Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство освіти і науки України.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
41.63 Кб
Скачать

3. Молодь як соціально-демографічна група. Молодь у сучасному суспільстві.

Молодь як соціально-демографічна група.

Населення країни складає соціальний простір, в якому мешкає окрема людина і різні соціальні спільності. Людина від народження до смерті переміщається у цьому соціальному просторі, прагнучи зайняти в ньому найбільш вигідне для себе положення. Переміщення відбувається в часі і в ньому можна виділити відрізок, коли кожен індивід, рухаючись по висхідній частини своєї життєвої траєкторії, починає займати цілком певні позиції в професійній, громадській, сімейно-побутової та іншої діяльності. Він ніби назавжди прощається з дитинством, отроцтвом і вступає у дорослий світ. Така частина життєвої траєкторії людини позначається терміном «молодість», а всю сукупність людей переживають цей період у своєму житті (певне покоління) вміщає в собі поняття «молодь».

Полеміка між вченими з приводу визначення молоді, критеріїв її виділення в самостійну групу, вікових кордонів мають давню історію. У вітчизняній науці довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група: виділення такої групи не вкладалося в існуючі уявлення про класову структуру суспільства і суперечило офіційній ідеологічній доктрині про його соціально-політичному єдності. Основні підходи до соціологічного визначення сутності молоді як референтної групи сформувалися до кінця 70-х рр.. Найважливішими группообразующих ознаками молоді визнали вікові характеристики та пов'язані з ними особливості соціального положення, а також обумовлені тими і іншими соціально-психологічні властивості.

Найбільш повне визначення поняття «молодь» належить І.С. Кону: «Це соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціально-психологічних властивостей». У системі відтворення і розвитку суспільства молодь характеризується, по-перше, тими суспільними відносинами і суспільними формами, які системно детермінують її в самостійну соціально-демографічну групу, а, по-друге, як суб'єкт суспільного виробництва, що відрізняється становленням, особливим змістом особистісної, предметної і процесуальної сторін конкретно-історичного буття.

Історично вікові межі молоді мінливі. Вони невизначені, умовні і приблизні. Виділяються дві основні точки зору на це питання: статистична або демографічна і соціологічна (соціально-психологічна). Згідно з першою молодіжний вік звичайно фіксується від 15 до 30 років. Така точність дозволяє повніше і ясніше представити основні тенденції демографічного розвитку суспільства, визначити орієнтири соціальної та молодіжної політики. З другої точки зору співвіднесення молоді з процесами соціалізації, освоєння відповідних рольових функцій, досягнення певного соціального статусу не дозволяє встановити жорсткі вікові межі.

У соціальну структуру суспільства, стаючи робітниками, селянами, підприємцями, бізнесменами, працівниками освіти, культури, науки, службовцями держапарату, військовими і т.д. Але незалежно від того, яку нішу в суспільстві в кінцевому підсумку займе юнак чи дівчина, вони на весь період свого соціального та професійного становлення зберігають багато загальні риси, що складають специфіку перехідної частини самоствердження, коли завершується процес входження в доросле, самостійне життя.

Величезний вплив на життєвий шлях індивіда, починаючи від темпів фізичного дозрівання і закінчуючи змістом світогляду, надає соціальне походження. Кожне покоління стоїть на плечах попереднього, не завжди усвідомлюючи цю наступність. Наступність поколінь не обов'язково йде по висхідній лінії. Іноді вона нагадує рух маятника.

У духовному образі сучасної молоді слід виділити деякі найбільш суттєві загальні риси, які відзначаються соціальними психологами. По-перше, загальний недолік життєвої практики і знань, чим обумовлена ​​підвищена допитливість, інтерес до життєписів і до відповідного жанру творів літератури та мистецтва, кіно-, теле-і відеофільмів. По-друге, недостатня міцність особистих переконань, світоглядних позицій, що породжує довірливість і в той же час постійно підвищений інтерес до різних теоретичних побудов, науки в цілому і особливо до філософії. По-третє, підвищена емоційність, прагнення до пошуку нових переживань, відчуттів, що виявляються в юнацькому романтизмі і максималізмі. По-четверте, прагнення до наслідування, особливо зовні ефектним діям, стилю поведінки, моді, способом мислення. По-п'яте, прагнення до самоствердження, завоювання довіри і схвалення старших, прагнення вчинками і справами особливо в престижних областях придбати авторитет і повагу однолітків. По-шосте, жага діяльності, динамізм психічних станів, пошуки незвіданого, нових видів і форм діяльності, прагнення до придбання самостійності і життєвого досвіду. По-сьоме, пошуки свого місця в житті, покликання, пов'язані з прагненням до самопізнання і самовдосконалення.

