3. Метод порівняння із аналогами продажу

Метод порівняння із аналогами продажу грунтується на аналізі даних про фактичний продаж об'єктів, аналогічних об'єкту оцінки. Названий метод виходить з положення, що покупець не запла­тить за об'єкт більшу суму, ніж вартість відомого йому аналогічного об'єкта.

При використанні цього методу вивчають ринок нерухомості машин та обладнання, продуктивної і робочої худоби, системати­зують інформацію про реалізовані угоди та пропозиції щодо прода­жу. Із всієї інформації відбираються дані щодо найбільш подібних об'єктів. Критеріями відбору є такі: схожість характеристик об'єктів, ціна пропозицій, ціна продажу, дати укладання угод або пропозицій про продаж, місцезнаходження тощо.

Оцінюваний об'єкт порівнюють з аналогом за площею примі­щення, будівельною площею, об'ємом приміщення, його віддаленіс­тю від центру населеного пункту, адміністративного центру, основ­них транспортних магістралей, ринків збуту та підприємств із пере­робки продукції, наявністю шляхів з твердим покриттям тощо. Вра­ховуються фактичний фізичний знос, вартість 1 м², 1 м³ порівнюваних об'єктів.

Різновидами цього методу є оцінка на основі одиниці порів­няння, врахування поправок, регресивного аналізу, співвідношення доходу і ціни продажу.

Оцінка на основі одиниці порівняння передбачає, що вартість об'єкта розраховується, виходячи з вартісної величини 1 м², 1м³ порівнюваного аналога.

Розрахунки роблять за формулою:

В_о = О_а х К,

де В_о - вартість об'єкта оцінки;

О_а - вартість одиниці аналога;

К - кількість одиниць оцінюваного об'єкта.

3.1. Будівлі та споруди. Приклад 1. Вартість 1 м³ приміщен­ня об'єкта аналога становить 36 грн. Об'єм оцінюваного приміщен­ня - 2880 м³. Вартість оцінюваного приміщення становитиме:

36 грн./м³ х 2880 м³ = 103680 грн.

Метод порівняння аналогів продажу застосовують у випадках, коли більшість елементів оцінюваного об'єкта збігаються з характе­ристиками об'єкта-аналога.

У процесі використання методу аналогів продажу досить складно вибрати абсолютно ідентичні об'єкти-аналоги. Тому вини­кає потреба коригування ціни оцінюваного об'єкта залежно від на­явності чи відсутності певних характеристик порівняно з аналогом.

З цією метою вибирають два аналоги, один з яких має еле­мент, що потребує поправки. Поправку розраховують за формулою:

Δ = В_в - В_с,

де Δ - величина поправки;

В_в- вартість об'єкта-аналога з характеристикою елемента, що вимагає поправки;

В_с- вартість об'єкта-аналога без елемента, що вимагає поправки.

Приклад 2. Різниця між першим і другим об'єктом-аналогом лише в тому, що у першому проведено капітальний ремонт. Ці­на продажу першого об'єкта-аналога - 145700 грн., другого - 98200 грн.

Величина поправки становитиме:

145700 грн. - 98200 грн. = 47500 грн.

На одиницю порівняння поправку розраховують за формулою:

Δ_о = В_во - В_со,

де Δ_о - величина поправки на одиницю порівняння;

В_во - вартість одиниці порівняння об'єкта-аналога з характеристикою, що вимагає поправки;

В_со - вартість одиниці порівняння об'єкта-аналога без характеристики, що вимагає поправки.

Вартість оцінюваного об’єкта з урахуванням поправки на оди­ницю порівняння визначають за формулою:

В_о = ( В_со + Δ_о ) х О,

де В_о - вартість об'єкта оцінки з урахуванням поправки;

О - кількість одиниць порівняння в об'єкті оцінки.

Приклад 3. Необхідно оцінити приміщення будівельним об'ємом 2880 м³ після капітального ремонту. Для співставлення використані два однакові за будівельними конструкціями об'єкти-аналоги. Вартість першого будівельним об'ємом 3240 м³ після ка­пітального ремонту становить 194400 грн., другого, будівельним об'ємом 2736 м³, без капітального ремонту - 109440 грн.

