пальчевский

цьому разі в межах об’єднаної діяльності мова могла б вестися лише б про певнікомбінаціїокремихелементівцієїоб’єднаноїнаосновіспільноїмети,

завдань та функцій діяльності.

Тривалий час, приблизно до середини ХХ століття, в Німеччині були поширені так звані класичні методи соціальної роботи, сформовані на ос$ новівідповідноїангло$американськоїметодики.Донихприйнятовідноси$ ти, насамперед, індивідуальну допомогу, групову терапію, роботу в об$ щині. Однак з часом тематика соціально$педагогічних досліджень почала розширюватисязарахунокурахуваннянаціональноїспецифіки.Колиспо$ чатку предметом дослідження були проблемні діти та підлітки, схильні до порушеньзагальноприйнятихнорм,топоступовонимсталивсівіковікате$ горії людей, зайняті в найрізноманітніших сферах діяльності. Незважаючи на нагромаджений досвід соціально$педагогічної роботи з ними, за виз$ нанням німецьких фахівців, дотепер не створена загальна теорія, обґрунто

вана найновішою соціальною наукою, яка б охоплювала усю повноту і різно манітність ситуативної проблематики людського життя і відповідних їй моделей дії як самого клієнта, так і соціального фахівця, який би об’єднував функції соціального педагога та соціального працівника.

Активізаціясоціально$педагогічноїдіяльностівостаннірокипояснюєть$ сянизкоюпричин:удосконаленнямсоціальноїструктурисуспільства,впли$ вомнанеїоб’єднаннязНДР,допомогоюпереселенимізіншихкраїнсім’ям та біженцям. Традиційно еклектична за своєю суттю орієнтація соціальної роботи та соціальної педагогіки почала набирати міждисциплінарного ха$ рактеру,оскількивсоціально$педагогічнійроботісталонеобхіднимвикори$

стання результатів таких соціальних наук, як: політико$економічні основи теоріїдержавиісоціальноїполітики,теоріїсоціалізації,інтерракціонізмута ін.Узв’язкузцимсучасніпідходидосоціально$педагогічноїроботи,будучи ранішеорієнтованимиабонасуб’єкта,абонасуспільніумови,доповнюють$ сяновимиконцепціями,якіпов’язуютьсоціальнутеоріюзтеорієюдії,чітко визначаючимежікомпетенційсоціально$педагогічнихдійвцілому.Цедає можливістьспрямуватисоціальнуроботуісоціальнупедагогіку,зодногобоку, на вимоги і завдання, які ставлять перед людиною складні житейські си$ туації,а зіншогобоку,наможливостістимулюваннятарозвиткупроцесіву будь$якій ситуації й запобігання чи ослаблення негативних явищ. Завдяки

комплексномувикористаннювсіхвідомихпрофесійнихметодів,спеціаль$ нихметодиктатехнологій,освітніхконцепційтощосоціальніпрацівникиі соціальніпедагогинамагаютьсястимулюватиклієнтівнарозвитокізміцнен$ ня їх власних сил, повноцінну реалізацію внутрішнього потенціалу, прий$ няттясамостійних рішень.

У розумінні німецьких дослідників проблем соціалізації особистості соціальна педагогіка і соціальна робота – це форма професійних дій, які

визначаються принципами індивідуалізації і змін (в мікро$, мезо$ і мак$ росистемах).

Незважаючи на умовне розділення функцій соціальної педагогіки та соціальної роботи, німецькі фахівці виходять із того, що цілі, ціннісні орієнтації, завдання, базові знання та методи як для однієї, так і для іншої повинні бути спільними. Але оскільки практична діяльність має свою спе$ цифіку,тодляпрофесійноїкваліфікаціїсоціальнихпрацівниківтасоціаль$ них педагогів властиві певні акценти. У сфері соціальної роботи вони, на$ самперед, пов’язані з вирішенням конфліктних ситуацій, вирівнюванням соціальногодефіциту,посередницькоюмісієювумовахнаданняпрофесій$ ної допомоги. Однак це не є перепоною для спільної діяльності соціальних працівників та соціальних педагогів у вирішенні завдань соціалізації різно$ вікових груп населення країни.

