Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОСПО.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
08.11.2018
Размер:
119.3 Кб
Скачать

15

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕГУЛЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ»

ВИКОНАВ СТУДЕНТ:

ІІ КУРСУ, 3 ГРУПИ;

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 6402;

СОРОКА ДМИТРО

КИЇВ-2011

ПЛАН

Вступ

  1. Конституція України, як основний регулятор діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів у державі.

  2. Місце міжнародно-правових актів та міждержавних угод у сфері діяльності правоохоронних та судових органів України.

  3. Правотворча діяльність Верховної Ради України щодо діяльності правоохоронних та судових органів України

  4. Нормотворча діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, які стосуються організації діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів.

Висновок

Вступ

Складність пізнання курсу «Організація судових та правоохоронних органів України» полягає у необхідності вивчення великої кількості нормативно-правових акті, що є джерелами різних галузей права. Якщо враховувати лише закони, акти Президента і Кабінету Міністрів України, то їх вже налічується понад триста.

Особливістю курсу «Організація судових та правоохоронних органів України» якраз є відсутність єдиного базового нормативно-правового акту, як, скажімо, в кримінальному чи кримінально-процесуальному праві.

В рамках дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України» вивчається сукупність законодавчих актів, в яких регламентуються основи організації та діяльності судових органів, прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, а також адвокатури та інших державних чи громадських організацій, завданням яких є перш за все здійснення правоохоронної та правозахисної діяльності.

Всі нормативні акти поділяються на закони та підзаконні акти. Останні видаються державними органами на основі та у відповідності із законом. Закони приймаються законодавчим органом держави – Верховною Радою України і мають вищу юридичну силу – верховенство, займаючи, таким чином, ведуче положення в системі нормативних актів держави.

1.Конституція України, як основний регулятор діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів у державі.

Особливе місце серед законодавчих актів, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні посідає Конституція України - Основний закон нашої держави. І це не випадково, адже базовими для діяльності судових та правоохоронних оганів нашої держави є положення, які містяться саме у Конституції і зокрема у розділах:

ІІ - ”Права, свободи та обов'язки людини і громадянина” ,

VІІ - “Прокуратура”,

VІІІ - ”Правосуддя”,

ХІІ - ”Конституційний Суд України”.

Законодавчі чинники зосереджено в політико-правових документах, у яких проголошено державну концепцію правоохоронної діяльності, її конституційні засади, програму боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності. Законодавство про засади діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів стосується двох рівнів регулювання - публічно-правового та індивідуально-правового. На публічно-правовому рівні діяльність держави охоплює охорону та захист державних інтересів, правових цінностей і прав широкого кола громадян, їхніх конституційних прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3,5,6,8,13-19,21-68, 76,78,80, 81,85,87-89,92,95,98,101,105-108,111,116,119,121-131,145, 147- 153, так чи інакше стосуються різних аспектів цієї діяльності. Найбільший обсяг повноважень у цій сфері має Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (уперше), Генерального прокурора, третину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Президент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повноважень є особлива конституційна процедура усунення особи з посади Президента країни, її передбачено статтями 108 і 111 Конституції України. Під час здійснення правосуддя суди керуються нормами Конституції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди наділено повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду його відповідності Конституції. Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку й захист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). А питання охорони та захисту мають розв'язувати виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищому державному акті відзначено, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17); визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантовано судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе й членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації (ст. 32), сформульовано зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (ст. 56) тощо. Отже, на публічно-правовому рівні закріплено найважливіші засади правосуддя й право охорони, системи правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також конституційне походження компетенції уповноважених органів під час здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.