76. Оцінка оптимального рівня грошових коштів. Зміст та сфера застосування моделей Баумоля та Міллера-Орра.

Політика упр-ня грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю д-ті та ліквідністю п-ва, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів. Модель Баумоля ґрунтується на положенні, що упр-ня коштами, як і товарними запасами, передбачає сукупні витрати, пов’язані з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи. 1 — це оплата банківських послуг при залученні кредиту або комісійні платежі за конвертацію цінних паперів у кошти (В_к). 2 — це витрати, пов’язані зі зберіганням коштів (В_з). До них можна віднести втрати п-ва через відмову від інвестування грошового залишку в короткострокові фінансові вкладення. Існує деяка оптимальна величина коштів, що забезпечує рівновагу процесу зниження однієї групи витрат і зростання другої. Вона мінімізує сукупні витрати, пов’язані з даною групою грошових коштів.

Математичний алгоритм :

,

де П_г.к — планова потреба в грошових коштах; В_к — витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів; В_з — рівень витрат доходів при забезпеченні грошових коштів.

Середній запас грошових коштів становить .

Модель Баумоля є простою і достатньою мірою, прийнятною для підприємств, грошові витрати яких стабільні й прогнозовані.

Модель Міллера і Орра, являє собою компроміс між простотою та реальністю. Побудова моделі ґрунтується на процесі Бернулі (стохастичному процесі), в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями.

Логіку упр-ня залишком коштів на поточному рахунку наведено на рис.

Реалізація моделі здійснюється в кілька етапів.

1. Встановлюють мінімальну величину грошових коштів (ГК_min), яку доцільно постійно мати на поточному рахунку. (Вона визначається експертним шляхом виходячи із середньої потреби п-ва в оплаті рахунків, можливих вимог банку тощо).

2. За статистичними даними визначають варіації щоденного надходження коштів на поточний рахунок (σ²).

3. Визначають витрати по зберіганню коштів (В_з) на поточному рахунку (зазвичай їх приймають в сумі ставки щомісячного доходу по короткострокових цінних паперах) та витрати по взаєм­ній трансформації грошових коштів і цінних паперів (В_т) (ця величина постійна).

4. Розраховують розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку за формулою

.

5. Розраховують верхню межу грошових коштів на поточному рахунку (ГК_max), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери:

ГК_max = ГК_min + Р_в.

5. Визначають точку повернення (Т_п) — величину залишку грошових коштів на поточному рахунку, до якої необхідно повер­нутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на рахунку виходить за межі інтервалу (ГК_min, ГК_max)

.

76. Аналіз тривалості фінансового та операційного циклу. Вплив оборотності дебіторської заборгованості і виробничих запасів на величину тривалості фінансового циклу.

Показник тривалості фінансового циклу, характеризує середню тривалість між відпливом грошових коштів у зв’язку зі здійсненням поточної виробничої д-ті та їх припливом як результатом виробничо-господарської д-ті. Операційний і фінансовий цикли пов’язані, але описують різні сторони процесу функціонування п-ва як суб’єкта господарювання. Алгоритм розрахунку тривалості циклу:

Т_ф = О_в.з + О_д.з – О_к.з,

де О_в.з — оборотність коштів, утілених у виробничі запаси; О_д.з — оборотність дебіторської заборгованості; О_к.з — оборотність кредиторської заборгованості.

Аналіз динаміки тривалості фінансового циклу рекомендується проводити періодично. Фактори, які впливають на тривалість фінансового циклу:*оборотність дебіторської заборгованості; *оборотність виробничих запасів.

Алгоритм розрахунку періоду погашення (інкасації) дебіторської заборгованості, який визначають за формулою

де Т — тривалість періоду, що аналізується; ДЗ — середня величина дебіторської заборгованості; V_p — виручка від реалізації продукції.

Для того щоб збільшити обсяг реалізації продукції п-во має:*нарощувати свій виробничий потенціал;*активно здійснювати реконструкцію та модернізацію діючого обладнання, а також оновлення морально застарілих основних засобів;*удосконалювати продукцію та розширювати її асортимент, впроваджуючи на ринок нові види товару;*поліпшити організацію виробництва з метою забезпечення ритмічного випуску продукції;*підвищувати попит на продукцію за рахунок її якості;*встановлювати ціни на продукцію з урахуванням її споживчих властивостей;*розширювати ринки збуту продукції тощо.

Досягти прискорення оборотності дебіторської заборгованості через зменшення її залишків можна за рахунок:*посилення контролю за станом розрахунків з покупцями за відстроченими платежами;*перегляду кредитної історії платника;*проведення аналізу заборгованості по окремих дебіторах з метою виявлення постійних неплатників;*посилення контролю за співвідношенням дебіторської й кредиторської заборгованості та збалансованості тенденцій їх змін;*оцінки можливостей продажу дебіторської заборгованості банкам (факторинг);*надання знижок покупцям при достроковій оплаті товару.

Другий фактор, що впливає на тривалість фінансового циклу, — оборотність виробничих запасів, яку розраховують за формулою

,

де Т — тривалість періоду, що аналізується; — середня величина запасів; С_в — собівартість реалізованої продукції.

Наведений алгоритм розрахунку вказує на те, що основними заходами, завдяки яким можна скоротити період обороту виробничих запасів (О_в.з) є зниження собівартості продукції та зменшення залишків запасів.

Резервами зниження собівартості продукції можуть стати:*випереджаючі темпи зростання обсягів виробництва відносно темпів зростання сукупних витрат;*раціональне використання виробничих, трудових, фінансових ресурсів;*якість сировини, матеріалів, кваліфікація працівників; дос­коналість технології;*зняття з виробництва нерентабельної продукції, оптимізація товарної структури;*усунення невиправданого завищення норм витрат на одиницю виробу;*заміна дорогих матеріалів більш дешевими, але якісними предметами праці.

Що стосується проблеми зменшення виробничих запасів, то йдеться не про зведення їх величини до мінімуму. У цьому зв’язку завдання фінансового аналізу полягає в тому, щоб визначити їх оптимальний рівень, тобто щось середнє між надмірно великими запасами, спроможними привести до фінансових труднощів, і надмірно малими, небезпечними для стабільного виробництва. Таке завдання не може бути вирішено в умовах стихійного формування запасів — необхідна налагоджена система контролю стану запасів.