23.Мотивація та стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві

Регулювання інноваційної діяльності на підприємстві здійснюється за допомогою контролю інноваційної діяльності на підприємстві. Контроль забезпечує реалізацію планів згідно з графіком і виділеними ресурсами, даючи змогу своєчасно вносити корективи у плани чи дії виконавців. Для регулювання іннов діяльності необхідно застосовувати інструменти, що допомагають менеджерам контролювати терміни виконання робіт і їх результати. У ході регулювання інноваційної діяльності можуть застосовуватися такі заходи як: визначення цілей діяльності, планування дій, перевірка та оцінювання роботи, здійснення коригуючи заходів для досягнення запланованих результатів. Стимулювання Інн діяльності на підпр включає: стимулювання розробок технічних нововведень; здійснення допомоги в розвитку наукових; спеціалізація й кооперація підприємств та організацій в галузі Інн, мотивування персоналу

24.Організаційні структури управління інноваційною діяльністю

Успіх інноваційної д-ті залежить не лише від правильного вибору стратегії, але і від використання адекватних орг. структур.

У практиці підпр-в для управління інноваційними пр-сами використовується традиційні структури лінійно-функціональні, функціональні, матричні, дивізіональні та штабні.

При виконанні основних етапів інноваційної д-ті доцільно використовувати такі орг. структури:

1 — НДДКР: матрична стр-ра, що заснована на формуванні проектної групи;

рограмно-цільова структура

2 — освоєння нової пр-ції: лінійно-штабна, лінійно-функціональна, дивізіональна, децентралізована стр-ри

3 — вир-во: лінійно-штабна, лінійно-функціональна, дивізіональна, децентралізована стр-ри

4 — розповсюдження та використання: матрична стр-ра, що заснована на формуванні проектної групи; програмно-цільова структура.

Розрізняють 2 типи організаційних структур: механістичні та органічні. Механістичні До цього типу відносять: лінійнускладається із взаємопідпорядкованих структурних ланок, звязки яких з вищими рівнями здійснюються безпосередньо через керівника, за ієрархією; функціональну передбачає чітку ієрархію структурних ланок, що забезпечують виконання кожної ф — ї управління на всіх рівнях; лінійно — функт-ну при лінійному менеджері ж діють групи фахівців, обєднаних у відділи за функціональною ознакою, що надають рекомендації; дивізійні під — во поділяється на однорідні дільниці, що дає змогу сконцентрувати зусилля на продукті. Органічні орг. структури До них належать: матричні є поєднанням структурування орган — ї за ф -ями та проектами, що забезпечується координацією дій з реалізації кількох проектів. Проектні є формами реалізації іннов проектів у межах механістичних структур; мережеві побудовані за принципом орган — екон відокремленості окремих стадій техн. процесу, що підвищує можливості їх оптимального здійснення.

25. Сутність та принципи інноваційного розвитку підприємств

Інноваційний розвиток підприємства — це процес господарства, який базується на пошуку і використанні нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства в мінливих зовнішніх умовах. Такий процес здійснюється конкретним підприємством у взаємодії з контрагентами. Принципи інноваційного розвитку: адаптивність підтримання балансу зовн і внутр. Можливостей розвитку; динамічність своєчасне приведення у відповідність цілей і спонукальних можливостей розв під — ва; самоорганізація самопідтримка обміну ресурсами між підрозділами під — ва, а також між під — вом і зовн середовищем; саморегуляція коригування системи управління під — вом відповідно до змін зовн середовища. Інноваційний потенціал залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно — кваліфікаційного складу персоналу тощо. Завдяки високому інноваційному потенціалу організація може оперативно реагувати на зміни зовн сер, вести інноваційний пошук і здійснювати організаційні зміни.

25. Етапи інноваційного розвитку малих та великих підприємств

Етапи інноваційного розвитку підприємтсва:

1 Створення інновацій — проведення фундаментальних і прикладних досліджень, виконання розробок; оформлення закінчених науково-технічних розробок як обєктів інтелектуальної власності; виробництво та реалізація наукомісткої продукції; підготовка інновацій до освоєння їх у виробництві; виконавець — науково — дослідні установи підприємства.

2 Розповсюдження інновацій підготовчий етап — підготовка та перепідготовка кадрів для роботи з інноваціями; здійснення посадових функцій органами управління, пропаганда інновацій; інформаційне забезпечення підприємства.

3 Освоєння інновацій- створення організаційно-економічних механізмів освоєння інновацій укладання договірних відносин між підприємствами та творцями інновацій; активна інноваційна діяльність

4 Аналіз ефектів від впровадження інновацій — визначається відношенням додаткової продукції або доходу, отриманих підприємствами, до витрат на розробку інновацій та їх впровадження у виробництві.