Теоріяіпрактикасоціальноїроботибазуєтьсянатакихосновнихприн$ ципах: сімейної орієнтації, прихованості та конфіденційності, щирості та

довір’я, розуміння замість осудження, допомоги і виховання замість пока рання, добровільності замість контролю, допомоги для самодопомоги або ак тивності замість пасивності, об’єднана допомога –комплексна допомога.

Принцип сімейної орієнтації передбачає відповідальність усіх членів сім’ї завирішенняпроблемкожногоїїчлена,співпрацюсоціальногопрацівника чисоціальногопедагогаунеобхідномузахистітадопомозідітям,готовність до доцільних змін ситуації та стосунків у сім’ї з метою «вирівнювання» не$

обхіднихобставин.

Принцип прихованості та конфіденційності передбачає дозвіл клієнта на присутність або участь у розмовах із соціальним працівником або со$ ціальним педагогом третьої особи та на право передачі інформації, яка сто$ сується особистих життєвих ситуацій, сторонній людині (групам людей, організаціям, закладам, засобам інформації і т.д.). Загалом принцип відоб$ ражає право клієнта на повагу до його особистого життя.

Принцип щирості та довір’я спрямований на встановлення з клієнтом щирих довірливих стосунків, які, насамперед, пов’язуються з відкритою і чесноюповедінкоюсоціальногопрацівника,якийнедозволитьсобізаспи$

ноюпідопічногоотримуватипроньоговідтретьоїособиінформаціюінтим$ ногохарактеру.

Принцип розуміння замість осудження вимагає конгруентності соц$ іального працівника, тобто його здатності сприймати світ і людей у ньому, яквихіднуосновувроботі,такими,якимивони є.Це неозначає,щозлочи$

нець чи злочинна поведінка повинні виправдовуватися, а скоріше пов’я$ зується з розумінням людини як потенційно доброї істоти, незахищеної,

як складно організованої системи, від негативного впливу хаотично непе$ редбачуванихелементів.Черезте,розуміючи, щоклієнтпотребуєпідтрим$ ки, йому необхідно дати можливість висловити свої почуття для того, щоб серйозно їх сприйняти та зрозуміти.

Принцип допомоги і виховання замість покарання дещо збігається із попереднім. Однак він тісніше пов’язаний із профілактикою порушення клієнтом загальноприйнятих норм. Він передбачає всебічний розвиток його на основі гармонізації внутрішньоособистісних та загальносуспіль$ них інтересів і виховання в нього готовності до змін у взаєминах із членами сімей.

Принцип добровільності замість контролю дозволяє надавати клієнтові право самому приймати рішення, яка допомога йому необхідна і яку він хотів би отримати. У цих випадках соціальному працівнику не бажанонав’язуватипідопічномусвоїпорадитавказівки,демонструючицим самим певну свою зверхність над ним. Таким чином, зникає база для фор$ мування в клієнта звички пристосування до контрольованих обставин на основістраху.

Принцип допомоги для самодопомоги або активності замість пасив ності висуває вимогу самоактивізації клієнта. Соціальний працівник по$ винен допомогти йому сформувати внутрішню готовність і бажання бути господарем власної долі. У протилежному випадку, коли соціальний ви$ ховник сам усе робитиме замість свого підопічного, позбавляючи його

самостійних дій, то цим самим він формуватиме безвідповідальну та без$ вільну особистість, яка у будь$яких ситуаціях не в змозі буде сама за себе постояти.