Перераховані особливості не вичерпують характеристику молоді як соціального суб'єкта. Молодь успадковує весь комплекс як позитивних, так і негативних властивостей, притаманних її попередникам (старшим поколінням). При цьому ніхто не може довести, що одне покоління краще або гірше іншого. Але відмінності полягають у специфіці стартових умов життя кожного покоління та історичної неповторності соціально-економічних умов їх реалізації. Точкою відліку можуть бути також науково-технічний прогрес, рівень освіти, культури, економічні та політичні фактори, багато інших складових процесу соціалізації особистості, що визначають інноваційні моменти. Всі ці фактори об'єктивного порядку для кожного наступного покоління опиняються в цілому (за винятком періодів криз і воєн) більш сприятливими.

Молодіжна проблематика в соціологічних дослідженнях різних сфер суспільного життя.

Схожість проблем, пов'язаних з віком та процесом входження в самостійне життя, зумовили і схожість багатьох рис, що характеризують соціальний і духовний вигляд молоді. Сукупність цих рис іноді позначають терміном «молодіжна субкультура», маючи на увазі особливості стилю життя, поведінки, групових норм, інтересів, цінностей і стереотипів, властивих молодому поколінню. Ж.Т. Тощенко у своїй новій книзі «Парадоксальний людина» наводить цікаві співставлення професійних орієнтацій молодого та старшого поколінь (М.: Гардаріки, 2001. - С. 250).

Молодь вивчають багато соціально-гуманітарні науки. Існують також спроби створити спеціальну науку про молодь - Ювенологія. Але найбільш грунтовно молодіжними проблемами займається галузь соціологічного знання, відома під назвою «соціологія молоді». Її інституційне оформлення сталося на Міжнародному соціологічному конгресі у місті Варна (Болгарія, 1970), коли було прийнято рішення про створення спеціального дослідницького комітету. Соціологія молоді вивчає молодь як найбільш динамічний компонент соціальної структури і головний фактор мобільності суспільства, як соціальну спільність, обмежену певними віковими рамками, особливості її свідомості, поведінки та способу життя, соціалізації і соціально-професійного становлення. Очевидно, що в міру свого подальшого розвитку соціологія молоді буде все більше набувати міждисциплінарний характер. Синергетична з'єднання власне соціологічного підходу з психологічним, демографічних, етнографічних, антропологічних та іншими підходами - найбільш продуктивний шлях розвитку соціального знання про нових поколіннях.

Враховуючи відносність самостійності молоді як соціально-демографічної групи, її не відривають від суспільства, частиною якого вона є. Акцентують увагу на тому, що характер вікових, соціально-психологічних та фізіологічних особливостей, специфічних потреб та інтересів молоді соціально обумовлений, тому вони можуть бути конкретно інтерпретовані лише в більш широкому суспільному контексті. Виходячи з цього, молодіжні проблеми, що стали предметом соціологічного аналізу, поділяють на дві великі групи.

До першої відносяться специфічні молодіжні соціальні проблеми: визначення сутності молоді як суспільної групи, її ролі та місця у відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення запитів, потреб, інтересів і способів діяльності молодого покоління; дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їх соціально -професійної орієнтації і адаптації в колективі, аналіз соціальних аспектів діяльності неформальних об'єднань і рухів молоді.

Іншу важливу область соціологічного аналізу складають такі проблеми, які є общесоциологические і в той же час або переважно стосуються молоді (проблеми освіти, сім'ї, шлюбу), або знаходять специфічний прояв в молодіжному середовищі (особливості виховання молоді, ефективність його різних форм, засобів та методів ).

Основними напрямками соціологічних досліджень проблем молоді на сучасному етапі є: 1) процес соціальної спадкоємності і стабільності успадкування молоддю знань і досвіду старших поколінь, 2) соціалізація особистості, виховання йдуть на життя поколінь; 3) молодіжна мода, смаки, інтереси і потреби; 4) молодіжна сім'я; 5) неформальні молодіжні об'єднання; 6) освіта молоді; 7) напрямки молодіжних устремлінь в економіці, політиці і культурі; 8) молодіжне підприємництво; 9) зайнятість молоді; 10) профілактика девіантної поведінки, молодіжної злочинності, поширення наркоманії і т.д . Огляд проблематики соціологічних досліджень у галузі соціології молоді можна знайти в навчальному посібнику Ж.Т. Тощенко (Соціологія. Загальний курс. - М.: Прометей, Юрайт, 1999. - С. 227-231).

