Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
28
Добавлен:
21.03.2015
Размер:
193.54 Кб
Скачать

Способи і засоби для попередження та гасіння пожеж

План

  1. Способи пожежогасіння;

  2. Вогнегасні речовини;

  3. Протипожежне водопостачання;

  4. Пожежний зв'язок і сигналізація.

1. Способи пожежогасіння

В комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів згідно зі БНіП 2.04.09-84.

Горіння припиняється:

• при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її спалахування;

• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

• при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів: води (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді);

• інертних газів (вуглекислота та ін.);

• хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

• порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

• пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку, залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів (табл. 20.1).

2. Вогнегасні речовини

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів. У табл. 20.1 наведено способи гасіння пожеж.

Вода - найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин.

Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів, як і пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.

Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного країна або насоса закінчується металевим

Таблиця 20.1. Способи гасіння пожеж

Фізичніспособи

Охолодження

____________(виведення тепла з зони горіння)________________

Зрошення Перемішування Евакуація горючих

горючих шарів горючих речовин та

речовин_____ речовин матеріалів_____

Розрідження

___________(збільшення теплоємності горючої системи)_______

Об'ємне розрідження Об'ємне розрідження

окислювача інертними горючих речовин інертними

________газами та парою_____ _____газами та парою_______

Ізоляція

^___________(відключення механізму займання) _____________

Відрив полум'я Ізоляція поверхонь Евакуація

повітряною ударною горючих речовин горючих

хвилею водою, піною, речовин

_^_____________ КОШМОЮ______________-

Хімічний спосіб ___

Флегматизація __________

Об'ємне розрідження горючої Зрошення поверхонь горючих пило-, газо- та пароповітряної матеріалів флегматизуючими

системи флегматизуючими речовинами __________речовинами___________________________________

соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом - тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери тощо.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Пара зволожує горючі матеріали і знижує концентрацію кисню. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 % від загального об'єму.

Відомо, що з 1 літри води утворюється 1725 літрів водяної пари, яку доцільно застосовувати для гасіння пожеж на великих підприємствах, що мають потужне паросилове господарство.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф тощо). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП тощо. Солі, що випадають з водного розчину, при попаданні на об'єкт горіння розплавляються і утворюють тверду негорючу кірку. При розпаді солей утворюються негорючі гази, які ізолюють доступ повітря до об'єкту горіння.

Хімічну піну отримують в результаті хімічної реакції кислотного і лужного розчинів з піноутворювачем. При цьому утворюється газ (діоксид вуглецю). Речовини, які потрібні для отримання вуглецю, застосовують водяний розчин або сухий пінопорошок.

Піноутворювач складається: 84 % нафтового контакту, 4...5 % кістового клею, 11 % етилового спирту і каустичної соди.

Основні властивості хімічної піни - це утворення плівки, яка знижує температуру горіння, утворення парів і газів, які можуть витиснути повітря із зони горіння.

Повітряно-механічна піна - суміш повітря (~ 90 %), води (7 %) і піноутворювача ОП-1 (3 %). Характеристикою піни є її кратність - це відношення об'єму отриманої піни до загального об'єму речовини. Піни звичайної кратності (до 20) утворюються повітряно-пінними стовпами, за принципом: вода подається під тиском 0,3... 0,6 МПа, попередньо змішана з піноутворювачем, поступає в спеціальний пристрій, який забезпечує відсмоктування повітря. На практиці для гасіння пожеж застосовують повітряно-механічну піну високої кратності (до 200), отриманої в піногенераторах. Ця піна більш об'ємна і має більшу стійкість.

Інертні і негорючі гази. В основному це діоксид вуглецю і азот, вони розріджують концентрацію кисню і гальмують інтенсивність горіння. Інертні гази, в основному, застосовують для гасіння пожеж в невеликих приміщеннях. Вогнегасна концентрація інертних газів при гасінні в закритих приміщеннях складає 31.. .36 % до об'єму приміщення (3958-2000 ССБП).

Діоксид вуглецю застосовують для швидкого гасіння невеликих джерел вогню, а також для гасіння електродвигунів та іншого електротехніч­ного устаткування. Оскільки діоксид вуглецю зберігають в балонах під тиском, то при викиді його утворюється сніг твердого діоксида вуглецю.