Принцип об’єднана допомога – комплексна допомога передбачає допо$ могу соціального працівника, яка надається в тісному контакті з різнома$ нітними соціально спрямованими організаціями та службами. Це засвід$ чує,щовсоціальнійроботінадзвичайногозначеннянабуваєпроцесуально$ систематичнебаченнясоціальнихпроблем,якеможливезаумовиоб’єднан$ няфізичних,матеріальних,духовно$психічних,загальносуспільнихтаосо$ бистісних проблем.

У світлі цих принципів вимальовуються основні функції соціальної роботи: 1) формування у клієнта внутрішньої готовності та здатності до власного саморозвитку і вирішення назрілих проблем особистісного жит$ тя; 2) гармонізація взаємостосунків як між окремими людьми, так і між ними та різноманітними соціальними системами; 3) сприяння гуманній та

ефективній дії цих систем; 4) допомога в розвитку і поліпшенні соціальної політики країни.

Найважливішу ділянку соціальної роботи та соціально$педагогічної діяльності складає соціальна допомога дітям, підліткам і їх сім’ям, що традиційно об’єднується єдиним поняттям «дитячо$юнацька допомога». Ця ділянка роботи має два аспекти: «турбота про підлітків» та «допомога у вихованні».

Перший із них пов’язаний з організацією дозвілля дітей та підлітків (налагодження діяльності молодіжних центрів, розгортання спортивного руху, будівництво спортивних майданчиків, робота в молодіжних орга$ нізаціях та в галузі освіти молоді, культурно$масові та оздоровчі заходи під час шкільних канікул, організація міжнародних зустрічей, заходи з охо$ рони прав і праці підлітків).

Другий передбачає надання соціальної допомоги проблемним дітям, підліткам і їх сім’ям (допомога у вихованні та налагодженні спілкуван$ ня, у розв’язанні проблем, пов’язаних із певними аномаліями в поведінці дітей, підлітків та батьків, з випадками насильства, що мають місце в сім’ї).

Робота у сфері «дитячо$юнацької допомоги» проводиться у відповід$ них соціальних організаціях різноманітними професійними групами: со$ ціальними працівниками, соціальними педагогами, психологами, соціо$ логами, педагогами, лікарями, юристами.

Соціально$педагогічнадопомогасім’ї якскладовацієїсфери надається соціальнимпедагогомбезперервно(понад3роки)йінтенсивно(до20годин упродовж тижня) у формі бесід із батьками та їх дітьми у вільний час. Така

роботапокликаназапобігтинаправленнюдітейудитячийбудинокчиінтер$ нат,оскількизнаходженнядитинивсім’їобходитьсядержавідешевше,ніжїї перебуванняудитячомубудинкучивінтернаті.

На противагу первинній традиційній роботі з запобігання дитячій та підлітковоїзлочинності,якаактивізуєтьсялишетоді,коливиховніпробле$ мизагострюються,помічаєтьсязростанняефективностіпрофілактичноїта превентивноїроботи.Найчастішецяроботапроводитьсянавулицяхміста. Вонаставитьзаметузапобігтивиникненнюмолодіжнихгрупризику,схиль$ них до правопорушень, шляхом встановлення з ними «випадкових» кон$ тактів у період їх скупчення для проведення вільного часу. Під час цих кон$

тактів визначаються проблеми вуличних груп молоді, вивчаються можли$ вості надання їм відповідної допомоги, як індивідуальної, так і групової. Плануються заходи не лише з метою запобігання росту кількості груп, а й з метою розпаду тих, що є. У складі груп виявляються особливо небезпечні підлітки, робляться намагання залучити їх у ті молодіжні групи, які знахо$

дяться під соціально$педагогічною опікою. Для молоді знаходяться при$ міщення для спілкування, організовуються різноманітні форми дозвілля з

метою сублімації надлишкової енергії підлітків та юнацтва.

