7. Конфлікти в закладах освіти та діяльність менеджера з їх попередження і розв’язання

Типовим соціально-психологічним феноменом, який породжується міжособистісною професійною взаємодією в менеджменті освіти, є конфлікт – це зіткнення і протиборство протилежно спрямованих психологічних факторів у взаємодії між особистостями, групами або в особистості, породжене значущими для них протиріччями.

Розрізняють чотири основних типи конфліктів:

- внутрішньо особистісний,

- міжособистісний

- між особою і групою

- між груповий.

Соціально-психологічний аналіз причин конфліктів у системі освіти показує, що коли конфлікт характеризується “знизу нагору” (наприклад, зав. районного (міського) відділу – працівники обласного управління освіти), то більш яскраво визначаються причини особистісного плану (грубість керівника, необ’єктивність). Аналіз причин конфліктів у діловому спілкуванні методичних працівників з педагогами показує, що типовими причинами конфліктів є: недостатньо об’єктивна оцінка або (на думку педагога) некомпетентність методиста; небажання вчителя знайомитися і (особливо) використовувати здобутки передового досвіду, досягнень науки, інновації; негативні випадки адміністрування з боку методиста.

Специфіка конфлікту у системі освіти полягає також в тому, що до нього досить часто “втягуються” не беспосередні опоненти, а інші люди (діти, батьки тощо). Крім цього, вони і безпосередньо, і опосередковано негативно впливають на сприймання педагогічних працівників оточуючими, тобто мають антивиховні наслідки.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально).

8. Джерела і чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті.

Стратегічним напрямом удосконалення стилю керівництва в освіті є оволодіння керівником усіма рівнями методів різних стилів та їх уміле, гнучке поєднання. Стиль керівництва — важливий чинник досягнення успіху в управлінні установами освіти всіх рівнів, оскільки він безпосередньо впливає на мотиваційну діяльність підлеглих, формування сприятливого, творчого психологічного клімату в колективі, спрямованого на розвиток особистості.

Стиль керівництва закладом освіти — це система методів, прийомів і засобів, які переважають в управлінській діяльності керівника, а також індивідуальні особливості їх вибору та застосування. На формування стилю керівництва в освіті впливають різноманітні об’єктивні та суб’єктивні чинники.

Об’єктивним чинником є встановлення певного стилю керівництва, який характеризує даний період розвитку суспільства. Наприклад, для тоталітарного режиму основним для більшості установ є командно-адміністративний стиль, що передбачає відповідний добір «командирів виробництва», начальників управлінь, департаментів, завідувачів, директорів шкіл тощо.

У сучасних умовах вимоги суспільства до освіти зумовлюють відкритий стиль управління, що передбачає наявність у керівника відповідних умінь і навичок.

На вироблення стилю керівництва кожного окремого закладу освіти, організації чи установи (міністерство, обласне управління, департамент, відділ освіти, школа, дошкільний заклад тощо) також впливають особливості стилю тієї організації, яка безпосередньо керує підлеглою.

Суб’єктивними чинниками, що впливають на стиль керівництва, є:

• психофізіологічні та особистісні особливості як керівників, так і підлеглих — вікові, статеві, темперамент, морально-вольові риси, потреби тощо;

• соціально-психологічні особливості колективу, яким керує менеджер освіти, — морально-психологічний клімат, згуртованість, підготовленість до роботи, ціннісно-орієнтаційна єдність, дисциплінованість, рівень громадської думки тощо;

• психофізіологічні та особистісні риси керівника колективу (особистість керівника — це той механізм, у якому перероблюються, усвідомлюються всі об’єктивні зовнішні впливи, відбиваються особливості конкретного колективу);

• компетентність керівника — певна сума знань, що допомагає виробляти найкращий стиль керівництва на основі освіду, обізнаності в галузі управління, психолого-педагогічних нюансів, а також широкого наукового та культурного світогляду.

Висновки

План соціального розвитку трудового колективу - органічна складова частина комплексного плану (програми) економічного та соціального розвитку підприємства (організації), в якій передбачається науково обгрунтована і матеріально забезпечена система заходів щодо вдосконалення структури колективу, формування і найбільш повного задоволення матеріальних і духовних потреб працівників.

Отже, складність системи виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплексу методів впливу на колектив і окремих його членів як економічних, так і організаційно-розпорядчих та соціальних методів. У раціональному поєднанні цих методів - запорука ефективної діяльності підприємства.

Крім об´єктивних факторів (рівень розвитку виробничих сил, характер існуючих виробничих відносин, організація праці, рівень кваліфікації, матеріальне та моральне стимулювання тощо) на трудову активність людей впливають суб´єктивні фактори (соціальна та психологічна структура трудового колективу, взаємовідносини людей, ціннісні установки, орієнтація працівників, індивідуальне ставлення до роботи, розуміння змісту та значення своєї праці, а також особистий настрій, бажання). Все це підвищує значення соціально-психологічних методів управління. Активізація різних соціально-психологічних якостей трудового колективу сприяє ефективній реалізації потенціалу кожного з виконавців.

Особливого значення в теперішній час набувають неекономічні способи мотивації. Неекономічні способи стимулювання бувають організаційні та моральні. До організаційних способів відносять мотивацію цілями, залучення до участі в справах підприємства. Найпоширенішим мотивом праці для працівників є праця, потрібна й достатня для функціонування підприємства, бо якщо воно припинить свою діяльність, то працівники залишаться без роботи і не зможуть забезпечувати свої сім´ї. Праця заради отримання заробітної плати, набуття професійного досвіду, задля реалізації власного "я" - є також мотивами праці працівників. Недоліком у мотивації цілями на підприємстві є те, що у працівників не сформоване усвідомлення вищої мети праці - "праця в ім´я процвітання суспільства". Така свідомість наповнює життя і працю людини сенсом, формує причетність до розвитку майбутнього своєї країни.

Використана література.

1. Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:

МП "Балахинская типография", 1994. – 71с.

2. Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих

взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой

судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр

общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с..

3. http://www.info-library.com.ua/books-text

4. http://хгпа.in.ua/science/pedagogika

5. http://www.ukrreferat.com

6. http://pidruchniki.ws/10981205/pedagogika

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

Кафедра дошкільної та початкової освіти

реферат

з предмету «Організація та управління освітою»

на тему: „ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧне управління В ОСВІТІ .МЕНЕДЖМЕНТ.”

Студенток 4 курсу ПО-1 групи

Напряму підготовки бакалавр

Спеціальності „Початкова освіта”

Жарінової А. С., Безбородової О.В.

Керівник доктор педагогічних наук,

професор Сорочан Т.М.

Національна шкала __________

Кількість балів ______ Оцінка:ECTS____

м. Луганськ - 2013