банкрутство

При реалізації своїх повноважень арбітражний керуючий повинен виконувати свої обов'язки, враховуючи інтереси як боржника, так і кредиторів, не зловживати своїми правами. Комітет кредиторів та господарський суд здійснюють контроль за діяльністю арбітражного керуючого. Так, розпорядник майна надає господарському суду і комітету кредиторів звіт про свою діяльність; керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів; ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає звіт комітету кредиторів и надає необхідні відомості за вимогою господарського суду. Проведення державної політики з попередження банкрутства, а також по забезпеченню умов реалізації процедур банкрутства було покладено на державний орган з питань банкрутства - Агентство з питань банкрутства. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 року № 942 ця установа була ліквідована. Зараз її функції виконує департамент з банкрутства та санації Міністерства економіки України. Що стосується інших учасників справи про банкрутство, то вони з'являються в процедурах банкрутства епізодично в залежності від виду боржника, процедури і порядку погашення заборгованості. В деяких випадках окремі суб'єкти повинні бути визнані господарським судом в якості учасників справи про банкрутство, про що виноситься ухвала. Це стосується органівмісцевого самоврядування та центрального органу виконавчої влади (ст. 42, 43 Закону). В цілому задача таких учасників складається в створенні сприятливих організаційних, економічних, екологічно безпечних, соціальних умов реалізації процедур санації, ліквідації та мирової угоди. Таким чином, основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі

Висновок

Невід’ємною частиною ринкового господарювання є інститут банкрутства (неплатоспроможності). Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому та розпорядника ринку в особистості.

Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність рішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого — цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону.

В залежності від особливостей функціювання підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків, ролі, яку вони відіграють в регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури: продаж підприємства в цілому; перетворення його в акціонерне товариство та продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі; застосування процедур зовнішнього керування; продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу; диверсифікація виробництв; ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного провадження; реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів.

Необхідно відмітити, що процедура банкрутства застосовується як до державних, так і підприємств інших форм власності. Кваліфікована реалізація існуючого законодавства про неспроможність та неплатоспроможність підприємств дозволяє здійснити реорганізацію, перепрофілювання на виробництво продукції, яка користується платоспроможним попитом, залучання інвестицій в підприємства, в кінцевому підсумку — економічне оздоровлення в макромасштабі.

Основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі.

Порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі, за наявності яких можна порушувати провадження в справі.

Склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.

При практичному здійсненні банкрутства витікають певні проблеми у зв'язку з недосконалістю законодавства про банкрутство та іншого законодавства, що стосується банкрутства. Щоб уникнути цих проблем, законодавство необхідно постійно коригувати за умови суттєвої зміни економічного середовища.

З метою удосконалення чинного законодавства пропонується внести зміни до п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виклавши його у такій редакції:

- дії боржника з виконання угод, у тому числі тих, що укладені до винесення господарським судом ухвали про санацію, можуть бути визнані господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсними, якщо:

- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником із заінтересованими особами і в результаті яких кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надають перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язані з виплатою (видачею) частки (паю) у майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

У випадку визнання дій боржника недійсними, кредитори зобов'язані повернути в конкурсну масу все отримане ними в результаті цих дій, а при неможливості повернути все отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство".

Список використаної літератури

1.Конституція України від 28.06.1996 р. Офіційне видання. Урядовий

кур'єр, 1996, 07, 13.07.96 N 129 - 130.

2.„Про поновлення платоспроможності підприємства або визнання його

банкрутом" Закон України від 14.05.1992 р. з наступними змінами.

Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31 (04.08.92), ст. 440.

3.Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами.

Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 462.

4.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами.

Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 461.

5.„Про господарські товариства" Закон України від 19.09.1991р. з

наступними змінами. Голос України, 1991, 10, 11.10.91 N 198.

6.Поляков Б.Н. Процедура банкротства. - . К., 2002 - с. 546.

7.Мамутов В.К., Знаменский Г.Л., Хахулин В.В и др. Хозяйственное право.; под ред. В.К. Мамутова. - К. Юринком, 2002- с. 912.

8. Иванова Г.П. Антикризисное управление: от банкротства - к фінансовому оздоровленню/ Закон и право, ЮНИТИ,

1995.-с.130.

9.Поляков Б.Н. Судебные процедуры банкротства в Украине//

Хозяйственный процесе. - 2002. - №9 - с.22.

10.Бланк И. А. Основи финансового менеджмента. Т2. - К.: Ника-Центр,

1999. - 512с. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3).

11.Цитович П.П. Очерк основных понятий торгового права. — К.: 1886. —

С. 23.

12.Поляков Б.М. Совершенствование правового регулирования отношений

несостоятельности (банкротства) в Украине. — Донецк: 2001. — С. 440.