Персонал соціальних служб готується в різноманітних освітніх закла$ дах. Зокрема, на середньоосвітньому рівні в професійних та спеціалізова$ них школах готуються працівники дитячих садків, молодіжних центрів та надомного догляду за малюками. Соціальні працівники та педагоги навча$ ються в коледжах – інститутах, які належать до системи вищої освіти. Кур$ сисоціальнихпрацівниківтасоціальнихпедагогівпропонуютьтакождеякі університети.

Різноманітні навчальні програми з підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників передбачають таке спрямування навчально$ пізнавальної діяльності майбутніх фахівців соціальної роботи та соціаль$ но$педагогічної діяльності: соціальна робота і соціальна педагогіка (істо$ рія, теорія, організація та інститути, методи); соціальні науки (соціологія, соціальна політика, політична наука, економіка, статистика, емпіричні соціальні дослідження); психологія та педагогіка (прогресивна психоло$ гія, терапевтичні методи, теорія і практика освіти, теорія соціалізації); здоров’я (надання медичної допомоги, медичне обстеження); юридичне і суспільне управління (законодавство стосовно сім’ї, молоді, соціального забезпечення, соціальних гарантій, праці та управління); засоби масової інформації, мистецтво, спорт.

Важливурольупідготовцісоціальногопрацівникавідіграєпрактика.На$ приклад, за умови академічної підготовки його у спеціалізованих школах

упродовж3років набезпосереднюпрактичнудіяльність відводиться1рік. У Швеції у складі соціальних служб умовно можна виділити три ос$ новні групи фахівців: 1) соціальні працівники, які доглядають хворих та інвалідівіпрацюютьвосновномувмедичнихзакладах;2)соціальніпедаго$ ги;3)соціальніпрацівники(патронаж),якіпредставляютьрозгалуженусітку соціальних фахівців різноманітного спрямування. Більша частина їх зай$ нята в комунах (community) – адміністративно$територіальних одиницях, які територіально нагадують області України. Інші працюють в керівних органахрізнихрівнів,школах.Представникицієїсферидоволіповнопред$

ставлені в парламенті (15 чоловік із 120 членів парламенту).

Соціальна робота в країні ведеться на всіх рівнях: індивідуальному, сімейному,общинному,муніципальному,загальнонаціональному,міжна$ родному.

Серед проблем, які вимагають втручання соціального працівника чи соціального педагога, основні пов’язані з безробіттям та розшаруванням

суспільства,врезультатічогоз’являютьсярайони,населенілюдьмизрізним соціальнимстатусом. Наприклад,непрестижнимирайонамисьогоднівва$

жаютьсятериторії,забудованів60$70$ірокибагатоквартирнимибудинками. Зтакимирайонаминайчастішейпов’язуєтьсяпрофесійнасоціальнаробота тасоціально$педагогічнадіяльність.Дотогожтакадіяльністьспрямовується нетількинамолодшівіковігрупинаселення,айнастарші.Наприклад,соц$ іальні працівники допомагають пенсіонерам знайти заняття у вільний час, організуватисвоїпобутовісправи,подолатипочуттясамітності.

Головні обов’язки у сфері соціального обслуговування населення покладенінамуніципалітети.Укожномузнихзасоціальнеобслуговування відповідає комітет соціальної допомоги, який вибудовує свою діяльність у рамкахповноважень,представленихйомучиннимзаконодавством.

У країні діє розгалужена сітка спеціалізованих закладів соціального обслуговування. До складу відносно самостійних належать кризові центри

для чоловіків, кризові центри для жінок, молодіжні центри переборення кри зи, притулки для підлітків. До складу закладів, об’єднаних у єдину службу, відносять наркотичні служби, А клініки, станції допомоги неповнолітнім,

витверезники, інтернати лікарні, інтернати гуртожитки, опорні пункти квартири, диспансери.

Кризові центри для чоловіків покликані допомагати клієнту розв’яза$ ти такі можливі проблеми: сексуальні, економічні, психологічні, соціаль$ но$побутові, пов’язані з конфліктами, які виникають на основі спілку$ вання з членами сім’ї, сусідами, колегами за роботою. У цих випадках важливо зняти з нього негативні суґестивні комплекси і на основі цього

створити умови для спокійної, тверезої оцінки стосунків та ситуацій з ме$ тою оптимальної їх корекції.

