72. Сутність планування соціального і економічного розвитку підприємства

Планування соціального розвитку підприємства – це науково обґрунтоване визначення мети, показників і завдань (термінів, темпів, пропорцій) підприємства з урахуванням його стратегічних інтересів. Такий вид планування має здійснюватися адміністративними і суспільними структурами, а його реалізація – фінансуватися за рахунок коштів бюджету підприємства і спеціальних фондів на основі затверджених програм і положень. Планування соціального розвитку підприємства має індикативний, рекомендаційний характер.

Основними методами розробки плану соціального розвитку підприємства є:

• експертний (заснований на залученні висококваліфікованих фахівців-експертів для систематизації та формування громадської думки);

• аналітичний (включає системний, комплексний аналіз окремих установчих елементів);

• нормативний (ґрунтується на розробленні соціальних нормативів);

• метод імітаційного моделювання (базується на імітаційному моделюванні можливих результатів);

• логічного моделювання (передбачає систематизацію різних аналогій, розробку сценаріїв, побудову дерева мети і дерева ресурсів);

• програмно-цільового (реалізовується за допомогою розробки певної програми за обраною метою).

Планування соціального розвитку підприємства має враховувати такий важливий чинник, як морально-психологічний клімат у колективі, може бути досягнуте в результаті проведення певної роботи, зміст якої полягає у добиранні членів колективу з урахуванням рекомендацій психолога, врегулюванні конфліктних ситуацій, правильній організації управління.

73. Сутність стратегічного планування

Стратегічне планування – це процес моделювання ефективної діяльності підприємства на певний період функціонування з визначенням його цілей і їх змін в умовах нестабільності ринкового середовища, а також знаходження способу реалізації цих цілей і задач відповідно до його можливостей.

Основні передумови переходу до стратегічного планування такі: необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств; потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації; наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їхньої підтримки або створення їх; посилення конкуренції; інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв’язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування; наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління.

Основними функціями стратегічного планування в умовах ринкової економіки є моделювання майбутніх змін господарської системи і її середовища з погляду якогось бажаного стану й координація дії всіх елементів системи для досягнення цього бажаного стану.

Процес стратегічного планування зазвичай складається з таких етапів:

1) визначення місії;

2) визначення цілей підприємства;

3) створення стратегічних господарських підрозділів;

4) проведення ситуаційного аналізу;

5) розробка загальної стратегії та стратегії маркетингу;

6) реалізація тактики;

7) спостереження за результатами [3].

Можна виділити такі завдання стратегічного планування: формулювання цілей організації й напрямів діяльності; виявлення об’єктивно складних тенденцій господарювання; аналіз потенціалу підприємства й визначення рівня ресурсів, виявлення альтернатив розвитку; визначення проблем, що потребують прийняття стратегічних рішень; передбачення можливих змін зовнішнього середовища й пристосування до них шляхом вироблення оптимальної стратегії підприємства.

Основне призначення стратегічного планування полягає у виявленні оптимального з усіх можливих альтернативних варіантів розвитку підприємства в майбутньому.