РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ КООМПАНІЙ
4.3 Основні формули та кількісні закономірност
Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці, фінансовим менеджерам слід враховувати певні особливості.
Відповідно до П(С)БО 1 "Фінансова звітність" та П(С)БО 2 "Баланс" власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Для більшості підприємств базовим елементом власного капіталу є статутний капітал (СК). Загальна номінальна вартість усіх емітованих акцій акціонерного товариства (АТ) (чи внесків для товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)) становить його СК. Мінімальний розмір СК акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Для ТОВ розмір статуного капіталу - не обмежений. Засновниками АТ може бути одна чи більше осіб, а ТОВ від 1 до 100 осіб. Варто відмітити, що фізична особа може бути засновником виключно одного ТОВ.
Акціонерні товариства можуть емітувати прості та привілейовані акції, частка останніх не може перевищувати 25%. Усі акції товариства є іменними та існують виключно в бездокументарній формі.
Крім номінального курсу акцій у теорії та практиці досить часто оперують показником балансового та курсом за капіталізованою вартісю. Показник балансового (розрахункового) курсу корпоративних прав характеризує структуру власного капіталу підприємства. Він показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай) і дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом (ВК) і статутним капіталом (СК):
Балансовий
курс =
(
)*100%,
Курс акцій, визначений на основі розрахунку їх капіталізованої вартості визначається як виражене у процентах відношення між капіталізованою вартістю (КВ) підприємства до його статутного капіталу (СК):
Курс за капіталізованою
вартістю (KKВ)
=
)*100 %.
Цей підхід побудований на концепції теперішньої вартості очікуваних майбутніх доходів від володіння корпоративними правами. Капіталізована вартість підприємства — це приведена до теперішньої вартості величина майбутніх доходів на основі їх дисконтування. За порівняно стабільних доходів підприємства та ставки дисконтування капіталізована вартість може визначатися за формулою:
КВ
=
,
де r = р / 100 %;
р — ставка капіталізації;
— чистий прибуток підприємства.
В разі збільшення СК власники корпоративних прав можуть зазнати збитків. Для усунення негативного впливу зміни СК законодавством передбачено, що у разі збільшення СК акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток):
П
=
,
де П – грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій; Кб – ринковий (біржовий) курс акцій; Ке – курс емісії нових акцій; С – співвідношення, з яким робиться емісія.
С
=
,
Де СК1, СК2 – розмір статутного капіталу підприємства до і після збільшення.
Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Резервний капітал акціонерного товариства формується у розмірі не менше ніж 15% статутного капіталу товариства, шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку не менше ніж 5% товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку.
Для оцінки ефективності використання власного капіталу застососвується два основних показника доходності: ефект фінансового важеля (ЕФВ) та рентабельність власного капіталу ROE.
Рентабельність власного капіталу (англ. Return on equity (ROE)) — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством. Обчислюється відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу:
ROE
= (
)*100%,
де Net Profit - чистий прибуток, Sh.equity1 та Sh.equity2 - власний капітал на початок і кінець звітного періоду відповідно.
Доцільність додаткового залучення капіталу можна визначити на основі ефекту фінансового важеля (ЕФВ), який показує прирощення до рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів, не дивлячись на платність останніх.
ЕФВ залежить від трьох факторів: різниці між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після виплати податків і процентної ставки; зменшення процентної ставки через податкову економію; плеча фінансового важеля.
ЕФВ = (1 - СПП)*(РП - СК)*ПК/ВК,
|
де СПП – ставка податку на прибуток; РП – рентабельність проекту; СК – ставка позикового капіталу; ПК – позиковий капітал; ВК – власний капітал. Одним із методів визначення ставки вартості власного капіталу підприємства є Capital Asset Pricing Model (CAPM) – модель оцінки капітальних активів: САРМ = Rrf + (Rm - Rrf)* β де Rrf - безризикова процентна ставка на ринку капіталів; Rm - середня дохідність диверсифікованого портфеля інвестицій; β - систематичний ризик. β еquity = βasset + (βasset - βdebt) * D/E де βеquity – β власного капіталу; βasset - ; βdebt - ; D/E – співвідношення позикового капіталу до власного.
|