До особливостей процесу інноваційного розвитку підприємств необхідно віднести: — ступінь готовності підприємств до сприйняття нововведень; — стан організаційно — економічного механізму; — ефективність функціонування органів управління ; — рівень підготовки та перепідготовки кадрів.

25. Управління інноваційним розвитком підприємства: сутність та складові

25. Показники оцінювання ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства

Оцінку інноваційного потенціалу підприємства треба здійснювати з використанням відповідної системи показників, які різняться між собою в залежності від етапу розробки та впровадження інновацій. Важливою ознакою інноваційного розвитку підприємства є його здатність адаптуватися до внутрішніх змін та зовнішнього впливу. В Україні відсутній комплексний підхід до розроблення показників ефективності використання інноваційного потенціалу, ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності. Показники -Питома вага витрат на НДДКР у заг сумі витрат; Питома вага кільк. наук-тех працівників з науковим ступенем у загальній їх кількості; Питома вага наукових публікацій щодо стратегічного напрямку інноваційного розвитку підприємства в загальній кількості наукових праць протягом року; Рівень забезпеч. інноваційної діяльності науково-дослідним обладнанням варт обладвар ОЗ;Питома вага вартості проданих придбанихліцензій у поточному році в балансовому прибутку підприємства; Кількість дослідних зразків, розроблених власними силами підприємства; Показники на етапі освоєння інновац:Фізичний знос обладнання для здійснення НДДКР;Моральний знос обладнання для здійснення НДДКР;Вибуття обладнання для проведення НДДКР;Оновлення обладнання для проведення НДДКР;Питома вага нових технологій, освоєних у поточному році в загальній кількості технологічних процесів;Рівень інформатизації робіт, повязаних з НДДКР;Рівень професіоналізму науково-технічного персоналу. Загальна структура: показники виробничої ефективності науково-технічних заходів; фінансової ефективності; інвестиційної ефективності.

25. Організаційні форми інноваційної діяльності в Україні

Форми:

Венчурні фірми: створ для генерації ідей та їх розробки і впровадження у виробництво. Характ надзвичайною інн. активністю та значним ризиком. За формою відповідальності і організац-правов статусу можуть бути аукціон компаніями, господ тов, приват п-вами.

Бізнес — інкубатори: організації, що створ місцевими органами влади або великими компаніями з метою вирощування нових видів бізнесу, створюють сприятливі умови для розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів.

Технополіс — спеціально створений комплекс, що охоплює весь цикл інноваційних робіт.

Технопарк — комплекс самостійних організацій з науково-вироб циклу створення новацій НДІ,ВНЗ,підприємства

Регіональні науково-промислові комплекси: проводять фундаментальні і прикладні дослідження в різних сферах з експерем перевіркою і оформленням патентів, винаходів, методів та ноу — хау.

Спеціалізовані підрозділи фірм творчі бригади, проектні групи: створ на вел підприємствах, що випускають наукоємну продукцію.

Консультативні та аналітичні фірми: прогнозують розвиток технологій, нових товарів та попиту на інновації, визнач перспективні цілі, тематики досліджень.

Стратегічні альянси: консорціум, спільні підприємства, кейрецу тощо: різні фірми між нар науково-технічної кооперації фірм, які створ з метою спільного проведення НДДКР, взаємного обміну виробничим досвідом, розподілу ризику під час провед НДДКР.

Тимчасові науково — технічні колективи: створ з метою розробки конкретно науково-практичної проблеми за певний період.

25. Види та особливості інноваційних підприємств

Інноваційну діяльність можуть здійснювати організації різні за розмірами , спеціалізацією, галузевою належністю, правовою формою тощо.

Сфера інноваційної діяльності охоплює велику кількість організацій, що включаються в інноваційний процес на різних стадіях і виконують певні функції: генерування нових ідей;формування концепції новації;її матеріалізація у певному продукті, розроблення практичних способів її використання; виробництво новинки та виведення її на ринок.

За часом залучення до інноваційного процесу та підходом до вибору інновацій ринкові субєкти поділяються на:

-експлерентифірми спеціал на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку, є розробниками нової продукції, для чого створюють у себе потужні дослідницькі відділи та конструкторські бюро. Такі фірми найбільше ризикують, але в разі успіху отримують найбільшу віддачу.

-патієнти створ інновац для потреб вузького ринку, уникають конкуренції із вел корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надаючи товару унікальних властивостей; ексклюзивні товари

-комутантивикор інновації інших збагачуючи їх індивідуальними характеристиками, пристосовуючись до невел за обсягами потреб конкретного клієнта, індивідуалізація товарів

-віоленти викор інновації що здешевлюють вигот продукції, за рахунок низьких цін і середньої якості фірма завжди конкурентоспроможна.