3. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Одним із найважливіших положень надання першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.

Кожен працівник підприємства, установи повинен знати послі­довність надання першої допомоги:

• усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої атмосфери, погасити одяг, котрий горить, витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;

визначити характер та важкість травми, визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування; ул здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу;

іммобілізувати місце перелому; накласти пов'язку тощо);

підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття ;медичного працівника;

викликати швидку медичну допомогу або лікаря, або ж вжити заходів

щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного

закладу.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, котра знаходиться під дією струму.

Ураження електричним струмом виникає тоді, коли нехтують правилами устрою обладнання та поведінки працюючих. Воно можливе за пошкодження ізоляції та за інших аварійних ситуацій. Практика доводить, що найважливішим є швидке вивільнення людини з-під дії струму з подальшим проведенням штучного дихання та зовнішнього масажу серця.

Вивільнити людину з-під струму можна наступним чином: виключенням системи, можливим закорочуванням фаз за допомогою перекидування (замикання) на струмопровідні проводи металевої перемички та механічним його відтягуванням і відривом від місця ураження. В цьому разі рятувальникам слід пам'ятати про необхідність користування індивідуальними засобами захисту (рукавички, боти, гумові килимки, штанги і ін.). Без цього сам рятувальник може виявитись під струмом. Для вивільнення людини з-під струму можливе застосування дерев'яних та інших предметів, що становлять собою діелектрики. Якщо потерпілий перебуває на висоті, слід вжити заходи, щоб під час вимикання струму та падіння він не отримав механічного пошкодження. і Штучне дихання часто виконують за схемою «рот в рот» або «рот в

ніс». В цьому разі дихання має бути різким, кожні 5...6 сек. Перед цим забезпечується прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті 1 запалим язиком, кров'ю, слиззю тощо.

Гостра дихальна недостатність і її крайній ступінь - зупинка серця - незалежно від причин призводить до зниження вмісту кисню в організмі (гіпоксія) і надлишку вуглекислого газу (гіперкапнія). Внаслідок гіпоксії і гіперкапнії в організмі розвиваються важкі порушення функцій всіх органів, яких можна уникнути лише при своєчасно розпочатій реанімації -штучній вентиляції легенів - при штучному диханні. Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого забезпечується при максимальному відкиданні голови назад, відкриванні рота, висуванні вперед нижньої щелепи.

Коли у потерпшого розширені зіниці і не промацується пульс навіть на шиї, то це означає, що паралізоване не тільки дихання, але й зупинилося серце. Тоді штучне дихання чергується з масажем серця.

Масаж серця - це ритмічне натискання на передню стінку грудної клітки потерпілого, внаслідок чого серце стискається між грудиною і хребтом та виштовхує зі своїх порожнин кров.

Мета масажу серця - штучна підтримка кровообігу в організмі потерпілого і відновлення нормальних природних скорочень серця. Підготовка до масажу серця є одночасно підготовкою до штучного дихання, оскільки масаж серця треба проводити разом із штучним диханням.

Зовнішній масаж серця здійснюється приблизно один раз в секунду. Місце натискування під час масажу знаходиться приблизно на два пальці вище м'якого кінця грудини. Надаючи допомогу, потерпілого кладуть на спину і вивільнюють від одягу. Як штучне дихання, так і зовнішній масаж серця слід проводити до прибуття швидкої медичної допомоги або до появи очевидних ознак оживлення (поява самостійного дихання, наявність пульсу).

Ефективність зовнішнього масажу серця визначається появою чіткого пульсу, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зменшенням синюватості шкіри та видимих слизових оболонок.

Існує ряд апаратів для штучного дихання, простих і доступних за конструкцією. Штучне дихання "з рота в рот" виконують за допомогою чистої гумової трубки, протертої спиртом, - повітропровода з круглим рухомим щитком.

Ручний портативний апарат РПА - це невеликий міх, що приводиться в дію рукою, і маска, накладена на рот і ніс потерпшого. До нього підключено кисневу подушку: під час розтягування міха відбувається пасивний видих.

Портативний апарат ДП-2 (компресор з електродвигуном) забезпечує 20 вдихань за 1 хвилину, працює автоматично, використовуючи енергію стиснутого кисню, що знаходиться в балоні.

За надання першої допомоги важливо знати, що потерпілі іноді оживали через декілька годин, протягом яких проводилось штучне дихання та зовнішній масаж серця. Розділ 17. ЗахіЛт від статичної електрики