюються, чи під дією меридіонального потоку на західній периферії тихоокеанського антициклону відхилюються до північного сходу та зміщуються на Японські острови. В Атлантичному океані вони також виходять на південь Північноамериканського континенту або повертають на північ і поступово заповнюються (Додаток В).

Карта траєкторії циклонів показує, що в південній півкулі циклони не переміщуються південніше 30° широти, в той час як в північній вони можуть проникати більш ніж40° північної широти. Причиною цього являється велика мерідіональність потоків в північній півкулі у порівнянні з південною.

На траєкторію циклонів впливає температура поверхні океану. Як показують дослідження, в середньому, тратторія циклонів відхиляється від провідного потоку вліво на 16°. Для циклонів, що повільно пресуваються кут між траєкторією та ведучим потоком може сягати 23°. Порівняння розподілу температури поверхні океану з траєкторією руху циклонів показує, що розвиваючі циклони намагаються переміщуватися в сторону більш теплої води. Це можна пояснити тим, що позитивним аномаліям температури поверхні океану відповідають позитивні аномалії потоків в атмосферу тепла та вологи. Останні сприяють покращенню розвитку циклонів.

Швидкість руху тропічних циклонів помітно менша швидкості руху циклонів середніх та висок широт. В низьких широтах тропічні циклони переміщуються зі швидкістю, яка рідко перевищує 15-20 км/год., або350-500 кілометрів на добу, тобто відповідає швидкості пасатів. Проте відмічені випадки, коли швидкість циклонів знижається до нуля (вони зупиняються і

стають нерухомими), або збільшуються до значення, не відповідаючи швидкості повітряних течій.