Назви типів мовлення	На які питання відповідають у висловлюванні	Про що говориться у висловлюванні	Будова висловлювання
Розповідь	Що сталося?	повідомлення про певні події, що відтворюються в часі. Загальна структура розповіді наступна: початок, розвиток, кінець події..	Розповідь має деякі різновиди: повідомлення, оповідання, відповідь, найменування, перелік, оголошення
Опис	Який?	розповідь про властивості, ознаки певного предмета або явища. В ньому подається характеристика людини, предмету, явища природи шляхом перерахунку їх суттєвих ознак. Саме головне в описі – надати читачу повне, конкретне або цікаве уявлення про головний об’єкт..	Описи бувають: пейзажні, портретні, інтер’єру, характеристики явищ, предметів, людини
Роздум	Чому?	висловлювання про причини якостей, ознак, подій..	У роздумі обов’язково присутні три частини: теза, докази, висновок. Чисті описи, роздуми, розповіді використовуються рідко. У текстах найчастіше зустрічається, що описи входять до змісту розповіді або зв’язані з роздумом, або роздум може доповнювати розповідь.

Морфологія відмінювання іменників

Іменники сучасної української літературної мови за відмінюванням, яке найвиразніше виявляється у формах однини, поділяються на чотири відміни. Суттєвою ознакою виступає рід іменника з формою називного відмінка однини. Враховується також зміна наголосу (лáстівка — ластівкú), чергування голосних і приголосних (борода — борід, рука — руці, сестри — сестер, знання — знань, цукор — цукру). Другорядною ознакою вважається поява формотворчих суфіксів, яких немає в називному відмінку однини.  До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини: Микита, борона, груша, Катерина, рілля, земля, доля, армія, Марія, староста, нечепура, лівша. Вони поділяються на три групи: тверду — з твердим приголосним основи: стіна,країна, Ганна, Микола, Тетяна, хата, м'ята, м'яку — з м'яким приголосним основи: стеля, пшениця, стаття, Ілля, сім'я, паляниця, господиня, вітальня, їдальня; мішану — з основою на шиплячий: межа, душа, круча, хаща, миша, суша, туча, площа, мережа, паранджа. У твердій і м'якій групах протиставляються закінчення в усіх відмінках, крім давального і місцевого однини: дорог-а — земл-я, дорог-и — земл-і, дороз-і — земл-і, дорог-у — земл-ю, дорог-ою — земл-ею, на дороз-і — на земл-і; дорог-и — земл-і, доріг — земель, дорог-ам — земл-ям і т. д. Закінчення залежить від твердого чи м'якого приголосного основи. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м'якій — у родовому, орудному однини й називному множини (миш-і — земл-і,  миш-ею — земл-ею, миш-і — земл-і), в усіх інших відмінках закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у, на пожеж-і — на коло н-і, пожеж — колон і т. д.). 

Зразки відмінювання іменників першої відміни

Тверда група                 М'яка група               Мішана група  Однина  Н.  хат-а                         вишн-я                       душа  Р.   хат-и                         вишн-і                        душ-і  Д.  хат-і                          вишн-і                        душ-і  З.   хат-у                         вишн-ю                      душ-у  О.  хат-ою                      вишн-ею                    душ-ею  М. (на) хат-і                   (на) вишн-і                 (на) душ-і  К.  хат-о                         вишн-е                       душ-е  Множина 

Н.	хат-и	вишн-і	душ-і
Р.	хат	вишень	душ
Д.	хат-ам	вишн-ям	душ-ам
З.	хат-и	вишн-і	душ-і
О.	хат-ами	вишн-ями	душ-ами
М.	(на) хат-ах	(на) вишн-ях	(на душ-ах
К.	хат-и	вишн-і	душ-і

