1.14. Правила читання

е	[і:]	be, Pete
	[е]	pen, desk
	—	Pete
ее	[і:]	see
i	[аı]	like
	[ı]	hib

• Буква e [і: ] у відкритому наголошеному складі вимовляється [і:]: be [bi:] бути, Pete [pi:t] Піт (ім’я).

• Буква е в закритому наголошеному складі вимовляється [e]: pen [pen] — ручка, desk [desk] — письмовий стіл, парта.

• Буква е в кінці слова не вимовляється (німе е), якщо в слові крім неї ще є голосна: Pete [pi:t ]. Якщо ж кінцева буква е є єдиною голосною в слові, то вона вимовляється [і:]: be [bi:].

• Буквосполучення ее вимовляється [і: ]: see [si: ] — бачити.

• Буква і [аı] у відкритому наголошеному складі вимовляється [аı]: І [аı] — я, like [laık] — подобатися, tie [tai ] — галстук.

• Буква і в закритому наголошеному складі вимовляється [ı]: nib [nıb] — перо, it [ıt] — він, вона, воно.

Вправи на читання

1.Читання букви е в закритому наголошеному складі (1.14-2, 1.08) і приголосних t, d, (1.10, 1.11).

bed — bet (ліжко — парі)

send — sent (посилати — послав)

bend — bent (гнути — (зі)гнув)

2.Читання букви е у відкритому наголошеному складі та в кінці слів (1.14-1, 3; 1.06); буквосполучення ее (1.14-4, 1.06); голосний е в закритому наголошеному складі (1.14-2, 1.08).

ре — Pete me — meet Pete — pen

be — bede be — beet bede — bed

me — mete see — seed deed — desk

be, Pete, bed, see, me, pen, need, desk, bet, bede, meet, sent, deed, net, seed, send, bend, tent, bent.

3.Читання букви і у відкритому та закритому наголошеному складі (1.14-5,6, 1.07, 1.09).

pine—pin pill — pile peel — pill — pen—pile

bite—bit bid—bide bede—bid — bed — bide

site—sit tin—time peek—pig—peg—pike

4.Читання l перед голосною та в кінці слова (1.05).

lip — pill bell — led like — kill

lit —till tell — let little—till

lime — mile sell — less line — Nile

5.Читання букв e, і та буквосполучення ее; звертайте увагу на тривалість звучання і на ступінь відкритості звуків, а також на вимову приголосних (1.14, 1.01-13).

Pete — pit — pet— pipe seed — sit — set — site

bee — bid — bed — bide speed — spit — spend — spite

meet — mid — met — mite sleep — slip — slept — slide

6.Прочитайте подані слова (1.14, 1.01-13).

I, see, desk, it, is, pen, little, nib, tie, need, my [maı], in, like;

me, bid, Mike, seed, sit, site, set, pit, pipe, mill, mile, sleep, little, miss, line, bell, mine, big, keen, spell, tell, tile, deep, nine, leg, peep, smile, deed, belt, deep, list, slide, best, nest, smile, lie, speed, spend, meet.

Пояснення до тексту з фонетики

• Поняття про словесний і фразовий наголос

В окремо вимовленому слові легко помітити, що не всі склади вимовляються однаково. Наприклад, у слові будинок чуємо, що склад ди звучить сильніше, виразніше, ніж попередній або наступний, то є результатом більш напруженої артикуляції при вимовлянні даного складу. Таке виділення голосом одного із складів слова називається словесним наголосом.

Слова, які вимовляються окремо, завжди мають словесний наголос, а в реченні залежно від смислового навантаження ті ж самі слова можуть бути ненаголошеними. Наголос у реченні, як правило, падає на повнозначні слова, насамперед на іменники, прикметники, числівники, дієслова, вказівні і питальні займенники, прислівники.

Артиклі, прийменники, сполучники, частки, особові та присвійні займенники, допоміжні й модальні дієслова, як правило, не наголошуються. Та ми виділяємо голосом, наголошуємо і неповнозначні слова, якщо вони несуть найбільше для даного речення смислове навантаження. Такий наголос називають логічним.

Артикулярно-слухове виділення одних слів у реченні серед інших називається фразовим наголосом.

В українській мові фразовий наголос розподіляється в реченні рівномірніше, ніж в англійській мові. В українському реченні майже всі слова можуть бути наголошеними, а тому й звучить речення більш плавно: Мені подобається моя ручка. Iꞌlike my ꞌpen.

Питання для самоконтролю

• Що таке словесний наголос?

• Що називають фразовим наголосом?

• Які характерні особливості фразового наголосу в англійській мові?

• Короткі відомості про інтонацію

Складний комплекс вимовних елементів, що включає мелодику, ритм, інтенсивність, темп, тембр мовлення і наголос для вираження смислових, експресивних і емоційних значень висловлення, називається інтонацією.

Інтонація має важливе значення в оформленні речення. Речення не може вважатись закінченим, якщо воно не оформлено інтонаційно. Так, слова «Він вивчає англійську мову» не виразять закінченої думки, якщо будуть вимовлені без певної інтонації, а в залежності від зміни логічного наголосу (одного із компонентів інтонації) зміниться й зміст висловлення.

Він вивчає англійську мову (повідомляється, що він вивчає).

Він вивчає англійську мову (повідомляється, яку мову він вивчає).

Він вивчає англійську мову (ще тільки вивчає).

Він вивчає англійську мову (він, а не хтось інший).

Надаючи іншої інтонації цій групі слів, ми зможемо виразити подив, іронію, сумнів, недовір’я тощо.

В кожній мові інтонація має свої характерні риси. Інтонація англійського мовлення відрізняється від інтонації українського мовлення:

• іншим розподілом висоти тону в межах речення — високі тони вищі, ніж в українському мовленні, а низькі — нижчі;

• іншим розподілом акцентуації слів — в англійському реченні більше ненаголошених слів;

• більш швидким темпом мовлення.

Серед інтонаційних структур англійської мови в чотирьох комунікативних типах речення: розповідному, питальному, наказовому й окличному розрізняють тони двох рівнів — низького й високого. Тони низького рівня вживаються у спокійному, емоційно незабарвленому мовленні, а високого — у більш емоційному мовленні.

Кожен рівень має в основному два варіанти тонів: спадний і висхідний.

Спадні тони обох рівнів (Low Fall and High Fall) надають висловленню закінченості, впевненості, категоричності, переконливості і вживаються звичайно у розповідних, наказових і окличних реченнях, у спеціальних запитаннях тощо.

Низький спадний тон (Low Fall) вживається звичайно у спокійному, емоційно незабарвленому мовленні для вираження тверджень, не відмічених емфазою, у флегматично-байдужих висловленнях.

Високий спадний тон (High Fall) вживається у більш-менш емоційно забарвленому мовленні, особливо при запереченнях, протиставленні, тобто коли необхідно особливо виділити певне слово, привернути увагу слухача до нього, що досягається не лише спадним тоном, а й посиленням наголосу на цьому слові, зміною темпу, тембру мовлення.