76. Економічний зміст та напрями оцінювання ділової активності п-ва. Фактори, що впливають на її рівень.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності д-ті суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідно­шення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати д-ті.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:*високий (достатній);*середній (задовільний);*низький (незадовільний).

Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють на: зовнішні, які не залежать від д-ті суб’єктів господарювання, та внутрішні, які безпосередньо пов’язані з д-тю підприємств.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на д-ть п-ва, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище п-ва на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя.

Зовнішні фактори:

*міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноеко­номічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

*національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

*ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

До внутрішніх факторів відносять:

*конкурентну позицію п-ва;

*принципи д-ті;

*ресурси та їх використання;

*маркетингову ситуацію й політику;

*фінансовий менеджмент

76. Якісний і кількісний рівень оцінювання ділової активності п-ва.

Аналіз ділової активності п-ва здійснюється на якісному та кількісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння д-ті даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу п-вами. Такими якісними критеріями є:

*широта ринків збуту продукції;

*наявність продукції, що експортується;

*наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;

*репутація п-ва;

*стійкість зв’язків з клієнтами, партнерами тощо.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:

*ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;

*рівнем ефективності використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв’язку найоптимальнішим є зіставлення таких показників:

100 % < Т_с.к < Т_р < Т_п,

де Т_с.к — темп зміни сукупного капіталу, авансованого в д-ть п-ва; Т_р — темп зміни обсягів реалізації продукції; Т_п — темп зміни прибутку.

Перша нерівність (100 %  Т_с.к) означає, що економічний потенціал п-ва зростає, тобто розширюються масштаби його д-ті.

Друга нерівність (Т_с.к  Т_р) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності (Т_р  Т_п) видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.