- •1. Модель життєдіяльності людини
- •2.Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик
- •3. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.
- •4.Аксіоми безпеки життєдіяльності
- •5.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності
- •1.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ
- •1.1..Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії
- •3.Небезпечні гідрологічні процеси і явища
- •1. Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах (пно)
- •2.Техногенни небезпеки та їх наслідки.
- •2.1Механічні небезбеки
- •2.2Механічні коливаня
- •2.4 Іонізуючі випромінювання
- •2.3 Електромагнитні поля (емп)
- •2.5 Електробезпека
- •2.6 Вибухи і пожежі
- •1.Соціально – політичні небезпеки їх види та особливості
- •1.1. Війни
- •1.2. Тероризм
- •1.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння
- •2.Соціальні та психологічні чинники ризику.
- •3. Поведінкові реакції населення у нс. (на самостійну роботу)
- •1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини.
- •2. Окремі види ризиків та їхня характеристика.
- •3. Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності
- •4. Методологічні підходи до визначення ризику.
- •3. Організація життєзабезпечення населення в умовах нс
- •1.Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення нс. Оповіщення населення
- •1. Первинна медична картка ураженого (хворого) у нс.
1.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння
Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; * надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.
За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали, загрозливими для суспільства.
1.4.Висновки:
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Існує дві форми перебігу конфліктів:
• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;
• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.
* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
2.Соціальні та психологічні чинники ризику.
У відповідності із загальноприйнятим у світовій практиці підходом, шкала ризиків будь-якої діяльності, у тому числі в екстремальних умовах з високою вірогідністю виникнення екстраординарних ситуацій, підрозділяються на 4 зони:
• 1-а зона – галузь допустимого (у звичайних умовах життєдіяльності) ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику, що постійно супроводжує людину у повсякденному житті;
• 2-а зона – галузь прийнятного (що перевищує допустимий рівень у загальних умовах) ризику: будь-яка діяльність з підвищеним рівнем ризику . Прикладом такої діяльності є парашутний спорт , участь в автомобільних перегонах і т . ін.;
• 3-я зона – галузь гранично допустимого ризику: постулюється, що гранично допустимий рівень ризику (ГДРР) не має бути перевищеним, незалежно від виду тієї чи іншої діяльності. Прикладом такої діяльності є праця гірських рятувальників, що наражають себе на значний ризик в ім’я
порятунку інших людей, які можуть загинути;
• 4-а зона – галузь надмірного ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику з цієї галузі є неприйнятною через надмірно високий рівень цього ризику . Відповідно, рівень ризику, що перевищує ГДРР, слід розглядати як надмірний. Будь-яка практична діяльність, що наражає того чи іншого індивідуума на надмірний ризик, є неприпустимою.
Кількісне визначення рівня ризику тієї чи іншої діяльності людини вимагає класифікувати всі можливі в практиці складні умови екстремальної діяльності і екстремальні ситуації, що здатні вплинути на безпеку , з урахуванням ступеня створеної загрози, складності усунення можливих загроз безпеки; величини, що
пред’являють організму функціональні вимоги, і показники надій.