Величина поправки на 1 м³ приміщення становитиме:

Вартість оцінюваного об'єкта після капітального ремонту, розрахована за наведеною вище формулою, дорівнюватиме:

Відмінних ознак між об'єктами продажу може бути більше однієї. Тому поправки враховують за кожною з них за вищевикладеною методикою.

На сучасному етапі розвитку економіки в аграрному секторі ринок нерухомості не розвинутий. У зв'язку з обмеженістю прода­жів та їх конфіденційністю не завжди є можливість підібрати об'єкт-аналог, який відповідав би всім характеристикам оцінювано­го об'єкта. За таких умов можливе використання поправок у грошо­вому виразі, визначених експертним шляхом.

Приклад 4. Вартість 1 м³ об'єкта-аналога - 60 грн., будівель­ний об'єм оцінюваного об'єкта - 1800 м³. На підставі аналізу наяв­ної інформації про продаж об'єктів і свого професійного досвіду оцінювач вважає, що порівняно з аналогом кращий фактичний стан оцінюваного об'єкта підвищує його вартість на 10000 грн., більш вигідне місцезнаходження - на 8000 грн., а відсутність води змен­шує вартість на 5000 грн.

Вартість оцінюваного об'єкта становитиме:

1800 м³ х 60 грн./м³ + 10000 грн.+ 8000 грн.-5000 грн.=121000 грн.

Поправки можуть бути виражені також у відсотках. У цьому випадку підсумовуються окремо підвищуючі та понижуючі коефіці­єнти, а потім ціна об'єкта-аналога множиться на їх суму.

Приклад 5. Вартість об'єкта-аналога - 95000 грн. Краще міс­церозташування порівняно з аналогом підвищує вартість оцінюва­ного об'єкта на 5%, проведений ремонт - на 15%. Відсутність кана­лізації зменшує вартість об'єкта оцінки на 8%, а відсутність води - на 3%.

Коефіцієнт підвищующих поправок становить:

Коефіцієнт понижуючих поправок:

Вартість оцінюваного об'єкта становитиме:

95000 грн. х 1,2 х 0,89 ⁼101460 грн.

Поправки у відсотках, як і в попередньому прикладі, встанов­люються на базі знань та досвіду оцінювачів.

Різновидами оцінки об'єктів за методом аналогів продажу є оцінка за допомогою регресивного аналізу, співвідношення доходу і ціни продажу.

Проте через нерозвиненість ринку нерухомості в аг­рарному секторі вони практично не використовуються.

3.2. Машини та обладнання. Методом порівняння аналогів продажу оцінюють всі технічні засоби: трактори, комбайни, інші сільськогосподарські машини та знаряддя, обладнання тваринниць­ких ферм і майстерень, транспортні засоби, вимірювальні та регу­люючі прилади, інструменти, будівельні, меліоративні машини та обладнання, деревообробні та металообробні верстати, машини та обладнання переробних, підсобних та інших виробничих підрозділів підприємств АПК.

Інвентаризаційна комісія встановлює фактичну наявність тех­нічних засобів, час введення в експлуатацію та їх початкову (балан­сову) вартість, або балансову вартість після останньої індексації. Оброблені, згруповані та класифіковані матеріали звіряються в про­цесі візуального обстеження машин та обладнання для оцінки їх фі­зичного стану, функціональної придатності, а також визначення фі­зичного зносу та вибору об'єктів - аналогів для порівняння.

Опитування спеціалістів господарства проводиться з метою визначена фактичних режимів роботи, порядку та термінів технічного обслу­говування, для визначення вартості замінених вузлів та агрегатів.

Відновну вартість технічних засобів при спеціальній експертній оцінці визначають перерахуванням початкової (балансової) вартості відповідно до чинних на момент оцінки оптових цін, націнок торгово-посередницьких організацій, вартості монтажу тощо.

