Висновки

В України для подолання економічної кризи та всіх негативних наслідків, в тому числі, зменшення доли країни в світовій торгівлі потрібно:

- часткова націоналізація комерційних банків із одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;

- надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті;

- зобов'язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки;

- мобілізація заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи; комплексна допомога малому та середньому бiзнecy;

- підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо);

- створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів;

- надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій; ліквідація або суттєве о6меження податкових пільг.

Потрібно акцентувати свою увагу на таких ключових питаннях, як зайнятість населення, заробітна плата, економічне життя, банківська стабільність та обмінний курс.

Регулювання над міжнародними потоками капіталу підрозділяється на: прямий контроль і не прямий контроль. Основними механізмами регулювання руху капіталу є: множинність валютних курсів, оподаткування потоків капіталу, непряме оподаткування у формі безпроцентних резервних зобов'язань тощо.

По суті, валютний контроль замінює вільне функціонування ринку, коли приймаються офіційні рішення, що визначають використання та наявність іноземної валюти для всіх або ж певних трансакцій, коли валютний контроль охоплює всі трансакції, тоді Уряд стає чистим монопсоністом і монополістом іноземної валюти, що на сьогоднішній день і відбувається в Україні. Валютний контроль обмежує права власників валюти обмінювати її на інші валюти. Результатом є не конвертованість валюти. Найбільш же важливим наслідком валютного контролю є недопущення багатостороннього врегулювання і спрямування міжнародної торгівлі у двосторонні канали. Таким чином, валютний контроль обмежує переваги, які можуть бути отримані в результаті міжнародної спеціалізації в умовах конкуренції на світовому ринку. Саме подальше вивчення механізмів прямого і непрямого контролю над міжнародними потоками капіталу є необхідним на сучасному етапі для України, з метою недопущення помилок в фінансово-економічній системі держави.

Протягом останніх трьох десятиріч обсяги світового експорту послуг збільшилися у більше, ніж 20 разів і продовжують зростати. В умовах глобалізації світової економіки вона набуває динамічного розвитку та стає одним із впливових чинників, од яких залежить її зростання, економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, піднесення добробуту населення.

Економічна глобалізація, а також розвиток реґіональних інтеграційних процесів дедалі більшою мірою стирають кордони між «внутрішніми» та «закордонними» послугами, стираються межі і в торгівлі ними. На сьогодні світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не являє собою органічної системи, він тільки розвивається в напрямі цілісності, перебуває у фазі становлення.

Міжнародна торгівля послугами має низку специфічних рис порівняно з традиційною торгівлею товарами. Вона тісно взаємопов’язана з торгівлею товарами. Ці сектори один на один спонукально впливають (аналіз ринків, маркетингове консультування, транспортування, реклама, передпродажне і післяпродажне обслуговування).

Зважаючи на вищевикладене, першочерговими завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які зумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України, розробка регіональних планів підвищення інвестиційної привабливості областей, запровадження заходів конкурентної політики. Необхідно підготувати план дій щодо забезпечення сприятливої інвестиційної ситуації у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до його розроблення та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу, сформувати на основі спільних розробок Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об'єднань підприємців довготермінову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури. При цьому слід врахувати, що не варто різко змінювати умови роботи на ринку України. Потрібно залишити існуючі умови для вже діючих інвестиційних проектів. Зазначене дозволить уникнути численних судових розглядів з боку інвесторів та підтримати міжнародний імідж України як надійного і стабільного партнера.