укр мова / укр мова правописord (2)
.docПРАВОПИС М’ЯКОГО ЗНАКА М’який знак пишеться:
-
після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль, колись, донька, батько;
-
у середині складу перед о: льотчик, сьомий, тьохкати;
-
у прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький, ризький;
-
після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк_, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, тихесенький, малюсінький, повнісінькій;
-
у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька); доньці, доньчин (донька);
-
після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки: рибальський, сільський.
М’який знак не пишеться:
-
після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач, сімсот;
-
після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);
-
між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, стаття;
-
між двома м’якими приголосними – м’якість першого з них виникає як результат впливу наступного м’якого приголосного: ніжність, майбутнє;
-
у буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);
-
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянство.
^ ПРАВОПИС АПОСТРОФА Апостроф ставиться:
-
після букв б, п, в, м, ф, які передають на письмі тверді губні приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): п’ятниця, солов’їний, б’ють, черв’як ;
-
після р в кінці складу: бур’ян, матір’ю, пір’їна;
-
після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати, під’їхати, роз’яснити;
-
після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янчук;
-
у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ядерні, чотирьох’ярусний, дит’ясла.
Апостроф не ставиться:
-
після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший приголосний (крім р), що належить до кореня:святковий, тьмяний, морквяний;
-
після р, що позначає м’який приголосний на початку складу: порятунок, буряк, рясний.
Чергування приголосних звуків |
У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать: 1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити; 2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад: Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.
СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються. У сучасній українській мові найчастіше спрощуються такі групи: -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-, в яких випадає середній звук. Наприклад: користь — корисний, тиждень — тижня, честь — чесний, щастя — щасливий, якість — якісний Це спрощення відбувається у вимові й на письмі. Виняток становлять слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять. Зберігається також -т- і в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження: компостний, контрастний, баластний, форпостний. У групах приголосних -скн-, -зкв- випадає к у дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-. Наприклад: блиск — блиснути, бризк — бризнути, брязк — брязнути, тиск — тиснути, тріск — тріснути але: випускний. Спростилися групи приголосних і в словах: серце, сонце, міський. |
§ 5. Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження
Написання прізвищ, географічних назв іншомовного походження в цілому підпорядковується принципам української орфографії, але є цілий ряд специфічних правил.
І. Російський, болгарський, чеський е, польський іе передаються:
літерою е
1. Цісля букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Петров, Лєрмонтов, Сенкевич; Пенза, Воронеж.
2. У суфіксі -ев після букв ц, р та шиплячих (ж, ч, ш, щ): Муромцев, Писарев, Нехорошеє; мис Рум 'янцева
літерою є
1. На початку слова: Єлизаров, Єфремов, Єпифанов, Єреван, Єнісей.
2. У середині слова після букви, що позначає голосний, після апострофа й м'якога знака: Гуляєв, Благоев, Аляб'єв, Аркадьєв; Колгуєв, Єгорєвськ.
3. У корені російських прізвищ, якщо в цьому корені російському е відповідає український звук і: Бєдний, Слєпцов, Сєченов; Бєлгород, Благовєщенськ.
II. Російська літера е передається:
сполученням літер йо На початку слова й складу: Йолкін, Бугайов; Соловйова;
сполученням літер ьо
У середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін; мис Дежньова;
літерою е
Якщо прізвище утворене від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Федоров; Орел;
літерою о
Під наголосом після ч, щ: Грачов, Щипачов; Рогачово.
III. Болгарське, сербське м(і) передається:
літерою й
Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Радич, Ягич;
літерою ї
Після букв, що позначають голосні: Стоїч, Раїч; ! літерою І На початку слова: Ілієв, Івич, Ільєску.
IV. Польське, чеське, словацьке н(і) передається:
літерою і
На початку слова та після приголосного: Івашкевич, Лінда, Міцкевич;
літерою й
Після шиплячих та у суфіксах -ик, -ицьк, -ич: Шимчак, М-клошич, Бжозович, Козацький.
V. Російська літера й передається:
літерою
1. На початку слова: Ігнатов, Ісаєв.
2. Після приголосних (крім шиплячих і ц): Бірюков, Пушкін, Мічуріщ
літерою І 1. Після букв, що позначають голосні:. Воїнов, Ізмаїлов.
2, Після апострофа та м'якого знака: Гур "ін, Ільїн; літерою й
. 1. Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Щипало; Нальчик.
2. У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської і української мов: Борисов,Сидоров, Пи-воваров, Васильєв; Гаврилово.
3. У префіксі при-: Привалов, Пришвін.
4. У суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -євич: Засулич, Голик, Радищев, Станкович, Трублаєвич.
VI. Російське м передається літерою й: Крутих, Рибаков.
Подвоєння та подовження приголосних |
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти; б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно; г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні; б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.; |
Правопис префіксів |
1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний. 2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати. 3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-: а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав; б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий; префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий; в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва. 4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати. 5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний. 6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити. |