Відновну вартість технічних засобів, знятих з виробництва, імпортних або тих, на які не встановлені нові ціни (далі  стара машина) визначають співставленням їх вартості з аналогічними сучасними засобами, відновну вартість яких визначено (далі - нова машина).

Вартість старої машини визначають за відношенням її основного параметра (ширина захвату, пропускна спроможність, продуктивність) до такого ж показника нової машини:

де В_вс - відновна вартість старої машини, грн.;

В_вн - відновна вартість нової машини, грн.;

П_с, П_н - величина основного параметра старої і нової машин в одиницях виміру.

Приклад 1. Відновна вартість плуга ПЛН-3-35 становить 1230 грн. Відновна вартість плуга ПЛН-4-35 визначається, виходячи з ширини захвату агрегатів. У плуга ПЛН-3-35 ширина захвату ста­новить 105 см, а у ПЛН-4-35 - 140 см.

Тоді

Відновна вартість плуга ПЛН-4-35 становить 1640 грн.

Якщо основні параметри двох машин одного року придбання співпадають і відома відновна вартість однієї з них, то відновну вартість іншої машини визначають за співвідношенням їх балансової вартості, використовуючи початкову або проіндексовану вартість.

де В_бс - балансова вартість машини (старої), відновна вартість якої невідома, крб.;

В_бн - балансова вартість машини, відновна вартість якої відома, грн.

Приклад 2. Відновна вартість причіпного культиватора КПС-4 за цінами на 1 жовтня 1998 р. становить 2943 грн., а причіпного культиватора КПС-4-01-невідома. Балансова вартість культиваторів КПС-4 і КПС-4-01, придбаних у 1990 р., була відповідно 345 та 378.

Тоді

Відновна вартість культиватора КПС-4-01 становить 3225грн., що близько до дійсної його оптової ціни.

В окремих випадках за співвідношенням первісної (балансо­вої) вартості засобів виробництва можна визначити відновну вартість машин одного і того ж призначення, параметри яких не спів­падають.

Приклад 3. Балансова вартість сівалки СЗ-3,6А, придбаної у 1989 р., (після індексацій) становить 98129,6 тис.крб., а відновна -9529 грн. Балансова вартість сівалки СЗП-3,6А - 127568,5 тис.купоно-крб., а відновна - невідома.

Тоді

Відновна вартість технічних засобів, оптова ціна яких на час переоцінки невідома і які не мають аналога машини з відомою ці­ною, як виняток, визначається за спеціально розробленими індек­сами для коригування балансової вартості сільськогосподарської техніки. Ці індекси визначаються на основі порівняння первісної балансової вартості або балансової вартості машин подібних за призначенням після індексації 1996 р. та оптових цін 1999 р. (до­даток 40).

, або

де І_к - індекс коригування балансової вартості;

В_в - фактична (відновна) вартість машин на момент оцінки, грн.;

В_б, В_бд - відповідно первісна балансова вартість машин на час оцінки майна та після проведення державних індексацій, грн.

Приклад 4. Балансова вартість трактора Т-150К у 1986 р. становила 7852 крб., індекс переоцінки балансової вартості машин та обладнання на 1 квітня 1996 р. дорівнював 122662, а з урахуванням введення нової грошової одиниці (гривні) - 1,227. Балансова вар­тість трактора у 1999 р. становить 95880 грн.

Тоді

або

У загальному вигляді відновна вартість машин шляхом індек­сації визначається за формулою:

В_в = В_б х І_к

Відновну вартість приладів, обчислювальної техніки та іншої оргтехніки визначають за цінами, які діють на момент оцінки.

При оцінці технічних засобів після визначення відновної вар­тості обчислюють їх фізичний знос. При цьому до уваги беруть час­тку нормативного (амортизаційного) строку служби, протягом якого вони використовувались.

Фізичний знос технічних засобів визначають відповідно до норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення та фактич­ного строку експлуатації.