В однині закінченню родового відмінка -и іменників твердої групи відповідає закінчення -і іменників м'якої та мішаної груп. У давальному та місцевому відмінках в усіх трьох групах омонімічні закінчення -і (-ї): вод-і, лазн-і, площ-і, мрі-ї. Кінцеві тверді приголосні іменників твердої групи [г], [ґ], [к], [х]чергуються із [з], [дз´], [ц], [с] у цих відмінках: допомог-а — допомоз-і, дзиґ-а— дзидз-і, рік-а — ріц-і, свекрух-а — свекрус-і. У знахідному відмінку іменники твердої та мішаної групи мають закінчення -у, м'якої -ю.  Орудний відмінок закінчується на -ою у твердій групі, у м'якій і мішаній — на -ею (-єю): рук-ою, сил-ою — статт-ею, молодиц-ею, площ-ею, мрі-єю, еволюці-єю.  Кличний відмінок іменників першої відміни виражається закінченнями -о для твердої групи: Оксан-о, калин-о, країн-о, дорог-о, Микол-о і -е (-є) для м'якої та мішаної груп: закрійниц-е, Соломі-є, мрі-є, душ-е. Закінчення -ю мають пестливі іменники м'якої групи: Сон-ю, бабус-ю, матус-ю, Гал-ю.  У множині в називному відмінку іменників твердої групи вживається закінчення -и (сосн-и, ног-и, тумбочк-и), м'якої та мішаної - -і, (-ї): яблун-і, площ-і, наді-ї. У родовому відмінку іменників усіх трьох груп нульове закінчення: бур (від буря), перемог, травм, ялин, душ, паляниць, столиць, їдалень, господинь, революцій, галантерей, сімей. У багатьох іменників при появі закритих складів відбувається чергування голосних [о], [е] з [і]: дорог-и — доріг, голов-и — голів, ног-и — ніг, борон-и — борін, черед-и — черід; уставляються голосні між двома приголосними: стежк-и — стежок, палатк-и — палаток, сестр-и — сестер, сосн-и — сосон, вітальн-і — віталень, вишн-і — вишень, війн-и — воєн (і війн), домн-и — домен, сукн-і — суконь, гребл-і — гребель, борозн-и — борозен, князівн-и — князівен, сім'-ї— сімей, статт-і — статей, ескадриль-ї— ескадрилей, стайн-і — стаєнь, сотн-і — сотень, ляльк-и — ляльок. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і]за аналогією до вихідних форм не відбувається: топол-і — тополь, вод-и — вод, потвор-и — потвор, будов-и — будов, печер-и — печер, мереж-і — мереж.  Є відхилення від правил нульового закінчення в родовому відмінку множини:губ — губ-ів, легень — леген-ів, баб — баб-ів, закінчення -ей (миш-ей, свин-ей)та -ів (старост-ів, судд-ів).  У давальному, орудному та місцевому відмінках множини наявні закінчення -ам, -оми, -ах для іменників твердої та мішаної груп і відповідно -ям, -ями, -яхдля іменників м'якої групи (записк-ам — криниц-ям, круч-ам — дол-ям; долин-ами — пісн-ями).  До другої відміни належать іменники чоловічого й середнього роду, чоловічого — з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, двір, кінь, водій, тесть), із закінченням -о (Павл-о, Дніпр-о, батьк-о, Петренк-о, хлопчиськ-о, хвальк-о), середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, що при відмінюванні приймають суфікси -ен-, -ат- , -ят-):болот-о, олов-о, мор-е, гор-е, завзятт-я, становищ-е, лист-я, подвір -я, положенн-я, дерев-о.  Друга відміна також поділяється на три групи — тверду, м'яку й мішану. Дотвердої групи належать іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний (голуб, журнал, друг, тік, завод, явір, робітник, нарис, фейлетон), крім тих, основа яких закінчується на шиплячий; іменники середнього та чоловічого роду з основою на твердий приголосний і закінченням -о (ок-о, золот-о, марев-о, мережив-о, Дмитр-о, дядьк-о, парубійк-о, Іванченк-о, Колотил-о). Більшість іменників з основою наналежить до твердої групи: це односкладові іменники — двір, яр, твір, звір, мир, дар, бір; слова іншомовного походження з суфіксами -ар, -ир, -ер, -єр, -ур, -юр, -ор та ін.: хабар, касир, шофер, кур'єр, ажур, алюр, диктор, актор, колір. М'яка група представлена іменниками чоловічого роду, основа яких закінчується на м'який приголосний з нульовим закінченням (стілець, палець,вихователь, учень, ґедзь, деревій, палій), іменниками чоловічого роду на -ьо(татун-ьо, дідун-ьо, Бадз-ьо), іменниками середнього роду з закінченням -е(крім тих, що мають основу на шиплячий): пол-е, мор-е, деревц-е, лиц-е, яйц-ета -я: лист-я, гілл-я, бажанн-я, Запоріжж-я, узбічч-я, мерехтінн-я, завданн-я, вченн-я; чималою кількістю іменників на -р з суфіксами -ар, -ир: календар,кобзар, вівчар, гончар, токар, пекар, ліхтар, тягар, косар, багатир, проводир, пухир, бунтар, друкар, але: хабар, комар належать до твердої групи. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з основою на шиплячий і нульовим закінченням (сторож, ключ, кущ, дощ, плач, калач, товариш, спориш, леміш, плащ), іменники середнього роду з основою на шиплячий і закінченням -е: училищ-е, глинищ-е, просищ-е, плеч-е, ставищ-е,вогнищ-е; іменники чоловічого роду на -р з суфіксом -яр, що називають осіб чоловічої статі за родом діяльності чи професією: бетоняр, смоляр, скляр, дігтяр.  Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни: вони різноманітні, синонімічно багаті, що дозволяє стилістично удосконалювати висловлене чи написане. У називному відмінку однини нульове закінченнята -о мають іменники чоловічого роду (стан, гігант, нуль, Дніпро, Петро, водень), закінчення -о, -е, -я — іменники середнього роду, за виняткомпохідних іменників, утворених від чоловічого роду (дубищ-е, вовчищ-е, вітрищ-е), та тих, що позначають істоти (дідищ-е, всезнайк-о, будьк-о, хвальк-о): озер-о, неб-о, вогнищ-е, багатт-я, вікн-о, світл-о, змаганн-я, викритт-я, сузір-я, міжгір-я.