3. Оцініть практику як рушійну силу пізнання.

Пізнання має суспільний характер, який зумовлюється працею і мовою. Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано - через матеріально-практичну діяльність.

Практика - це матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини, яка має своїм змістом освоєння і перетворення природних і соціальних об’єктів. Вона становить собою всезагальну основу і рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання.

Суспільна практика перебуває в органічному взаємозв’язку з пізнавальною діяльністю людини, з теорією. Вона є джерелом наукового пізнання, його рушійною силою, дає необхідний фактичний матеріал, який піддається теоретичній обробці і узагальненню. В процесі практики відбувається формування суб’єкта пізнавальної діяльності. Практика зумовлює напрям і зміст мислення суб’єкта. Саме практика обґрунтовує об’єктивність змісту знання, служить критерієм, засобом перевірки істинності пізнання (знання). Вона перебуває в діалектичному взаємозв’язку з теорію.

Основною ознакою практичної діяльності людини є безпосередня чуттєва зміна предмета у процесі взаємодії людини і предмета природи. Практика є основою всіх останніх форм життєдіяльності людини. Практика є цільовим відношенням людини, моментами якого є мета, засоби діяльності, предмет і продукт діяльності, сам процес діяльності. У результаті діяльності мета реалізується, і виникає новий предмет, який раніше не існував і в якому опредметнені здібності людини.

Для людини оточуючий світ виступає як універсальний тому, що практика має тенденцію до універсальності, що виявляється в постійному розширенні сфери предметів, які втягуються в обіг людської діяльності.

Практика є суспільний процес зміни, перетворення матеріального світу у світ соціальної предметності, світ культури, олюднений світ.

Практику можна класифікувати відповідно до сфер життєдіяльності людини: практика у сфері економічного життя, практика у сфері політики та ін. Як самостійний вид практики розглядають науковий експеримент.

Практика породжує потребу в нових матеріалах, джерелах енергії і т. п., і це стимулює розвиток пізнання. Отже, історичний розвиток практики є рушійною силою пізнання. Отже, визнання практики основою, метою пізнання і критерієм істини - необхідна передумова ефективного розвитку гносеології.

Критерії оцінювання виконання ккр

Оцінка за виконання ККР виставляється згідно з чинним положенням за чотирибальною системою «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» відповідно до визначених критеріїв:

«Відмінно» - виставляється за умов досконалого орієнтування у змісті висвітлених філософських проблем, процесів та закономірностей, повного і правильного виконання завдань, змістовного й логічного розкриття, вільного оперування основними філософськими категоріями, а також за умови вміння диференціювати, інтегрувати та уніфікувати отримані з дисципліни знання; наявності виваженої, самостійної позиції студента щодо розгляду цих питань.

«Добре» - виставляється за умов вільного орієнтування у змісті та обсязі висвітлюваних питань, правильність виконання завдань, демонстрації знань основоположних понять дисципліни, основних філософських систем і напрямів, послідовного розкриття завдань.

«Задовільно» - виставляється за умов загального орієнтування у змісті і обсязі висвітлювани питань, фрагментарного знання основних філософських систем і напрямів, поверхневого визначення понять і термінів дисципліни.

«Незадовільно» - виставляється за умови відсутності орієнтації у змісті і обсязі висвітлюваних проблем, незнання основного фактологічного матеріалу, невміння розкрити суть основних філософських понять і термінів, відтворення хибних або побутових інтерпретацій базової проблематики навчальної дисципліни.