2.2.Комерційні банки їх сутність та функції

Комерційні банки — це ділові фінансово-кредитні підприємства, які мають дозвіл на банківську діяльність і здійснюють фінансові операції з метою одержання прибутку.

Функції комерційних банків:

- акумулювання безстрокових депозитів і оплата чеків, виписаних на ці банки;

- надання кредитів промисловим підприємствам, фермерам.

Комерційні банки виконують від 100 до 300 видів операцій: ведення депозитних рахунків, безготівкові перекази грошей, збереження заощаджень, надання кредитів, операції з цінними паперами та за довіреністю, валютні операції тощо. В Україні комерційні банки, згідно з ліцензією НБУ, можуть виконувати до 30 операцій. Комерційні банки можна поділити на: галузеві, універсальні, спеціалізовані, регіональні та ін. Комерційні банки можна класифікувати також залежно від характеру їхніх операцій. Наприклад, у Великобританії виділяють такі види комерційних банків:

- депозитні та клірингові банки, які панують у депозитно-позикових операціях у середині країни. Клірингові належать до універсальних і виконують до 300 операцій. Вони мають певне коло клієнтури, вирізняються галузевою спеціалізацією;

- торгові банки, які діють у сфері зовнішньої торгівлі та міжнародних фінансово-кредитних операцій;

- філіали іноземних банків, що належать до вищих банківських груп;

- корнсорціональні банки — кредитні інститути, в яких беруть участь не менше двох сторін, жодна з яких немає контрольного пакета акцій;

- облікові доми — виконують короткострокові операції на грошовому ринку (у Англії їх 9).

До спеціалізованих кредитних установ можна віднести страхові компанії, ощадні установи, інвестиційні банки, фінансові компанії, кредитні і будівельні кооперативи.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому:

•у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

•у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

•пасивні операції;

•активні операції;

•послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу.

Пасивні операції включають:

• залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення;

• отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку;

• випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.

Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.

Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку.

До активних операцій належать:

• надання кредитів юридичним та фізичним особам,

• вкладення в цінні папери,

• формування касових залишків та резервів,

• формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо).

Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг.

До банківських послуг належать:

• розрахункові,

• касові,

• трастові (довірчі),

• посередницькі,

• консультаційні та інші.

Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності. Вирішальну роль відіграють комерційні банки в трансформаційній функції. Досить вагома роль їх і в функції створення нових грошей, в поповненні та регулюванні грошової маси. Менш вагома їх роль в функції забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку, оскільки погоня за високими прибутками підштовхує їх до найбільш ризикових операцій. Тому в цій функції визначальна роль належить центральному банку, проте недооцінювати і роль комерційних банків теж не слід. Зупинимося докладніше на трансформаційній функції комерційних банків. Вона включає декілька напрямків:

—трансформацію ризиків;

—трансформацію строків;

—трансформацію капіталу;

—просторову трансформацію.

Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов’язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму.

До таких заходів належать:

диверсифікація активних операцій,

створення резервів,

диференціація процентних ставок в залежності від ризиковості кредитів,

страхування депозитів тощо.

Завдяки цим заходам банки беруть на себе переважну частину ризиків непогашення позичок.

Трансформація строків полягає в тому, що мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки одержують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довготривалі активи. Це вигідно не тільки банкам (вони одержують більш високий доход), а й їх клієнтам. Позичальники одержують можливість профінансувати свої довгострокові проекти, а кредитори банків одержать більший доход по своїх вкладах в банки.

Трансформація капіталів полягає в тому, що мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки одержують можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів. Без банків ці кошти залишались би розпорошеними, використовувалися б з низькою віддачею чи взагалі не використовувалися.

Просторова трансформація полягає в тому, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкта. Таким чином розсуваються географічні межі грошового ринку, він перетворюється у міжнародний і світовий, що полегшує балансування попиту і пропозиції на грошовому ринку в будь-якому місці світового ринку.

РОЗДІЛ III. ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО КАПРІТАЛУ

Структура регулятивного капіталу банку

Регулятивний капітал банку включає:

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування.

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

Згідно Стаття 31 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень.

Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею

Порядок формування статутного капіталу банку

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 639-17 ) протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків має право витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Регулятивний капітал банку не може бути меншим за статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів.

Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про: ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку; фінансовий стан самої особи

Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк

України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

РОЗДІЛ ІV.ПОТОЧНИЙ СТАН БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

Протягом 1-ого півріччя 2012 року з Державного реєстру банків було виключено 24 банківські установи, також було зареєстровано 2 нових банки: ПАТ «МЕЛІОР БАНК» та ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ», таким чином, станом на 01.07.2012 р. кількість зареєстрованих банків становило 176 банківських установ, з них 176 мали ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. На кінець 1-ого півріччя 23 установи перебувало на стадії ліквідації.

Протягом 1-ого півріччя 2012 року відбулися незначні структурні зрушення в розподілі активів банківської системи України за групами банків згідно класифікації НБУ, що пов`язано зі змінами розмірів активів окремих банків.

Аналітичний департамент НРА «Рюрік» констатує зменшення частки активів банків 1-ї та 2-ї груп на 0,2п.п (з 66,9% до 66,7%) та 0,3п.п (з 14.8% до 14,5%) відповідно та збільшення частки активів банків 4-ї групи на 0,6п.п. (з 10,5% до 11,1%).

Частка активів банків 3-ї групи протягом півріччя не змінилась та станом на 01.07.2012 р. становила 7,8%.

