Розділ ііі. Процесуальна діяльність міжнародних організацій

Як уже раніше ми стверджували, що не можна зводити міжнародне процесуальне право, зокрема, і міжнародне економічне процесуальне право, лише до юрисдикційної діяльності міжнародних та арбітражних установ, органів регулювання спорів, які функціонують у межах діяльності міжнародних галузевих та регіональних організацій, діяльність яких розглядалася вище.

Важливим напрямом процесуальної діяльності, а значить і дії міжнародного процесуального права – є відповідна частина діяльності міжнародних організацій, а ряді випадків і держав, які є їх членами. Ознайомлення з діяльністю міжнародних організацій, зокрема, міжнародних економічних організацій, їх інститутів, дозволяє виявити наявність в їх правових системах, незалежно чи йде мова про перевинне чи вторинне право, певних норм міжнародного процесуального права, як на стадії їх утворення, заснування, поточної їх діяльності так і на стадії припинення їх функціонування. Дію цих процесуальних норм ми спостерігаємо, коли йдеться про загальну характеристику конкретної міжнародної організації, а також про їх інститути – органи, які у відповідності до розподілу між ними загальної компетенції міжнародної організації, виконують покладені на них специфічні повноваження (ради, парламенти, секретаріати, рахункові палати, суди та арбітражі, комісії, комітети, центри, агентства, фонди, тощо). Якщо, наприклад, мати на увазі вступ країни до міжнародної організації чи вихід, або навіть виключення з неї, створення органів міжнародної організації, припинення їх діяльності або їх реорганізація, прийняття ними або їх органами міжнародно-правових актів, забезпечення їх виконання тощо – всі ці дії здійснюються у межах певної процесуальної діяльності, урегульованої відповідними нормами міжнародного процесуального права. Вище викладене, підтверджує висновок відомого вченого міжнародника Лукашука І.І., про те що важливе місце в процесуальному праві належить нормам права в міжнародних організаціях.³⁴ Це звичайно протирічить уставленій і досить поширеній концепції, що норми процесуального права властиві лише для міжнародних юрисдикційних органів. В той же час, це не узгоджується зі здоровою логікою, сутність якої зводиться до того що міжнародні організації та їх органи здійснюють свою діяльність не лише на основі норм міжнародного матеріального але й норм міжнародного процесуального права. Це стосується всіх міжнародних організацій, в тому числі і міжнародних економічних організацій.

Не рідко в дискусіях, які ведуться стосовно сутності тих чи інших норм міжнародного процесуального права, вказується, що це не процесуальна діяльність, а процедурна, аргументуючи тим, що так зазначено в нормах відповідних міжнародних організацій. Так, зокрема, в Статуті ООН ст.ст. 20-22, в яких мова йде про Генеральну Асамблею або ст.ст. 28-32 про Раду Безпеки, ці статті об’єднані словом «Процедура». Це можна знайти і в інших міжнародно-правових актах, які регламентують діяльність міжнародних організацій. Наявність подібного роду норм, дає підстави називати ці норми «процедурними», хоча насправді мова йде про процесуальні сторони діяльності цих органів. Виникає питання, чи насправді це процедурні, чи процесуальні норми? Як нам здається, виходячи з теорії міжнародного права, яке об’єднує, крім матеріальних, і процесуальні галузі і норми, (а не процедурні), варто говорити про процесуальні, а не процедурні норми. Тим більше, що у переважних випадках, як уже зазначалось нами, процедуру і процес розглядають як тотожні поняття. Враховуючи відсутність процедурного права як системи певних норм, доцільніше в даному випадку називати їх нормами загального міжнародного процесуального права, враховуючи те, що воно має і свої різновиди, зокрема, і міжнародне економічне процесуальне право.

Слід зазначити, що в міжнародних конвенціях також передбачена процесуальна діяльність держав (підписання договорів, їх ратифікація, …).

Аназіз змісту установчих угод про заснування (створення) більшості міжнародних економічних організацій, дає можливість зробити висновок про те, що в них закріплюється переважна кількість норм міжнародного економічного процесуального права. Прикладом цього може служити Маракеська угода про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 р., в якій передбачено ряд статтей процесуального характеру. Так, ст. IX. Прийняття рішень закріплює процесуальний порядок їх прийняття. В цій статті зазначено, СОТ продовжує практику прийняття рішень шляхом досягнення консенсусу, яка застосовувалася відповідно до ГАТТ 1947, в якому зазначалося, що рішення відповідного органу вважається прийнятим шляхом досягнення консенсусу, якщо жодний член, присутній на засіданні, під час якого прийнято рішення, формально не заперечує проти запропонованого рішення.

