Функціонування аграрної ф’ючерсної біржової торгівлі
Характеристиками ф’ючерсної торгівлі є стандартизація контрактів і гарантування їх виконання фінансових зобов’язань учасниками такої торгівлі через клірингову систему.
Стандартизація контрактів. Умови ф’ючерсних контрактів не встановлюється індивідуально сторонами такого контракту. Партнери купують контракти, стандартизовані біржею. Типовим ф’ючерсним контрактом на пшеницю на Чиказькій товарній біржі4 є контракт з такими специфікаціями: розмір - 5 000 бушелів зерна пшениці (один бушель пшениці дорівнює 27,216 кг), клас зерна (№ 1 м’яка червона, № 2 тверда червона озима та інші класи), місце поставки (в США це, наприклад, порт або декілька портів на річці Міссісіпі) і місяць поставки (липень, вересень, грудень, березень або травень). Останнє означає, що на ф’ючерсних біржах продаються різні контракти на один певний товар, які ідентичні у всіх аспектах, окрім дати поставки. Тому учасник, який бажає скористатися ф’ючерсною торгівлею, наприклад в Чикаго, повинен прийняти рішення про місяць поставки, а потім купувати або продавати контракт на біржі по ціні, яка встановилася на день проведення такої операції.
Гарантія виконання контрактів. Оскільки в процесі ф’ючерсної торгівлі одна із сторін втрачає від зміни ціни контракту, то у таких осіб виникнути небажання або не бути фінансової можливості сплачувати свої зобов’язання. Тому в 1860-х роках в Чикаго було створено систему, яка гарантувала виконання зобов’язань по торгівлі ф’ючерсними контрактами простим шляхом. Це так звана клірингова система, яка сьогодні лежить в основі будь-якої біржу світу. Якщо два партнери підписали контракт в березні на поставку в серпні 100 тонн зерна за ціною 500 грн./т, вони наймають третю незалежну сторону. Ця сторона, яку називають кліринговий дім, забезпечує виконання умов контракту сторонами. Після підписання контракту обидва контрактери вносять грошові внески (маржу) кліринговому дому. Така маржа гарантує виплати усім учасникам торгів при закритті відкритих позицій, незалежно від їх результату.
По-суті, кліринговий дім за рахунок отримання маржі від учасників ф’ючерсної торгівлі має можливість автоматично перерозподіляти кошти від тих, хто отримав збитки від торгівлі ф’ючерсами, до тих, хто отримав прибуток.
Зміна ринкової ціни на більшу величину, ніж розмір самої маржі, автоматично призводить до необхідності підвищення маржі, що дозволяє збалансувати прибутки і збитки під час дії контракту (процедура перегляду маржі).
Тих, хто торгує на ф’ючерсних біржах, можна поділити на дві головні групи:
Хеджери (hedgers) – ті учасники ринку, які купуватимуть або продаватимуть фізичний товар на певну дату в майбутньому і які зацікавлені у знижені пов’язаного з цією операцією цінового ризику. Їхньою метою є купівля і продаж ф’ючерсних контрактів для заміщення (компенсування) ризику зміни цін на спотовому ринку. В сільському господарстві фермери, трейдери та переробні підприємства використовують ф’ючерси, щоб захистити себе від зміни цін на спотовому ринку. Хеджування – це засіб страхування ризику зміни спотових цін, шляхом купівлі чи продажу ф’ючерсних контрактів.
Спекулянти (speculators) беруть на себе ризики, яких хеджери бажають уникнути. Спекулянти купують або продають контракти на основі їхнього очікування стосовно падіння або росту цін; спекулянти вірять, що вони знають, як “розвивається ринок“.