Вартісний вираз фізичного зносу (С_зн) обчислюють за віднов­ною вартістю, нормою амортизації та фактичним строком його екс­плуатації:

або С_зн = В_в х К_зн , де

а - норма амортизаційних відрахувань, %;

m - фактичний строк експлуатації засобу на час визначення зносу, років;

К_зн - коефіцієнт фізичного зносу за період використання машини.

Коефіцієнт фізичного зносу визначають для машин з різним нормативним строком служби як:

де Т - нормативний (амортизаційний) строк служби засобу, років.

Розраховані коефіцієнти фізичного (нормативного) зносу на­ведені у додатку 41.

Для складних машин та обладнання (тракторів, комбайнів, автомобілів, ліній (комплексів) очищення зерна, доїльних установок), коли фізичний знос не відповідає нормативному, а також для засобів, які експлуатуються понад нормативний строк служби та у спірних ситуаціях фізичний знос визначає комісія шляхом обстеження їх фактичного стану.

При визначенні фізичного зносу експертним шляхом доцільно використати метод функціонально-вартісного аналізу фактичного стану, питомої ваги складових частин та середньозваженого фізич­ного зносу об'єкта оцінки в цілому або метод визначення відсотко­вого показника залишкової вартості (П) залежно від строку експлу­атації, об'єму двигуна і фактичного пробігу згідно з методикою оцінки вартості транспортних засобів, затвердженою методичною радою Міністерства юстиції України.

Вартість частково зношеної (В_з) техніки визначають змен­шенням їх відновної вартості на суму фізичного зносу або множен­ням відновної вартості на коефіцієнт залишкової вартості (додаток 42). Останній розраховують діленням строку служби, що залишився до нормативного, на нормативний (амортизаційний) строк служби:

В_з = В_в - С_зн,

або

В_з = В_в х К_зв,

де К_зв - коефіцієнт залишкової вартості.

Залишкова вартість техніки не враховує закономірностей зно­су, тому не рівнозначна залишковому ресурсу (споживній вартості) частково зношеної машини. Його величину визначають за допомо­гою відповідних коефіцієнтів, які враховують втрату споживної вар­тості від зміни продуктивності та експлуатаційних витрат залежно від часу використання машин (додаток 43).

Оціночну вартість тракторів, комбайнів, автомобілів та інших сільськогосподарських машин і знарядь визначають як добуток від­новної вартості та коефіцієнта залишкового ресурсу:

О_в = В_в х К_р,

де О_в- оціночна вартість машин, грн.;

К_р- коефіцієнт залишкового ресурсу.

Приклад 5. Трактор Т-150К знаходиться в експлуатації шість років Відновна вартість трактора у 1999 р становила 95,9 тис грн. Нормативний строк служби - 10 років. Коефіцієнт залишкового ре­сурсу на сьомому році експлуатації дорівнюватиме 0,32. Отже, оціночна вартість трактора на сьомому році дорівнює

О_в ⁼ 95,9 тис грн х 0,32 = 30,7 тис грн.

При оцінці вартості тракторів, автомобілів, комбайнів та інших складних машин з 50 відсотковим нормативним строком експлуатації, в яких перед оцінкою повністю відновлено працездатність, ціну машин за залишковим ресурсом збільшують на вартість ремонту:

О_в = В_в х К_р + З_р,

де З_р— вартість ремонту машин, грн.

Якщо перед оцінкою машини виконано її ремонт із заміною найважливіших вузлів (тракторного чи комбайнового двигуна, ходової частини тощо), то від її відновної вартості віднімають вартість агрегату (В_а), а різницю множать на коефіцієнт залишкового ресурсу і додають вартість нового агрегату (В_на):

О_в = ( В_в - В_а ) х К_р + В_на.

Приклад 6. Трактор Т-150К знаходиться в експлуатації 6 років Його відновна балансова вартість - 95,9 тис грн. Перед пере оцінкою у ньому замінено двигун СМД-62 вартістю 24,8 тис грн. Річна норма амортизації трактора - 10% . Нормативний строк служби - 10 років. Залишковий ресурс на сьомому році експлуатації - 0,32.

