53. Загальна характеристика господарського розрахунку

. В умовах ринкової економіки керівник підприємства (підприємець) досягає прибуткового ведення виробництва через комерційного розрахунку. Повний господарський розрахунок або в сучасній термінології комерційний розрахунок є методом ефективного ведення господарства.

Комерційний розрахунок є природним розвитком господарського розрахунку в умовах становлення ринку. При командно-адміністративної економіки господарський розрахунок носив формальний характер, тому що порушувався принцип госпрозрахунку - рентабельна робота підприємств, свобода дій (свобода була в певних рамках. які встановлювалися державою через систему директивних показників).

Тільки перехід до ринку створив передумови до появи реального розрахунку, а саме комерційного розрахунку.

В економічній науці комерційний розрахунок розглядається в двох аспектах: як економічна категорія і як метод господарювання.

Як економічна категорія комерційний розрахунок - це система економічних відносин, що виникають з приводу порівняння витрат і результатів господарської діяльності з метою максимізації прибутку.

Як метод господарювання комерційний розрахунок є елементом економічного управління і полягає в:

- координації громадських інтересів з інтересами підприємств;

- порівняння витрат і результатів господарської діяльності;

- забезпечення безпосередній прямого зв'язку між ефективністю і доходами членів колективу;

- державному впливі на підприємства за допомогою економічних інструментів - податки, кредит, державні замовлення і контракти.

Сутність комерційного розрахунку розкривається найбільш повно а йогопринципи.

Основними принципами комерційного розрахунку є:

- економічна самостійність;

- самоокупність і самофінансування;

- матеріальна зацікавленість у підвищенні ефективності господарської діяльності;

- повна економічна відповідальність за результати роботи;

- контроль за діяльністю підприємств з боку держави і кредитно-фінансової системи.

Дійсний комерційний розрахунок може бути забезпечений лише при одночасному здійсненні всіх принципів . Ігнорування хоча б одного з них перетворює комерційний розрахунок на формальність.

54. Готівкові розрахунки та їх характеристика

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з поста¬чальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фон-дами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та ін¬ших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов’я¬заних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов’язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.