17.Загальна характеристика мережі internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп’ютером цієї мережі.

Підключення може відбуватися різними способами: безпосередньо або через Internet-провайдерів, з використанням телефонних ліній зв’язку, кабелів комп’ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.

Для підключення локального комп’ютера до сервера провайдера Іnternet можна користуватися телефонною мережею зв’язку, встановивши модем. Сервер діалогової служби, у свою чергу, підключається до телефонної лінії з високою пропускною здатністю, яка з’єднана з іншими такими самими лініями та іншими серверами, з’єднаними з іншими комп’ютерами.

Усі комп’ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами управління передаванням) з назвою TCP/IP, який підтримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол ТСР відповідає за організацію зв’язку між двома комп’ютерами, а протокол ІР — за маршрутизацію.

Кожний комп’ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP). Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом чисел у назви та навпаки, стежать спеціальні комп’ютери — сервери доменних назв (наприклад, ім’я WEB-сервера Internet — WWW.MCP.COM). Адреса ІР має таку структуру:

<Назва компютера(конкретний хост)>.<назва локадьної мережі>.<yазва мережі>. <назва домену верхнього рівня>

Назва домену верхнього рівня вказує на домен конкретного комп’ютера, а саме — відображує тип організації. У табл. 1 наведені типи, що застосовуються у США.

Таблиця

Назва домена

Тип організації

COM

Комерційна

EDU

Система освіти

GOV

Урядова

MIL

Військова

NET

Мережеві служби

ORG

Інші організації

В інших країнах замість типа організації назва домена верхнього рівня означає країну. Тип організації задається у секціїї ліворуч від назви верхнього рівня. Наприклад, RU — Росія, UK — Велика Британія, UA — Україна. Наприклад, адреса WEB-сторінки КНЕУ: WWW.KNEU.KIEV.UA.

20..Структура ір-адреси. Протоколи передавання інформації.

Кожний комп’ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP). Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом чисел у назви та навпаки, стежать спеціальні комп’ютери — сервери доменних назв (наприклад, ім’я WEB-сервера Internet — WWW.MCP.COM). Адреса ІР має таку структуру:

<Назва компютера(конкретний хост)>.<назва локадьної мережі>.<yазва мережі>. <назва домену верхнього рівня>

Усі комп’ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами управління передаванням) з назвою TCP/IP, який підтримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол ТСР відповідає за організацію зв’язку між двома комп’ютерами, а протокол ІР — за маршрутизацію.

Протоколи передачі інформації

Незалежно від платформ, операційних систем, комп’ютери в Інтернеті прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP.

TCP/IP - скорочення від Transmission Control Protocol/Internet Protocol (Протокол керування передачею/Протокол Інтернет). Набір (сімейство) протоколів для передачі даних між комп'ютерами, об'єднаними в мережу. Назва походить від двох ключових протоколів з цього набору: TCP і IP.

TCP забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами й керує передавання даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакети, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання.

Протокол IP додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача в будь-якому порядку та дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися – протокол TCP розв’язує й цю проблему.

Кожна служба Інтернету використовує свій протокол, але всі вони своїй роботі спираються на використання TCP/IP.

HTTP - скорочення від Hyper Text Transfer Protocol (протокол пересилки гіпертексту). Це протокол служби WWW. Застосовується для доступу до гіпертекстових документів. Тобто до Web-сторінок, які створені за допомогою мови гіпертекстової розмітки HTML (HyperText Markup Language).

FTP - скорочення від File Transfer Protocol (протокол передачі файлів). Застосовується для роботи з файлами.

SMTP - скорочення від Simple Mail Transfer Protocol (простий протокол передачі пошти). Протокол передачі вихідних повідомлень електронної пошти. З його допомогою повідомлення відправляються від користувача на сервер вихідної пошти (SMTP-сервер) і пересилаються далі між поштовими серверами.

POP3 - Post Office Protocol 3 (Протокол поштового відділення 3-ї версії). Протокол прийому вхідних повідомлень електронної пошти. З його допомогою надійшли (вхідні) повідомлення електронної пошти доставляються з сервера вхідної пошти (POP3-сервер) на комп'ютер користувача.

IMAP - Internet Message Access Protocol (протокол доступу до повідомлень в Інтернеті). Вдосконалений протокол для прийому вхідних повідомлень електронної пошти. Відрізняється від РОРЗ тим, що дозволяє користувачеві працювати з IMAP-сервером як з жорстким диском свого комп'ютера: створювати на ньому папки, переміщати і копіювати сполучення між папками, переміщувати або копіювати повідомлення на свій комп'ютер.