Активи банківської системи продовжили своє зростання, і за результатами 1-ого півріччя 2012 року їх розмір збільшився на 4,8% та дорівнював 1 104, 5 млрд. грн.

В 1 півріччя залишки коштів в інших банках зменшились на 2,2% (1,1 млрд. грн.) і становили 50,9 млрд. грн., обсяги торгових цінних паперів в портфелях банків на продаж збільшились на 79.6% (9,3 млрд. грн.) та на 15,7% (10,0 млрд. грн.) відповідно.

Балансова вартість кредитного портфелю (за врахуванням сформованих резервів) протягом 1-ого півріччя збільшилася всього на 1,6% до 676 млрд. грн.

В результаті, частка кредитів у сукупних активах протягом 1-ого півріччя 2012 року знизилась на 1,9п.п до 61,3%.

Велика частка активів банківської системи продовжує знаходитись в грошових коштах та їх еквівалентах (12,6% станом на 01.07.2012 р .).

Аналітичний департамент НРА «Рюрік» вважає, що банківська система України продовжує характеризуватись низьким рівнем кредитування, що пов* язано з досить з високими вимогами до потенційних позичальників, а також погіршенням кон*юнктури основних промислових ринків, що компенсується активістю банків у розміщенні коштів в ОВДП, міжбанківських кредитах та інших альтернативних активах.

Залишки коштів фізичних осіб на рахунках у банках України протягом 1-ого півріччя 2012 року збільшилися на 10,3%, що говорить про поступове відновлення довіри населення до банків.

Однак досить високою залишається частка коштів на вимогу (35,2%) та депозитів на термін до 1-ого року (31,8%). На думку аналітичного центру, переважання короткострокових депозитів, разом з можливістю дострокового зняття вкладником коштів, нестабільною та стримує видачу банками довгострокових кредитів для розвитку економіки України.

Протягом 1-ого півріччя кварталу 2012 року 27 банків збільшили статутний капітал на загальну суму 5 880,1 млн. грн.: з 1-ї групи – 5 банків на суму 4 719,5 млн. грн. (80,3% від загальної величини, на яку збільшили статутний капітал банки України), з 2-ї групи – 2 банки на 160,0 млн. грн. (2,7%), з 3-ї групи – 4 банки на 292,0 млн. грн. (5,0%), та з 4-ї групи – 16 банків на 708,6 млн. грн. (12,1%).ю Нарощення статутного капіталу банками перших 3-х груп здійснено з метою розширення масштабів діяльності.

Банки 4-ї групи здебільшого нарощували статутний капітал з метою виконання законодавчо встановлених вимог щодо мінімального розміру статутного та регулятивного капіталів.

Розмір регулятивного капіталу станом на кінець 1-ого півріччя порівняно із значенням на початок року був меншим на 2,1% (3,8 млрд. грн.) та аналогічного капіталу був меншим за розмір статутного капіталу системи.

На відміну від негативних результатів 2009-20122 рр. (збиток на 2009 рік становив 38 450 млн. грн., за 2010 рік – 13 027 млн. грн., за 2011 рік – 7 708 млн. грн.), за 1-ше півріччя 2012 року банківська система України продемонструвала позитивний фінансовий результат , який дорівнював 1 558 млн. грн. ( за результатами 1-ого півріччя 2011 року фінансовий результат становив «мінус» 1 062млн. грн.).

Поступовий вихід на прибуткову діяльність пов*язаний із завершення формування банками резервів під проблемну заборгованість.

В 1-ше півріччя найбільш збитковим банком був «VAB Bank» (-384,0 млн. грн.), найбільш прибутковим – ПРИВАТБАНК (+590,4 млн. грн.).

Процентний дохід за результатами 1-ого півріччя 2012 року становив 56 296 млрд. грн., що на 1 389 млн. грн. більше, ніж за 1-ше півріччя 2010 року.

Комісійний дохід за результатами 1-го півріччя 2012 року у порівнянні з аналогічними періодами 2010 року та 2011 збільшився на 2 792 млн. грн. і на 1 349 млн. грн. відповідно.

Дані тенденції свідчать, що за відсутності можливості активного кредитування суб*єктів господарювання ті фізичних осіб, банки, за рахунок введення нових послуг ті підвищення діючих тарифів, сфокусували увагу на збільшення частки комісійних доходів.

За результатами 2012 року відбулось збільшення витрат на 0,7% (464 млн. грн.) у порівняні з аналогічним періодом 2011 року. З початку року найбільшого зменшення у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року у структурі витрат зазнали відрахування до резервів (-28,4%, або -4 326 млн. грн.).

Також зменшилось значення коефіцієнтів забезпечення резервами кредитних вкладень на 1,1п.п. до 17,0%, що, на думку аналітиків НРА «Рюрік», свідчить про поступове покращення якості кредитних портфелів банків України.

За результатами проведеного аналізу кредитних рейтингів банків України становить, що близько половини банків (55,1% загальної кількості) мали довгострокові кредитні рейтинги позичальників.

Незважаючи на можливість отримання додаткових конкурентних переваг, переважна кількість найменших банків (ІV група за класифікацією НБУ) не використовує кредитний рейтинг як інструмент підтвердження фінансової репутації позичальника, урізноманітнення джерел та інструментів запозичення вартості їх обслуговування (лише 38,9% банків ІV групи мають довгострокові кредитні рейтинги). Переважна більшість кредитних рейтингів банків України визначена на рівні uaBBB (57,2% загальної кількості).