Якщо не передбачено іншого, у разі неможливості прийняття рішення шляхом досягнення консенсусу обговорюване питання вирішується голосуванням. На засіданнях Конференції міністрів та Генеральної ради кожний член СОТ має один голос. У випадках, коли Європейські Співтовариства використовують своє право голосу, вони мають кількість голосів, яка дорівнює кількості держав-членів, що є членами СОТ. Щодо кількості голосів Європейських співтовариств та їхніх держав-членів, то вона у будь-якому разі не перевищує кількості держав-членів Європейських співтовариств.

Рішення Конференції міністрів та Генеральної ради приймаються більшістю поданих голосів, якщо іншого не передбачено в цій Угоді чи відповідній багатосторонній торговельній угоді, а Рішення Генеральної ради у випадках, коли вона скликається як Орган з питань вирішення спорів, приймаються лише відповідно до положень пункту 4 статті 2 Домовленості про вирішення спорів. Зокрема, тут у цій статті зазначено, що у випадках, коли правила та процедури цієї домовленості передбачають рішення ДСБ (Органу вирішенню спору), він приймає таке рішення шляхом консенсусу.

В цій же статті, пункт 2 закріплене положення про те, що Конференція міністрів та Генеральна рада мають виключні повноваження приймати рішення про тлумачення цієї Угоди та багатосторонніх торговельних угод. У разі тлумачення багатосторонньої торговельної угоди, вони здійснюють свої повноваження на підставі рекомендацій Ради, яка стежить за виконанням положень такої угоди. Рішення про тлумачення приймаються більшістю в три чверті голосів членів.

За виключних обставин Конференція міністрів може прийняти рішення про звільнення від зобов'язання, покладеного на члена цією Угодою чи будь-якою багатосторонньою торговельною угодою, за умови, що будь-яке таке рішення приймається трьома чвертями членів, якщо іншого не передбачено. Якщо це рішення стосується про надання звільнення від зобов'язання, обумовленого перехідним періодом або періодом поетапної реалізації, якого член, що звертається з проханням про звільнення від зобов'язання, не виконав до закінчення відповідного строку, приймається лише шляхом досягнення консенсусу. В цій статті містяться й інші норми процесуального характеру.

Стаття X. Поправки регулює порядок внесення поправок до положень Угоди про заснування СОТ або багатосторонніх торговельних угод. Ці поправки можуть бути запропоновані шляхом відповідної пропозиції будь-яким членом СОТ, які подаються на розгляд Конференції міністрів. На розгляд цього органу можуть подаватися пропозиції про весення поправок до багатосторонніх договорів Радою з питань торгівлі послугами та Радою з питань торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, які розглядаються в порядку визначеною цією статтею.

Норми Статті XI. Перше членство становлять за яких умов країни стають першими членами СОТ. До речі, від найменш розвинених країн, визнаних такими Організацією Об'єднаних Націй, вимагатиметься лише прийняття зобов'язань та поступок настільки, наскільки вони є сумісними з їхніми індивідуальними потребами розвитку, фінансовими й орговельними потребами чи їхніми адміністративними й інституціональними можливостями.

Угода визначає процес приєднання до неї (ст. XII. Приєднання). Будь-яка держава чи окрема митна територія, яка має повну автономію в провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених у цій Угоді та багатосторонніх торговельних угодах, може приєднатися до цієї Угоди на умовах, що підлягають погодженню між нею та СОТ. Таке приєднання застосовується до цієї Угоди та багатосторонніх торговельні угод, доданих до неї. Рішення про приєднання приймаються Конференцією міністрів. Конференція міністрів затверджує угоду про умови приєднання більшістю у дві третини членів СОТ. А приєднання до торговельної угоди з обмеженим колом учасників регулюється положеннями такої угоди.

Угода про СОТ, з нашої точки зору, була б неповною, коли б вона вирішувала лише питання членства в ній. Тому в ній є положення щодо виходу з неї (ст. XV). Відповідно до неї, будь-який член може вийти із цієї Угоди. Такий вихідзастосовується як до цієї Угоди, так і до багатосторонніх торговельних угод і набирає чинності після закінчення шести місяців з дати отримання Генеральним директором СОТ письмового повідомлення про вихід.

Вихід з торговельної угоди з обмеженим колом учасників регулюється положеннями такої угоди.

Угода про заснування СОТ закріплює й інші процесуальні норми, які є складовою частиною міжнародного економічного процесуально права.