Вогнегасні порошки - це дрібно помелені (на муку) мінеральні солі з різними компонентами, які запобігають злежуванню і збиванню в гранули, їх можна застосовувати для гасіння пожеж твердих речовин, різних класів горючих рідин, газів, металів та обладнання, які знаходяться під електричним струмом.

Вогнегасні порошки бувають загального та спеціального призначення. Основними компонентами приладу ПСБ-3 є бікарбонат натрію; ПФ -діамонний фосфат; СЦ-2 - силікагель, насичений хладоном (114В2) тощо. Порошок СЦ-2 застосовують для гасіння горючих та пірофорних рідин, кремнійорганічних і алюмінійорганічних сполук, гідратів металів.

Працювати з вогнегасними порошками треба в спецодязі з захисними засобами (респіратори, окуляри).

Вогнегасники застосовують для гасіння загорянь та невеликих пржеж у початковій стадії їх розвитку. Вогнегасники бувають малоємні (до 5 л); промислові ручні (до 10 л); перевізні (більше 10 л) (3675-98 ССБП).

Найбільш поширені хімічні пінні вогнегасники ОХП-10, ОП-М та ОП-9ММ.

Заслуговує уваги ручний вогнегасник ОХП-10 (рис. 20.1) про­дуктивністю 43...50 л, кратністю піни 5...6, довжиною струменя до 6 м.

Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверх­нею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна - нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання, речі та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ОВП-5, ОВП-10) та стаціонарні (ОВП-100 та ОВП-250). По конструкції вони подібні до хімічних пінних вогнегасників.

Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння різних твердих речовин та матеріалів, за винятком лужних металів та електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також речей, котрі горять без доступу повітря.

Сумішшю в корпусі вогнегасника ОВП-10 є 6 %-ковий водний розчин та піноутворювач ОП-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисне­ним диоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальному балоні, всередині (або зовні) вогнегасника. Стиснений розчин по сифонній трубці прямує в розпилювач і дифузор, де проходить утворення повітряно-механічної піни кратністю 60, кількістю 540 літрів та часом дії 45 сек. На рис.20.2 показано повітряно-пінний вогнегасник.

1

Рис.20.2. Вогнегасник по­вітряно-пінний ОВП:

1 -корпус; 2-дифузор; 3-трубка; 4-кришка; 5-ручка; 6-важіль; 7-шток; 8-балон; 9 - сифонна трубка

Рис.20.1. Вогнегасник хімічний

пінний ОХП-10: 1-корпус; 2-балон з киснем; 3-бокова

ручка; 4-горловина; 5-ручка;

6-шток; 7-кришка; 8-клапан;

9- запобіжник; 10 - нижня ручка

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих

пожеж, всіх видів загоряння (рис.20.3). Промисловість випускає

вуглекислотні вогнегасники в ручному (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) та

транспортному варіантах.

Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка

вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього

її температура знижується до -70 ОС. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії - ЗО.. .60 сек.

Вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла для запобігання саморозрядження. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники одержують широке застосування, їх випус­кають наступних типів: ОП-1 «Момент», ОП-2А, ОП-10, ОПС-10, ОП-100,ОП-250,СП-120.

Ручні порошкові вогнегасники ОП-10 використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (натрій, калій), деревини, пластмас тощо.

Для створення тиску в корпусі і викиду порошку служить стиснений газ (азот, диоксид, повітря), який знаходиться у невеликому спеціальному балоні під тиском 15 МПа. Вогнегасник ОПС-10 відрізняється тільки за складом порошку та засобом для його викиду (рис. 20.4).

Рис. 20.3. Вогне­гасник вуглекис­лотний ОУ-2

Рис.20.4. Вогнегасник порошковий

1- корпус; 2- балон; 3- шланг; 4- патрубок

Крім перелічених вогнегасників, випускають вогнегасники аерозольні хладонові (ОАХ-0,5), вогнегасники хладонові (ОХ-3, ОХ-7), вогнегасники вуглекислотні - бром етилові (ОУБ-3, ОУБ-7), вогнегасники автоматичні (УАП-5, УАП-8, УАП-16) тощо.

У приміщеннях промислових підприємств засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами «Правил пожежної безпеки в Україні». У коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні пункти з набором первинних засобів пожежогасіння.

Соседние файлы в папке ОТ лекции УКР