Жіночі кризові центри ізольовані та напівзасекречені, оскільки жінки, які переступають їхні пороги, повинні відчувати себе у безпеці. Контакти з чоловіком чи партнером, які є джерелом образи, в їхніх стінах заборонені. Тут не тільки можна отримати кваліфіковані поради, але й побути кілька днів, відпочити, позбавитися стресу. Знаходячись тут, жінка може продов$ жуватипрацювати,оскількиспівробітникицьогозакладудопоможутьорган$ ізуватипобут.

Молодіжні центри переборення кризи призначені для направлення

сюди судами правопорушників у віці від 16 до 21 року. Тут вихованці виму$ шенідотримуватисяжорсткогорозпорядку,працюватипо7$8годинумай$ стернях та на сільськогосподарських фермах центру. Загорожа навколо та$ ких центрів відсутня, вихованці можуть пересуватися по місту без супрово$ ду, відвідувати рідних та друзів у дні свого народження. Однак за серйозні

порушеннявнутрішньогорозпорядкупорушниківпоселяютьукамеризобме$ женимипобутовимизручностямитатакимижможливостямипересування.

Однак головним у роботі співробітників центру є не акцент на пока$ ранні, а створення умов, які б допомогли правопорушнику переосмисли$ ти власне життя, вийти на шлях позитивних змін, долучитися до набуття певних трудових навичок.

Притулок для підлітків відкрито для тих, хто залишив сім’ю. Тут не поспішають повернути «втікачів» додому. Натомість у них бачать партне$ радляпозитивноговирішенняїх проблем.Томусоціальніпрацівникипра$ цюють над тим, щоб спрямувати зусилля підлітка на усвідомлення склад$ ної ситуації, в яку він потрапив, знаходження шляхів виходу з неї, перебо$ рення кризової ситуації.

Наркотичні служби зайняті підлітками, які зловживають алкоголем, наркотиками, різноманітними лікувальними засобами. У розпорядженні наркотичних служб для надання відповідної допомоги клієнтам знахо$ дяться станції допомоги неповнолітнім, А$клініки, інтернати$лікарні, витверезники, притулки (сховища), інтернати$гуртожитки, опорні пун$ кти$квартири, диспансери.

Станції допомоги неповнолітнім призначені для надання амбулатор$ ної допомоги не тільки підліткам, а й їх близьким на добровільній основі. Тут проводяться діагностичне лікувальне обстеження та відповідний курс лікування.

А клініки – амбулаторний заклад для надання допомоги у вирішенні наркологічних проблем. Персонал його складають соціальні працівники,

лікарі та медсестри. Форми лікування: індивідуальна бесіда із соціальним працівником, групова співбесіда, зустріч клієнта та його сім’ї із соціаль$ ними працівниками, діагностичне обстеження, курс лікування на основі лікувальнихпрепаратів.

Інтернати лікарні – тимчасові помешкання для вирішення нарко$ логічних проблем. Передбачені лікувальні процедури.

Витверезники передбачені для надання допомоги для бажаючих пере$ рвати алкогольний запій. Обладнані ліжками. Лікувальний період – 5 діб. Персонал складається із соціальних працівників, медсестер, чергових.

Притулки (сховища) працюють із цілодобово відкритими дверима. У

нихтимчасоворозташовуютьсяособизнаркологічнимипроблемами,уви$ падку необхідності диспансеризації отримують направлення у відповідні заклади.

Інтернати гуртожитки пропонують клієнтам, наркологічно хворим і зіслабоюздатністюдосамообслуговування,притулокталікувальніпослуги.

Опорні пункти&квартири також передбачені для наркологічно хворих. Надаютьтимчасовежитлоіамбулаторнелікування,допомагаютьналагоди$

ти побут.