1Див.: К.Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – 2-е изд. – Т-1., с.158

2 Див.: Корецький В.М. Очерк четвертый. Международное хозяйственное право и мировое право. В кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 8. Міжнародне право, за общ. ред. Ю.С. Шемшученко, – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2004, с. 550.

3Див.: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. (голова редакційної колегії В.Ф. Опришко) Матеріали науково-практичної конференції К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998 р. – 447 с.

4 Див.: Вельяминов Г.М. Международное экономическое право и процесс. Академический курс. Учебник, –М.: Волтерс Клувер – 2004, с. 401; И.М. Махниборода. Международное процессуальное право и международное судопроизводство: особенности взаимодействия. Автореферат на соискание ученой степени кандидата юридических наук, – М. 2011, с. 10.

5Див.: ПушминЭ.А. Международный юридический процесс и международное право. Издательство Керемеревского университето. – 1990, сс. 78-83.

6 Див.: Юридична енциклопедія, 2 Том. Ред. колегія (Шемшученко Ю.С. голова ред. колегії). К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана., 1999 – с. 504.

7 Див.: Регламент Верховної Ради України / Верховної Ради України. Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во. 2008 – сс. 84-122.

8 Див.: Аппарат управления социалистеческого государства. Ч. 2. Москва. Юрид. лит., 1977 – С. 133-134.

9 Див.: Відомості Верховної Ради України від 09.09.2005 — 2005 р., № 35, / 35-36, 37 /, стаття 446

10 Див.: Адміністративне право України. Академічний курс.: Підручник у двох томах: Том І. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007 – С. 491-492.

11 Див.: Там же. С. 504-505.

12 Див.: Вельяминов Г.М., вказана праця, с. 401.

13 Див.: Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: ученик. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000 – сс. 121-122.

14Див.: Вельяминов Г.М. Вказана праця, сс. 401-434.

15 Див.: Вельяминов Г.М. Вказана праця. С. 402.

16 Див.: Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А.Коста, К. Квінтано та ін..; За наук. ред. В. Опришка. – К.: КНЕУ, 2006 – с. 91.

17 Див.: Міжнародне економічне право. Там же – с. 285.

18 Див.: Ольга Вітер. «Шоколадний» скандал готовий розтанути за столом переговорів. Газета «Голос України» – 2013 р., 6 серпня.

19 Див.: Юридична енциклопедія. 4-й Том, видавництво «Українська енциклопедія М.П. Бажана». 2002 р. – с. 685.

20 Див.: Пушмин Э.А. Посредничество в международном праве. – М.: Международные отношения. 1970 г. – 168 с.

21 Див.: Действующе межденародное право в 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Є.С. Кривчокова. Т 1. – М.: Изд. Московского независимого института международного права. 1996. – сс. 776-787.

22 Див.: Действующее международное право. Вказана праця. сс. 788-790.

23 Див.: Міжнародний суд, 2013 рік [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/index.php?p1=3&p2=2

24 Див.: Шумилов В.М. Международное экономическое право. Изд. 3-е переработ. и доп. – Ростов н/Д: изд-во «Феникс». 2003, – сс. 235-236.

25 І. Караман. Рішення Міжнародного Суду ООН у справі про делімітацію у Чорному морі. К.: Право України. 2012, № 3-4, сс. 247-248.

26Див.: Лазарев С.Л. Международный Арбитраж. –М.: Международные отношения. 1991г. с.с. 5-56.

27 Див.: Лазарев С.Л. Международный Арбитраж. –М.: Международные отношения. 1991г. с.с. 5-56.

28 Див.: Вельяминов Г.М. Вказана праця, сс. 310, 411.

29 Див.: Денис Вергелес. Механізм вирішення спорів у рамках СОТ. Юридична газета. – 2013 р.14 травня.

30 Див.: Типовой закон ЮНИСТРАЛ о Международном торговом арбитраже. ООН – 2002 г. 31 с.

31 Більш детально про діяльність Суду Європейських Співтовариств див. в книзі В.Ф. Опришко, А.В. Омельченко, А.С. Фастовець. Право Європейського Союзу. Загальна частина, керівник авт. колект. та відповід. ред. В.Ф. Опришко. – К.: КНЕУ. – 2002, сс. 96-112.

32 Див.: Мовчан О.О., Аналіз практики Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав. Наукові записки. Том 20, Юридичні науки / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – К.: Видавничий дім "КМ Академія". – 2002, сс. 58-59.

33 Див.: Переверзєва О. С. Міжнародний морський і річковий арбітражний суд в Болгарії. Юридичний журнал «Юстініан». 2007 – № 5.

34 Див.: Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. 2-е издание. М.: изд-во: БЕК. – 2000, с.122.

87