Тоді

О_в = (95,9 тис грн - 24,8 тис грн ) х 0,32 + 24,8 тис грн = 47,6 тис.грн.

Оціночна вартість відновленої техніки повинна враховувати зміну її споживної вартості залежно від строку експлуатації та технічного стану.

Споживну вартість відновлених технічних засобів визначають порівнянням середніх питомих витрат на придбання та підтримання у працездатному стані за період використання нової і відновленої машини або використаного та залишкового ресурсу в одиницях виміру (мото-годинах). Дана умова має такий вираз:

З_спн ≥ З_спв ,

де З_спн, З_спв - середні питомі витрати на придбання та підтримання у працездатному стані машини відповідно за час експлуатації у довідновний та післявідновний періоди, грн / мотогодин.

Середні питомі витрати на придбання та підтримання машини відповідно у довідновний та післявідновний періоди визначають діленням суми частки її балансової вартості, що припадає на наробіток у довідновний та післявідновний періоди та витрат на ремонт і технічне обслуговування за цей же період, на наробіток або ресурс (в одиницях виміру):

,

де В_вд - частка балансової вартості, що використана у довідновний період, грн., З_рнд - витрати на ремонт і технічне обслуговування за період експлуатації машини до її відновлення, грн.,

Р_нд - наробіток або ресурс машини за довідновний період, мото-годин;

,

де В_с - споживна вартість (вартість придбання відновленої машини), грн.,

З_рв - витрати на ремонт і технічне обслуговування машини за період експлуатації після її відновлення,

Р_в - наробіток або ресурс відновленої машини в одиницях виміру, мото-годин.

Використаний до відновлення ресурс машини у грошовому виразі (частка її балансової вартості) визначається як різниця між відновною і залишковою (з урахуванням залишкового ресурсу) вар­тістю:

В_вд = В_в - О_в = В_в - В_в х К_р.

Витрати на підтримання машини у працездатному стані за період експлуатації до та після відновлення визначають як добуток питомих витрат на ремонт і технічні догляди та наробітку (ресурсу) y до - та післявідновний періоди:

З_рнд = З_рнп х Р_нд;

З_рв = З_рвп х Р_в,

де З_рнп, З_рвп - середні питомі витрати на підтримання ма­шини у працездатному стані у періоди експ­луатації до і після відновлення.

Граничну вартість придбання відновленої машини, яка вигідна для споживача (споживна вартість), визначають як добуток пи­томих витрат на придбання та утримання нової машини та ресурсу відновленої машини за мінусом витрат на її утримання:

В_с = З_спн х Р_в - З_рв.

Приклад 7. Трактором Т-150К відпрацьовано до відновлення Р_н = 6500 мото-годин, залишковий ресурс відновленого трактора складає Р_в = 5500 мото-годин. Середні питомі витрати на ремонт і технічне обслуговування нового трактора за весь період експлуата­ції до його відновлення дорівнюють 4,80 грн./мото-годин, за період експлуатації після відновлення - 6,40 грн./мото-годин.

Питомі витрати на ремонт і технічне обслуговування визна­чають діленням їх суми за всі роки експлуатації до відновлення на суму відпрацьованих мото-годин (чи наробіток у одиницях виміру) за цей же період у середньому для тракторів цієї марки, що експлу­атуються в господарстві. Аналогічно визначають і питомі витрати на підтримання трактора у працездатному стані після його віднов­лення. Ці показники можуть бути і нормативними:

,

З_рмп - питомі витрати на ремонт і технічне обслуговування машин, грн.;

З_рм - сума витрат на ремонт і технічне обслуговування машин певної однієї марки за період експлуатації від першого до t- того року, грн.;

З_рм1, З_рм2 . . . . З_рмt - річна сума витрат на ремонт і технічне обслуговування машин за перший, другий та наступні роки експлуатації, грн;

Р_м - наробіток (ресурс) машини за період експлуатації, в одиницях виміру;

Р_м1 + Р_м2 +...+ Р_мt - наробіток - (ресурс) машини за кожний рік експлуатації, в одиницях виміру;

n - кількість машин однієї марки, шт.