Диспансери – стаціонарні заклади для лікування наркологічно хво$ рих. Методи лікування: індивідуальне та групове обстеження, заходи з відновлення контактів з ріднею і колегами за роботою, медична допомога та допомога у трудовлаштуванні. Організоване дозвілля.

Важливою ланкою у вихованні та соціалізації молоді є підліткові клу$ би, яких лише у Стокгольмі нараховується 70.

Значну участь у наданні соціальної допомоги населенню надає пошто ва служба, що пов’язано з особливостями заселення цієї доволі великої за площеюкраїни.Сільськілистоноші,пересуваючисьпозакріпленихзаними дільницях на автомашинах, виконують роль зв’язуючої ланки населення із соціальнимислужбами.

Упідготовці соціальних працівників задіяні не тільки окремі відділення університетів, а й церква.

УПівнічній Ірландії поряд із типовими для країн Європи структурами служб,якінадаютьнаселеннюсоціальнудопомогу,функціонуєспеціальна служба, яку називають колегією апробації. Матеріали стосовно проступків неповнолітніхправопорушниківпередсудоманалізуєсоціальнийпрацівник

вофіцерськомучинізкомандою,вякувходить4$5осіб.Вінтакожнаглядаєза підлітком упродовж відбування ним терміну покарання і після його закін$ чення. Слідкує, щоб підліток знову не став на попередній злочинний шлях.

Запитання та завдання

1. Завдання соціалізації на порозі третього тисячоліття. 2.Проблема соціалізації особистості в освіті США. 3.Общинне навчання та общинне виховання в США.

4.Сім’я у США як об’єкт соціальної роботи та соціально&педагогіч& ної діяльності.

5.Яких особливих соціально&педагогічних підходів вимагає в США робота з «важкими» підлітками і неповнолітніми з групи ризику ?

6.Які особливості психолого&педагогічної служби «Гайденс»? 7.У чому суть соціально&педагогічних досліджень у США ?

8.Які особливості соціальної роботи та соціально&педагогічної діяль& ності у Великобританії?

9.Роль концепції педагогіки навколишнього середовища для вирішен& ня проблем соціалізації дітей та підлітків у Франції.

10.Місце та значення педагогічної анімації у загальній системі соціал& ізації особистості у Франції.

11.Основні принципи теорії та практики соціальної роботи в Німеч&

чині.

12.Особливості підготовки соціальних працівників та соціальних педагогів у Німеччині.

13.Соціально&педагогічна діяльність соціальних служб Швеції.

Рекомендована література

1. Веселова В.В. Традиционные и новые ценности в системе образова& ния США // Педагогика. – 1996. –№ 2. – С. 18&22.

2.Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на поро& ге ХХІ века. – М.: Изд&во УРАО, 1999.

3.Социальная работа в Германии и Австрии: Учеб.&метод. пособие / Отв. ред. И.А.Зимняя. – М.. 1992.

4.Социальная работа и подготовка социальных работников в Вели& кобритании, Канаде, США: Учеб&метод. пособие/ Отв. ред. И.А.Зимняя.

– М., 1992.

5.Мустафаева Ф.А. Основы социальной педагогики. – М., 2001. – С. 287 &397.

6.Чорбинский С.И. Социальная работа и социальные программы США. – М., 1992.

7.Школа социальных педагогов и социальных работников. Социальная педагогика и социальная работа за рубежом / Ред.&сост. В.Г.Бочарова, А.Н&

.Дашкина. – М.. 1991. – Вып. 1&6.

270

Розділ 2.

Методики, технології, стратегії і тактики соціально педагогічної роботи з людьми різних вікових груп та категорій

Знання існують, насамперед, для того щоб їх використовувати...

Факти – це своєрідні боєзапаси. Не будьте проклятим ящиком із боєзапасами, будьте гвинтівкою.

Карл Роджерс