1.2. Функції міжнародних економічних відносин

Сучасна система міжнародних економічних відносин залежить від зовнішньоекономічної політики держав. Однак міжнародні економічні відносини аж ніяк не механічно відбивають зовнішньоекономічну політику держави, а відтворюють її внутрішні економічні відносини на міжнародній арені. Система міждержавних економічних відносин значною мірою абстрагована від конкретної зовнішньоекономічної політики різних держав і концентровано відтворює певні суспільно-економічні відносини. Міжнародні економічні відносини порівняно із зовнішньоекономічною політикою держав — вторинні або третинні, похідні, перенесені явища.

Роль міжнародних економічних відносин у цьому разі полягає саме в тому, що вони опосередковують, переносять ці відносини. У міжнародних економічних відносинах, в їх до певної міри самостійній системі виникають нові об'єктивні закономірності функціонування й розвитку, що своєрідно переломлюють розвиток зовнішньоекономічної політики окремих держав. Переносячи опосередковано свою зовнішньоекономічну політику в міжнародні економічні відносини, держава у своєму зовнішньополітичному й зовнішньоекономічному процесі насамперед відтворює взаємодію внутрішньої та зовнішньої економічної політики.

Механізм опосередкованого перенесення громадсько-економічних відносин у зовнішньоекономічну політику окремих держав не тотожний механізму взаємозв'язку економічних, політичних, ідеологічних, воєнних, правових відносин міжнародного характеру. Міжнародні економічні відносини як взаємодії різних за характером економічних відносин суспільств і держав радикально відрізняються від економічних відносин у внутрішньому розвитку суспільств і держав і мають комплексний характер. Ця комплексність властива відносинам різних рівнів "по вертикалі" і "по горизонталі".

Зрозуміло, неможливо побудувати абстрактну, правильну для всіх часів і ситуацій ієрархію економічних, політичних, ідеологічних, воєнних і правових міжнародних відносин, заздалегідь виявити неминучий причинно-наслідковий ланцюг цих відносин. Однак потрібно визнати, що політичні відносини в цьому комплексі є ядром, своєрідним фокусом і основним регулятором взаємозв'язку інших видів міжнародних відносин. У цьому розумінні йдеться про домінування політичних відносин над іншими.

Водночас міжнародні економічні відносини не є лише "надбудовою" над економічною політикою держав, що беруть участь у цій політиці, як це властиво кожному суспільству. Будь-яка спроба скопіювати для міжнародних економічних відносин існуючий у внутрішньо економічному розвитку взаємозв'язок, механічно перенести на міжнародні економічні відносини є, очевидно, великою помилкою.

Міжнародні економічні відносини є продуктом внутрішньої й зовнішньої політики і порівняно самостійного розвитку економічних відносин на міжнародній арені. Між ними існує система взаємозалежностей, однак вона не автоматична, не однолінійна. Між ними можуть бути глибокі суперечності, їх розвиток може виявитись на різних рівнях, навіть на різних полюсах. Міжнародне економічне життя багате на такі приклади.

Складний, багатоступінчастий, опосередкований процес формування і здійснення зовнішньоекономічної політики держав переносить внутрішньодержавні економічні відносини у сферу міжнародних економічних відносин, неодноразово й досить відчутно модифікуючи первісну внутрішньосуспільну основу і навіть вторинну за характером основу, закладену в зовнішньоекономічну політику конкретних держав. Той самий багаторазово опосередкований процес формування й реалізації зовнішньоекономічної політики в основному переносить і зворотний вплив вторинних, критичних, похідних явищ, відображених у міжнародних економічних відносинах, на рівні зовнішньо суспільного розвитку держави. Цей процес так само постійний і безперервний.

Структура процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики держав значною мірою визначається тим, що в його основі лежить складний об'єкт, точніше, система різних об'єктів, що розвиваються або одночасно, або в різні моменти. Системно-структурний характер цього процесу багато в чому формується системно-структурним характером об'єкта або об'єктів зовнішньоекономічної політики держав. Структурні складові конкретного процесу формування і здійснення зовнішньоекономічної політики країни можуть розвиватися у взаємозв'язку з будь-якими зовнішніми щодо розглядуваного процесу власними детермінантами, що входять у його структуру. Структура цього процесу — організація, взаємозв'язок, взаємодія сторін, частин, елементів.

Процес розвитку — це конкретно-історичні взаємопов'язані стани об'єкта. Якщо в розвиненій системі зовнішньоекономічної політики кожний зовнішньоекономічний зв'язок передбачає інший в конкретно-економічній формі, то це спостерігається в будь-якій системі зовнішньоекономічної політики. Розуміння взаємодії щодо процесу загалом і щодо розглядуваного зокрема пов'язане з тим (і це важливо для системного характеру об'єкта зовнішньоекономічної політики держави та процесу її розробки і впровадження), що кожна причина є водночас наслідком, і навпаки [6, с. 67].

У системі міжнародних економічних відносин функції формування й розвиток зовнішньоекономічної політики не можуть бути ні теоретично, ні практично хоч якось відокремлені одна від одної ні в часі, ні у просторі. Процес формування означає як щодо теорії, так і щодо практики реалізацію зовнішньоекономічної політики. Здійснення зовнішньоекономічної політики означає водночас її подальше формування. Формування — один з аспектів зовнішньоекономічної політики конкретної держави, що може відповідати здійсненню інших аспектів, і навпаки. Умовно можливе виокремлення кожної з цих функцій, звичайно, якщо це диктуватиметься науковими або практичними цілями. І все-таки потрібно пам'ятати, що це завжди і за будь-яких умов єдиний, неподільний, безперервний, багато в чому замкнений, самовідтворюваний процес, в якому обидва аспекти — формування і здійснення зовнішньоекономічної політики — у різних формах діалектично взаємодіють, визначають один одного, часто відбуваються не послідовно, а паралельно, взаємопереплетено.

Структуру процесу слід, очевидно, опановувати (вивчати, досліджувати, усвідомлювати тощо) як "по горизонталі", ураховуючи різні роздрібнені складові, процеси та їх взаємозв'язки в руслі загального процесу (паралельно здійснювані курси зовнішньоекономічної політики за різними, навіть формально не пов'язаними проблемами в різних регіонах, у різних векторах), так і "по вертикалі" (на різних рівнях). При цьому необхідно розглядати як різні аспекти процесу, так і взагалі окремі процеси. У житті, природно, обидва аспекти структури взаємопов'язані в єдиний і безперервний процес. Структуризація має в певному розумінні умовний і скороминущий характер, оскільки структура може зазнавати змін і в "горизонтальному", і у "вертикальному" аспекті.