3.2.Інвестиційна привабливість України в системі міжнародних економічних відносин

Розвиток економіки будь-якої країни на сучасному етапі не може відбуватися без залучення іноземних інвестицій. На даний час проблема інвестування гостро стоїть у більшості країн світу. Актуальною вона є і для України.

Висока інвестиційна активність, яка є необхідною передумовою розвитку економіки, досягається шляхом збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів і ефективного їх використання в пріоритетних секторах матеріального виробництва і соціальної сфери. Саме інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі і визначають конкурентні позиції країн на світових ринках.

Українське економічне середовище одночасно і приваблює, і відштовхує. Хоча Україна займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона не використовує свій наявний потенціал. У країні не зведено до мінімуму втручання держави в дію ринків, не усунено адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, не виконуються намічені показники приватизації.

Забезпечення сприятливої інвестиційної ситуації в Україні є питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, можливість залучення у світовий поділ праці та модернізація на цій основі національної економіки.

Згідно з існуючими нормативно-правовими актами, в Україні передбачено рівні права і гарантії захисту інвестицій для всіх суб'єктів інвестиційної діяльності. Водночас на захист іноземних інвестицій та формування рамкових умов для міжнародної інвестиційної діяльності додатково спрямовано ратифікацію Вашингтонської конвенції про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами та іноземними особами й угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, які підписали 70 країн світу. Проте, попри істотні зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційної ситуації, міжнародні експерти відзначають зниження інвестиційної привабливості України.

Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених завдань і пріоритетів поліпшення інвестиційної ситуації в Україні переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, на міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищуючи ризики для інвесторів та зумовлюючи цим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси.

Зазначені фактори стали причиною того, що за версією Economist Intelligence Unit Україна посідає 75 місце з-поміж 82 країн світу за показниками якості бізнес-середовища.

Таблиця 3.2

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україну з країн ЄС

(млн. дол. США) [3]

	Обсяги прямих інвестицій на
	01.01.2011	01.07.2011
Всього по країнах ЄС	35318,7	37686,0
Австрія	2731,4	2855,8
Бельгія	64,7	73,6
Болгарія	18,6	18,8
Велика Британія	2285,1	2347,6
Греція	327,9	427,1
Данія	195,1	205,7
Естонія	128,3	148,0
Ірландія	138,8	134,7
Іспанія	63,4	65,6
Італія	980,6	945,6
Кіпр	10015,1	11619,6
Латвія	81,7	74,8
Литва	83,3	87,7
Люксембург	441,7	464,4
Мальта	29,9	33,0
Нідерланди	4681,0	4779,5
Німеччина	7082,5	7365,5
Польща	933,4	894,4
Португалія	12,6	15,6
Румунія	22,1	23,7
Словаччина	62,4	62,5
Словенія	28,5	29,5
Угорщина	700,5	727,2
Фінляндія	58,0	67,6
Франція	2368,2	2384,8
Чехія	73,5	75,5
Швеція	1710,6	1758,2
Всього по Україні	44753,3	47205,7

Інвестиційний процес в Україні гальмується як через суб'єктивні, так і через об'єктивні причини, серед яких виділяють:

- політичну та економічну нестабільність;

- часті зміни законодавства;

- відсутність налагодженого надійного митного контролю та недоліки у Митному кодексі України;

- корумпованість влади;

- повільні темпи приватизації;

- проблеми при вирішенні питань земельної власності.

Попри прогнози цієї організації щодо зростання рейтингу України протягом 2007-2011 рр. на 5 позицій, наша держава й надалі відставатиме від основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

За даними Державного комітету статистики України за дев'ять місяців 2009 року іноземні інвестори вклали в економіку України 3,948 млрд. дол. прямих інвестицій, але одночасно вилучили 0,845 млрд. дол. З урахуванням даних першого і другого кварталу, коли приплив інвестицій склав відповідно 0,82 млрд. дол. і 1,88 млрд. дол., в третьому кварталі він впав до 0,62 млрд. дол., тоді як у третьому кварталі минулого року цей показник був на 92% більшим. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну станом на 1 жовтня 2009 року досяг 38,592 млрд. дол., що на 8,3% перевищує їх значення на початок 2009 року. У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни, з урахуванням його переоцінки, втрат і курсової різниці за І півріччя 2009 року склав 2,972 млрд. дол., що складає 36,8% рівня минуло року.

Загалом, інвестиції в Україну надійшли із 125 країн світу. Держкомстат констатує, що до десятки найбільших країн-інвесторів, на які припадає більше 80% загального обсягу ПІІ, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Великобританія, Росія, Франція, США, Віргінські Британські острови та Швеція

Основними інвесторами з України були підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; фінансова діяльність; торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку [5, с. 177].

Найбільші інвестиції здійснено підприємствами Донецької області, Києва і Дніпропетровської області. Опрацювання статистичних даних Держкомстату, періодичної та наукової літератури дозволяє стверджувати, що попри наявність в Україні одного з найбільших ринків Східної Європи завдяки 47 мільйонам споживачів, стратегічно зручне географічне розташування (перехрестя торгівельних шляхів Схід-Захід та Північ-Південь), широко розвинену транспортну інфраструктуру, високий науково-освітній потенціал, створений потужною мережею університетів та науково-дослідних центрів, інвестиційна привабливість в країні за останній рік погіршилася.

Причиною цього є не лише світова й українська кризи, зокрема, а й ряд правових, економічних, науково-технологічних та фінансових факторів, що стримують поліпшення інвестиційного клімату. Серед основних проблем виділяють:

1. Відсутність сталої стратегії й тактики, які є прийнятними для України і яких наслідують усі політичні "команди". Сьогодні, на жаль, спостерігається фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу, що не дозволяє усім суб'єктам економічних відносин користуватися рівними економічними правами та обов'язками у здійсненні фінансово-економічної діяльності.

2. Перепони у сфері залучення ПІІ для приватизації державних підприємств. Незважаючи на існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, дане джерело інвестиційних ресурсів є обмеженим через існування невиправданих витрат, ризиків, обтяженість регуляторними нормами, складність податкової системи, непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування податків і податкових платежів, а також необхідність подолання різних штучних бар'єрів (виникнення конфліктів і протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості тощо). На сьогодні підраховано, що в Україні існує 98 видів податкових платежів, на опрацювання і сплату яких компанії щороку витрачають 2185 годин робочого часу. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок.

3. Негативний міжнародний імідж України. Держава набула його внаслідок відсутності масових "успішних" інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національної інвестиційної ситуації; провадження скандального процесу реприватизації ВАТ "Криворіжсталі", Нікопольського заводу феросплавів, Запорізького алюмінієвого комбінату та ряду інших важливих об'єктів; ведення гучних "газових війн", які характеризували Україну як ненадійного транзитера енергоносіїв до Європи; наявності високого рівня тінізації економіки (в тому числі рейдерство), що створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвиткові держави; існування внутрішньополітичних негараздів та розбіжностей поглядів між гілками влади тощо.

Враховуючи ці обставини й усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційної ситуації в Україні, головним завданням на найближчу перспективу є підготовка стабільної правової та організаційної бази для покращення інвестиційного клімату й формування основи збереження і нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Для цього потрібно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних завдань та впровадження економічних реформ, забезпечення незмінності й гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора.