Розділ ііі. Особливості страхування життя в Україні
Принциповою відмінністю страхування життя від усіх ризикових видів особистого страхування є те, що ймовірність настання страхових випадків завжди дорівнює одиниці, тобто виплата страхової суми має бути здійснена за будь-яких обставин, що, своєю чергою, вимагає особливих підходів до організації страхового захисту.
При укладенні договорів страхування життя страхові компанії враховують такі чинники (критерії):
1) вік страхувальника та його стать;
2) стан здоров'я;
3) місце проживання та громадянство;
4) рід занять чи характер діяльності.
5) генетичну спадковість та деякі інші.
У сукупності названі критерії визначають рівень смертності страхувальників. Зазвичай, вік страхувальника має становити від 16 до 72 роки (або до того віку, який вважається середньою тривалістю життя у відповідній країні чи місцевості) з тим, щоб після закінчення строку страхування він не перевищував 75 років (або віку середньої тривалості життя). Вік особи, на користь якої укладається договір страхування життя, не має значення. Договори страхування життя є довгостроковими й укладаються строком на 3, 5, 10, 15 і 20 років.
Стан здоров'я має важливе значення, оскільки може привести до передчасної смерті страхувальника. Тому договір не укладається з непрацюючими інвалідами, насамперед, першої групи, а також можуть бути передбачені обмеження щодо інвалідів другої групи, хворих на онкологічні та хронічні захворювання, СНІД, серцево-судинні та деякі інші захворювання.
Громадянство враховується у зв'язку з тим, що страховик має формувати страхові резерви в тій валюті, в якій сплачуються страхові внески. Договори укладаються з громадянами України й іноземними громадянами, що постійно проживають на території України.
Суттєво впливає на страхові тарифи зі страхування життя і характер діяльності застрахованого, оскільки з цим пов'язані відповідні страхові ризики за цим страхуванням. У Західній Європі не страхують життя таких категорій громадян, як члени королівської родини, політики, артисти, відомі естрадні зірки, оскільки вони належать до підвищеної групи ризику через свій спосіб життя. У деяких країнах заборонено страхування життя дітей. [2]
Наявність у застрахованих осіб певних сімейних генетичних захворювань також може суттєво вплинути на умови договору страхування. Адже у такому випадку ризик настання страхового випадку є набагато вищим, що є невигідним для страхової компанії. Таким чином, при складанні договору страхування життя враховується чимала кількість чинників, які пов’язані з життям страхувальника.
У договорі страхування також передбачається, що страховик повинен сплатити страхувальникові фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, який взяв страхувальник для придбання якогось товару. У випадку смерті застрахованої особи відшкодування отримуватиме вигодонабувач, який зазначений у договорі страхування.
Оскільки при проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника протягом його дії, страховій компанії необхідно враховувати ймовірність настання цих подій. З цією метою страхова компанія складає так звану «таблицю смертності», яка базується на показниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії. У таблиці відображаються середньостатистичні показники смертності у певних вікових групах, а також який відсоток переживає етапи переходу з однієї вікової групи в іншу.
У випадках дострокового припинення дії договору відбуваються певні зміни в останньому. За умовами договору страховик має сплатити чітко обумовлену суму. Але при настанні даної ситуації за договором подібне зобов’язання може і не покладатися на страховика. Це зумовлено неспроможністю страхової компанії повернути усю страхову суму, що була зарезервована під час дії договору. Страхування охоплює певне коло страхувальників, і коли його залишає навіть один із них, порушується вся система, на якій базується страхування. Подібне тягне за собою зменшення страхових внесків, а, отже, - і зменшення страхового фонду компанії.