Стимульовані потенційними прибутками, спекулянти надають місцю для торгів суттєвий елемент – ліквідність, надаючи хеджерам можливість купити або продати будь-яку кількість будь-яких контрактів тоді, коли вони бажають. Ця ліквідність є важливою, тому що вона гарантує те, що хеджери завжди матимуть змогу купувати або продавати заміщуючі контракти і закривати будь-яку відкриту позицію на ф’ючерсному ринку. Більше того, для розробки обґрунтованого прогнозу майбутнього розвитку цін, спекулянти мають стимул збирати максимально можливу кількість інформації про сільськогосподарські ринки відповідних продуктів, прогнози урожаїв і попиту. Ця поведінка є дуже важливою, тому що як тільки спекулянт знаходить нову інформацію, його відповідна активність на ф’ючерсному ринку стає відомою широкому колу суспільства. Якщо спекулянти, наприклад, отримали правдоподібну нову інформацію, що наступний урожай пшениці в Китаї буди нижчий, ніж передбачуваний, вони очікуватимуть ріст світових ринкових цін. Тому вони купуватимуть ф’ючерсні контракти з надією їх продажу пізніше за вищими цінами, що підніматиме вартість ф’ючерсних контрактів. Таким чином, інформація спекулянтів впливатиме на ціни на ф’ючерсному ринку і всі матимуть можливість це побачити. Тому ціну ф’ючерсного контракту можна розглядати як найбільш точний прогноз цін, виходячи із усієї наявної в певний момент часу інформації про ринок певної продукції з усієї планети.
Саме в цьому полягає важливе значення ф’ючерсної торгівля для економіки - надання важливої і недорогої цінової інформації всім суб’єктам господарювання. Це особливо важливо для тих, хто планує купівлю або продаж реального товару (фермерам, переробним підприємствам, торгівельним компаніям), які, як правило, не мають змоги утримувати свою власну систему збору і аналізу ринкової інформації.
Торгівля на ф’ючерсних біржах не безкоштовна. По-перше, брокеру і біржі потрібно оплатити їхні послуги. Вони отримують плату за послуги, яка переважно складає 0,5% вартості контракту, але може бути іншою залежно від розміру замовлення та стану ринку. Крім того, хеджери і спекулянти повинні сплатити маржу. Як правило, на цей депозит не нараховуються проценти. Тому маржа і переглянута маржа коштує для учасника торгів суму втрачених процентних платежів по таких сумах. На деяких біржах клірингові доми приймають банківські депозити та інші цінні папери, наприклад акції. У таких випадках учасники не несуть втрати потенційного доходу.
Приклад 5.1. Чиказька товарна біржа (США) вивчає можливість запровадження ф’ючерсу на «чорноморську пшеницю».
Як повідомляє газета FinancialTimes (Лондон), в останній час Чиказькою товарною біржею (Chicago Board of Trade - CBOT), найбільшою біржею в світі з ф’ючерсної торгівлі, вивчається доцільність запровадження торгівлі ф’ючерсними контрактами на чорноморську пшеницю (Black Sea wheat).
«Чорноморський регіон – це один з районів, який ми зараз вивчаємо з погляду наявності істотного потенціалу для підтримки міжнародного ф'ючерсного контракту», – повідомив газеті директор CBOT по торгівлі біржовими товарами Девід Леман. Базовим активом для ф’ючерсного контракту, який планується запровадити, виступатиме пшениця, що експортується у чорноморському регіоні виробниками з колишніх радянських республік, в першу чергу, з Росії і України.
На думку керівництва біржі, світові ринки сільськогосподарської продукції переживають зараз безпрецедентні зміни, пов'язані з появою великої кількості нових покупців з Азії, лібералізацією торгівлі, зняттям обмежень на роботу з ф'ючерсними контрактами на ринках, що розвиваються.
CBOT в цих умовах, починаючи з грудня 2004 року, створює єдину електронну систему торгів, яка об'єднає біржі, що торгують сільськогосподарською продукцією, в Чикаго, Канзасі, Вінніпегу, Міннеаполісі. В результаті буде створений північноамериканський ф'ючерсний мега-майданчик, який працюватиме і вночі, забезпечуючи постійний доступ до торгів ф'ючерсами для операторів з Азії.
У березні 2005 року на базі нового електронного майданчика буде запущений ф'ючерс на етанол, враховуючи зростаючий інтерес в світі до альтернативних видів палива. В травні очікується початок торгів контрактом на сою з фізичною поставкою в Бразилії (а не в США, як в даний час). Наступним кроком може стати введення ф'ючерсу на чорноморську пшеницю, якщо буде зацікавленість цими контрактами з боку азіатських трейдерів. Якщо буде прийнято таке рішення, то на CBOT з’являться ф’ючерси на пшеницю з місцем поставки в одному або кількох портах Чорного моря і регіон закріпить за собою статус одного з місць формування світових цін на даний товар.
Джерело: за матеріалами газети «Financial Times», листопад 2004 року.