Молодь і сучасне суспільство.

Оскільки молодіжний фактор багато в чому визначає спрямованість і якісний рівень життєдіяльності суспільства в доступному для огляду майбутньому, створення необхідних умов для реалізації потенціалу нових поколінь становить основу соціальної політики держави і такого її компоненту як молодіжна політика. Концепція державної молодіжної політики передбачає розгортання діяльності соціальних інститутів та організацій в напрямку створення сприятливих політичних і соціально-економічних умов, а також правових гарантій для формування і самореалізації особистості юнаків та дівчат, підтримки творчої ініціативи молоді та молодіжних об'єднань.

Успішна реалізація державної молодіжної політики залежить від активізації діяльності у цьому напрямі органів влади на федеральному і регіональному рівнях, на рівні місцевого самоврядування. На всіх рівнях здійснення молодіжної політики є можливості коригування соціально-економічної та культурної політики з урахуванням інтересів і потреб всієї молоді, а також її окремих соціальних і вікових груп (особливо учнівської молоді та студентства), що грають найбільш важливу роль у відродженні Росії як великої держави.

Молодіжна політика нерідко не являє собою якийсь закінченої системи, детально регламентує взаємовідносини молодого покоління. Права та обов'язки молоді закріплені у всіх законодавчих аспектах, її стосуються.

Молодіжна політика держави будується з урахуванням взаємозалежності і наступності поколінь. Рішення з проблем молодого покоління приймаються тільки після аналізу можливих наслідків для суміжних та близько стоять демографічних спільнот, після прорахунку довгострокових наслідків цих рішень для самої молоді в наступні періоди. Державна молодіжна політика - це інтегрування окремих програм і проектів, що стосуються молоді, в єдине ціле при посиленні регулюючої ролі сучасної держави.

Частиною молодіжної політики є державна система соціального захисту молоді. Її мета - забезпечення правових і економічних гарантій, взаємопов'язаних з усіма законодавчими рішеннями різних рівнів, дотримання найважливіших соціальних прав кожної молодої людини. Це, перш за все, право на працю, нормальні умови роботи, отримання доходу від діяльності, що забезпечує гідний рівень і якість життя.

У будь-яку історичну епоху молоді доводиться нелегко. Сьогоднішні молоді росіяни поставлені подвійно в екстремальні умови: переворот в соціально-економічному устрої супроводжується кризою ціннісної свідомості. Молодим доводиться вирішувати, що цінніше - швидке збагачення будь-якими засобами або придбання високої кваліфікації, що забезпечує здатність адаптуватися до нових умов. Заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість, пристосованість до нової дійсності? Соціологічні дослідження показують, що розкид думок в молодіжному середовищі є досить великим, але в той же час цінності освіти, культури, високої кваліфікації, людських взаємин не втрачають лідируючого положення. Разом з тим у молоді з'явився прагматизм, утилітарність. Невпевненість у майбутньому, необхідність платити великі суми за освіту, зростання безробіття, зневажливе ставлення Уряду до головних життєвих турбот призводять до «запрограмованим неблагополуччя» молоді.

Провідна мета державної системи соціального захисту молоді - надання можливості самовизначення і самоствердження. Соціальний захист можна розглянути в чотирьох аспектах:

- Захист самого процесу формування та розвитку особистості молодої людини. Вона спрямована на забезпечення сприятливого для всіх молодих людей проходження через кожен з етапів розвитку.

- Захист сфери формування та розвитку особистості. Державні інститути зосереджують увагу на середовищі проживання людини, на екологічних елементах середовища, на соціальних, економічних і моральних проблемах.

- Захист прав молодої людини.

- Цільова соціальний захист. Допомога молодим людям, сім'ям, організаціям і суспільним інститутам, які працюють з молоддю, для вирішення суворо певних конкретних завдань.

Однак, на практиці існує розрив між цілями молодіжної політики і державною діяльністю по відношенню до молоді. Дуже часто не відповідають сформованим реаліям уявлення про спосіб життя молоді. Теоретична, методична та загальнокультурна підготовка кадрів, що працюють з молоддю, не відповідає необхідному рівню. Не збігаються вимоги виробництва до молоді та молоді до виробничої діяльності. Аналіз різних напрямків молодіжної політики наведено в підручнику під ред. В.Т. Лісовського (Соціологія молоді. - СПб: Вид-во С.-Петербурзького ун-ту, 1996. - С. 198-210).