На шостому році експлуатації вартість залишкового ресурс) (оціночна вартість) трактора Т-150К становить:

О_в = 95880 грн. х 0,43 = 41228 грн.,

а частка його вартості, що припадає на період експлуатації до відновлення, становить:

В_вд = 95880 грн. - 41228 грн. = 54652 грн.

Витрати на підтримання у працездатному стані за весь період експлуатації до відновлення становлять:

З_рнд = 4,80 грн. х 6500 = 31200 грн.

За період експлуатації трактора після його відновлення витра­ти на ремонт і технічне обслуговування дорівнюватимуть:

З_рв = 6,40 грн. х 5500 = 35200 грн.

Тоді питомі витрати на придбання і підтримання трактора у працездатному стані становитимуть у довідновний період:

а після відновлення:

Порівняння питомих витрат на придбання і підтримання трак­тора до і після відновлення: 13,21 < 13,90 свідчить, що вартість від­новленого трактора має бути нижчою від вартості залишкового ре­сурсу.

У цьому випадку межа вартості, вище якої придбання трак­тора буде невигідним для споживача, знаходиться на рівні:

В_с = 13,21 грн. х 5500 - 35200 грн. = 37455 грн.,

що становить 39,1 % від вартості нового трактора (відновної вартості).

Оцінка машин, що потрапили в аварію проводиться за тими ж принципами, що і відновленої техніки, на підставі висновку експер­тної комісії про її залишковий ресурс, який визначається відповідно за технічним станом після відновлення працездатності.

При експертній оцінці машин під заставу беруть до уваги їх ліквідність і можливості реалізації. Враховуються їх фізичний знос, залишковий ресурс, технічний стан та ознаки зносу, що вияв­лені в результаті натурального обстеження, втрати ринкової (спожи­вної) вартості. Цей коефіцієнт визначають експертним шляхом або за аналогом цін на частково зношені машини на ринку технічних засобів.

Приклад 8. Автомобіль КАМАЗ-55102 випуску 1996 р. за три роки експлуатації зберігався в гаражі, його загальний пробіг склав лише 25 тис.км, тобто він зберіг практично всі експлуатаційні якості рівні нової машини. Тоді коефіцієнт споживної вартості може бути на мінімальним - 0,9 . Його знос становить за нормами амортизаційних відрахувань - 9,25% відновної вартості. Залишкова вартість - 90,75 %. Відновна вартість автомобіля становить 57000 грн.

Заставна вартість автомобіля дорівнює:

57000 грн. х 0,9075 х 0,90 = 46555 грн.

Приклад 9. Трактор Т-150К знаходиться в експлуатації три роки. Його коефіцієнт залишкового ресурсу становить 0,76, а коефі­цієнт споживної вартості з урахуванням технічного стану і попиту  0,85. Відновна вартість трактора дорівнює 95880 грн.

Тоді його заставна вартість буде:

З_в = 95880 х 0,76 х 0,85 = 61938 грн.

Оціночну вартість машин, що неодноразово ремонтувались, були в аварії, при визначенні суми страхової компенсації визначає оціночна комісія (спільно із спеціалістами господарства) з ураху­ванням зносу окремих (основних) її елементів.

Обстеження проводиться шляхом збору інформації, одержаної внаслідок візуальних спостережень та інженерно-технічних оглядів окремих вузлів та агрегатів. Спостереження роблять під час роботи машин при виконанні технологічних операцій, а огляд  у неробо­чому стані.

Оцінка фізичного зносу передбачає кілька етапів. Знос основ­них елементів визначають за формулою:

де Ф_зі  зважений знос і-го елемента, %;

Ф_зіт  знос і-го елемента залежно від його технічного стану,%;

С_і  частка вартості і-го елемента до вартості машини в ці­лому, %.

Фізичний знос Ф_з машини розраховують як суму зносу окре­мих елементів за формулою:

Умовно поділивши всю конструкцію машини, наприклад ав­томобіля, на двигун, шасі та кузов, його знос в цілому можна розра­хувати таким чином:

де Ф_д, Ф_ш,Ф_к - знос відповідно двигуна, шасі, кузова, %;

С_д , С_ш, С_к - питома вага зносу відповідно двигуна, шасі, кузова до зносу машини в цілому, %.

Приймаються такі значення питомої ваги:

С_д = 25...35 %,

С_ш = 35...45%,

С_к = 20...30% .

Остаточний розрахунок коефіцієнта придатності К_пр роблять за формулою:

К_пр = 1 - ( Ф_з : 100% ).

Для машин, нормативний термін служби яких закінчився, але вони знаходяться у робочому стані, коефіцієнт придатності К_пр = 0,05...0,10.

Для визначення фізичного зносу технічних засобів доцільно умовно поділити конструкцію машин на більшу кількість елементів і визначити її знос з урахуванням функціонального їх значення. Пи­тому вагу зносу елементів машин у відсотках до зносу машин в ці­лому наведено у додатках 44, 45.

При складності проведення оцінки рекомендується користу­ватись укрупненими показниками фізичного зносу, які наведено у додатку 46. Для полегшення процесу оцінки рекомендується зано­сити дані обстеження комісії у карти обстеження технічного стану та визначення фізичного зносу техніки, які наведені у додатках 47, 48.

Фактор зносу транспортних засобів (далі ТЗ) прийнято за ме­тодичним посібником для товарознавчої оцінки автотранспортних засобів як відсотковий показник їх залишкової вартості, який ви­значений у табличній формі (додаток 49, 50), виходячи із строку експлуатації, величини пробігу і об'єму двигуна.

Крім того, врахо­вується додаткове зменшення вартості через неналежний догляд, умови зберігання та експлуатації (додаток 51).

Залишкову вартість ТЗ з урахуванням вищенаведеного визначають за формулою:

В_з = В_в х К_зв х ( 1 – Д_в / 100 ),

де В_в  вартість нового аналогічного ТЗ;

К_зв  коефіцієнт залишкової вартості ТЗ;

Д_в  додаткове зменшення вартості через неналежний догляд, умови зберігання та експлуатації, якщо відсотковий показник залишкової вартості ТЗ становить не менше 50%.

При цьому відсотковий показник залишкової вартості ТЗ не повинен бути меншим 4%. Якщо він менший 4%, то ТЗ вважається непридатним до відновлення і оцінюється за ціною металолому. Якщо строк експлуатації ТЗ перевищує 10 років і ТЗ має відповід­ний цьому строку пробіг, а також якщо внаслідок коригування за пробігом розрахунковий показник залишкової вартості становить менше 4%, останній береться в інтервалі від 4 до 13% залежно від технічного стану ТЗ.

У випадку, якщо в оцінюваному ТЗ під час експлуатації замі­нено окремі вузли, агрегати, деталі, то його залишкову вартість ви­значають за формулою:

де В_а, К_зві  вартість (ціна) і коефіцієнт залишкової вартості заміненого і-го вузла, агрегату або деталі;

п - число замінених вузлів, агрегатів або деталей.

Відсотковий показник залишкової вартості вузлів, агрегатів, деталей визначають так само, як і відсотковий показник залишкової вартості ТЗ (див. додатки 49,50), але без урахування 20% зниження вартості за перше півріччя експлуатації. При оцінці ТЗ, комплект­ність якого не відповідає стандартній заводській, його оціночну вартість зменшують на величину вартості відсутніх вузлів, агрегатів, деталей та вартості їх встановлення. Моральний знос ТЗ, згідно з даною методикою, визначають без складних розрахунків. Так, якщо ТЗ не користується попитом, залишкова вартість його може бути знижена на 10%, знятого з виробництва - на 15%, а якщо припине­ний і випуск деталей - на 20%.

Результати експертної оцінки сільськогосподарської техніки заносять у відомість відповідно до показників, що містяться у дода­тку 1.